- «Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається!» Галатів 5:11
- «Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового» Галатів 6:12
Питання обрізання було дуже суперечливим у ранній церкві. Воно займало давнє, поважне, біблійне місце відтоді, як Бог запровадив його в Бутті 17:10. Христос був євреєм. Всі Його дванадцять апостолів були євреями. Майже всі перші навернені в християнство люди були євреями. Єврейські тексти були (і залишаються) основною частиною Біблії, якою користується християнська церква. Тому не дивно, що єврейські звичаї передались християнській церкві.
Передались вони, а разом з ними суперечливості. Вістка Христа доносилась до неєврейського населення і таких міст, як Антіохія в Сирії. Язичники увірували в Христа. Тому виникало нагальне питання: як ці звичаї стосуються Євангелія Христа, новини про те, що якщо ви вірите в Нього, ваші гріхи прощаються, і ви стаєте виправданими перед Богом? Бог стає вашим Богом. І ви отримуєте вічне життя.
По всьому язичницькому світі апостоли проповідували прощення і виправдання лише через віру. Петро говорив: «Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням» (Дії 10:43). Павло благовістив: «Хай відомо вам буде, що … через Нього кожен, хто вірує, виправдовується в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим» (Дії 13:38-39, у перекладі автора).
Але як щодо обрізання? Дехто в Єрусалимі вважав, що це важливо. Антіохія стала місцем розгортання цього протиріччя. «А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся …, то спастися не можете» (Дії 15:1). Було скликано собор, на якому обговорювалось це питання.
«Але дехто… устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли… Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що … вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували … Отож, чого Бога тепер спокутуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони. І вся громада замовкла». (Дії 15:5-12).
Ніхто не бачив проблеми більш чітко, аніж апостол Павло. Під загрозою опинялось значення страждань Христа і Його смерті. Чи було достатньо віри в Христа, щоб примирити нас з Богом? Чи обрізання також було необхідним? Відповідь була очевидною. Якщо Павло проповідував обрізання, «Тоді спокуса хреста в ніщо обертається» (Галатів 5:11). Хрест означає звільнення від рабства ритуалів і звичаїв. «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства» (Галатів 5:1).
