- «Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається». Марка 14:24
- «І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!» Єремія 32:40
Біблія говорить про «старий заповіт» і про «новий заповіт». Під словом заповіт розуміється урочиста, обопільна згода між двома сторонами, які несуть відповідальність з обох сторін, що скріплена присягою чи клятвою. В Біблії заповіти, складені Богом з людьми, ініційовані Ним Самим. Він встановлює умови. А Його обов’язки визначені Його власними цілями.
Під «старим заповітом» розуміється угода між Богом і Ізраїлем, викладена в Законі Мойсея. Слабке місце цього закону було в тому, що він не супроводжувався духовною переміною чи трансформацією. Тому цього закону не слухалися, і він не давав життя. Цей закон був написаний літерами на кам’яних скрижалях, а не Духом Святим на скрижалях серця. Пророки обіцяли «новий заповіт», який мав бути зовсім інакшим. Він мав бути заповітом «не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє» (2 Коринтян 3:6). Новий заповіт значно ефективніший, ніж був старий. Він втілений на основі страждань і смерті Ісуса. «Він Посередник Нового Заповіту» (Євреїв 9:15). Ісус сказав, що Його кров була «кров … Нового Заповіту, що за багатьох проливається» (Марка 14:24). Це означає, що кров Ісуса придбала силу і обітниці нового заповіту. І він значно ефективніший, бо щоб досягти цього, Христос помер.
Які тоді умови заповіту, який Він надійно забезпечив Своєю кров’ю? Пророк Єремія описує деякі з них: «Ось… складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт… Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу …. Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу… їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єремія 31:31-34). Страждання і смерть Христа гарантують внутрішню переміну Його народу (закон, написаний на їхньому серці) і прощення їхніх гріхів.
Щоб гарантувати, що цей заповіт вистоїть, Христос бере па Себе ініціативу дати віру і забезпечити вірність Свого народу. Народ нового заповіту записує закон не просто в камені, а в серці. Він каже, що на відміну від «букв» на камені, «Дух оживляє» (2 Коринтян 3:6). «І нас, що мертві були через прогріхи, [Бог] оживив разом із Христом» (Ефесян 2:5). Це і є духовним життям, яке дозволяє нам бачити і вірити в славу Христа. Це диво формує новозавітний народ. Заповіт цей певний і надійний, бо Христос купив Його власною кров’ю.
Дивом є не лише формування нашої віри, але й надійність нашої вірності. «І складу з ними вічного заповіта… і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене» (Єремія 32:40). Коли Христос помер, Він забезпечив для Свого народу не лише нові серця, але й нову впевненість. Він не дасть їм відвернутися від Нього. Він буде тримати їх. А вони будуть непохитно триматися Його. Це гарантує кров заповіту.
