Стояння 11: Ісуса прибивають до хреста
«Скажи їм Як живий Я, – говорить Господь Бог, – не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг» (Єз. 33:11)
Так легко загубити дорогу чи то з власної провини, чи з провини когось іншого, чи навіть з необачності. Але, очікуючи на моє навернення, Господь не стільки запитує, чому я заблукав, скільки просто чекає. Кожному з нас, грішників, Він призначає місце побачення. Не важливо, як ти прийдеш, не важливо, який ти прийдеш, з яким багажем і досвідом. Важливо, щоб ти прийшов на це місце – місце побачення, визначене Богом, – під хрест! Щоб залишив тут свій гріх Ісусові, аби він разом із Ним був прибитий до хреста, а ти пішов далі вільний. Від моменту, коли Ісуса було прибито до хреста за наші гріхи, те місце побачення є всередині людського серця. Але щоб серце стало місцем зустрічі з Господом, воно має линути до хреста і пам’ятати ціну свого відкуплення.
Ісус прибитий до хреста не лише там, у далекому минулому, понад дві тисячі років тому, а й зараз, сьогодні. Господь простягає руки і ноги, дозволяючи прибити Себе до хреста, щоб кожен із нас у свободі Божої дитини міг повернутися в батьківські обійми. Вибір за нами! Вибір особисто за мною і тобою! Бог Свій вибір зробив там, на Голгофі. Він робить його і зараз, не перестаючи любити нас. А що виберемо ми? І не лише гарними словами, а в глибині серця, цілим своїм єством…
На цьому стоянні Хресної дороги просимо про дар покаяння для закоренілих грішників, і також за глибоке та правдиве навернення нашого серця.
Господи, дай нам дар покаяння!
