Стояння 12: Ісус помирає на хресті
«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16)
Бути вільним – означає вміти любити. Однак не можна плутати свободу зі свавіллям. Багатьом відомий термін «госпіталізм», який стосується жахливих нелюдських досліджень над маленькими дітьми. Ці діти були зовнішньо забезпечені всім: вони мали добрі умови, були доглянуті, нагодовані, але дорослим не можна було виявляти до них жодних почуттів. Більшість із цих дітей вмирала. Як далеко може зайти жорстокість людського серця… Цей болючий дослід показує, що людина не може жити без любові. Ми створені з любові і для любові. Ісус Христос, знаючи цю спрагу кожної людини, показує нам правдивий образ Батька. «Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» (1Ів. 4:16). Тут також виникає запитання: «А де ми шукаємо любові?»
Ісус приносить любов, котра не має меж і може наповнити все наше єство. Помираючи на хресті, Бог показує ціну нашого відкуплення. Так, саме така Божа Любов. З любові до кожного Бог займає наше місце на хресті. Така справжня любов: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1Кор. 13:4-8).
На цьому стоянні Хресної дороги просимо за всіх, кого зрадили, хто живе в ненависті, у непрощенні, щоб їхнє серце наповнила і зцілила Божа любов. Дай, Господи, і нам постійно вчитися по-справжньому любити.
Господи, навчи нас любити і жити любов’ю!
