Стояння 13: Тіло Ісуса знімають з хреста
«Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе! Зараз батько хлоп’яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!» (Мр. 9:23,24)
Дуже важливо, щоб на життєвій дорозі кожного з нас був поруч хтось, хто додасть відваги йти вперед. Зовсім по-іншому розвивається дитина, її особистість, коли батьки вірять у неї і підтримують її.
На дорозі віри потрібно пам’ятати, що Бог у нас вірить. Тому ми можемо бути настільки сильними і здатними долати життєві перешкоди, наскільки будемо слідувати дорогою віри. Не вистачить лише знати про Бога або навіть знати Бога. Зрештою замало і просто вірити. Потрібно цілковито довіритись Богові, щоб Він насправді став Автором нашого життя. Довіритись, незважаючи на всі буревії життя, і тоді ніколи не залишимось самотні. Довіритись, прийнявши правду, що Бог спасає не від бурі, Він спасає під час бурі.
Ісуса знімають з хреста і кладуть на руки Матері. Лише Жінка безмежної віри може так пережити смерть свого Сина і таке велике терпіння. Як кричить від болю її серце! Але там немає ненависті, там – цілковите прощення, бо її серце цілковито з’єднане з серцем Бога. Незважаючи на те, що вона тримає мертве тіло свого Сина, Марія вірить, що Він воскресне. Адже Він – Господь життя. Вона про це добре знає й у це вірить. Усе життя Марії – це дорога віри. Вона непроста. Зовсім не проста. Але Марія змогла нею пройти, бо поруч із нею йшов Ісус. Наші життєві дороги інколи теж непрості. Інколи настільки непрості, що потрібно вірити всупереч надії. Господи, укріпи нашу слабку віру, покажи, що Ти поруч із нами навіть у найбільших проблемах.
На цьому стоянні Хресної дороги просимо за всіх, хто відкидає існування Бога, а також і за нас, щоб ми постійно зростали на дорозі віри.
Господи, примнож нашу віру!
