Стояння 10: З Ісуса знімають одяг
«Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм» (Мт. 10:32,33)
У наш час у різних сферах життя те, що колись було непристойним та неприйнятним, стає нормою, а те, що колись становило норму, викликає сором. Тому треба просити про сором’язливе серце – серце, вразливе на красу й делікатність. Сором’язливість захищає любов. Теологія розрізняє сором’язливість духовну й соціальну. Духовна сором’язливість промовляє тоді, коли йдеться про гріх, а соціальна – коли людська гідність принижена невідповідною поведінкою або відвертим вбранням. Чому говорю про це? Бо сьогодні в суспільстві намагаються сформувати думку, що віра – це приватна справа, а бути християнином і жити моральними цінностями – соромно та несучасно.
Дорога християнина означає сміливо йти вперед і не ховатись. Не ховатися за фальшивими ідеологіями, не ховатися за фальшивими лозунгами. Означає також оберігати гідність людини – від її зачаття до природної смерті. Не можна просто мовчати, коли принижують гідність іншої людини, нищать її, бо кожен із нас створений на образ і подобу Божу.
На цьому стоянні Хресної дороги просимо про покаяння для тих, хто нищить людську гідність, і про нас, щоб наше вбрання, поведінка та мова завжди містили в собі Божу сором’язливість.
Господи, дай нам сором’язливе серце!
