Стояння 14: Тіло Ісуса кладуть до гробу
«Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!…» (П.п. 8:6,7)
Бог починає говорити тоді, коли все навколо замовкає. Тиша Великодньої суботи проникає в глибини. І ця тиша промовляє, кричить силою Божої любові. Тому так важливо в ці дні знайти час, щоб стати перед Богом, зупинитися і щиро в серці запитати: «Хто Ти, Господи?» Що ж почуємо у відповідь? «Я є Той, хто Є!» Господь запевняє тебе: «Я Є у твоєму житті навіть тоді, коли тобі здається, що Бог десь далеко. Я Є зараз, тут і поруч». Далі вже Він запитає тебе: «А ти відчуваєш Божу присутність, Божу любов, Божу доброту?..» Важко передати цей діалог словами. Його потрібно досвідчити, прожити. Присутність Бога, Який проникає в глибину серця і наповняє Собою, Який не має меж у Своїй любові, Який хоче кожного з нас наповнити, бо без Нього ми порожні.
Лише в Господі людина є кимось, лише в Ньому вона жива. А що означає для тебе слово «життя»? Просто існування в цьому світі, задоволення своїх щоденних бажань і матеріальних потреб? А може, жити – означає мандрувати, інколи дуже нелегким шляхом, поруч із Любов’ю, сповненим Любов’ю, стаючи безкорисливим даром для інших у Любові?.. Коли приймаємо Бога у своє життя, лише тоді можемо вповні сказати: «Я Є!» Бо в нас живе Життя, тобто уже живемо не ми, а живе Господь у нас. І воскресіння розпочинається вже тут, бо Боже життя і нас сповнює повнотою життя. А якщо не споглядаємо Господа кожного дня, не поклоняємося Йому, не перебуваємо в Його присутності, то стаємо духовними сліпцями та поволі помираємо.
Тіло Христа покладено до гробу. Здається, все скінчилось. По-людськи так можна сказати. Але в Бога все по-іншому. Це лише мить тиші!!! Тиші перед тим, коли останнє слово скаже Життя, а не смерть. Увіруймо і зможемо вже тут, у цю мить, засмакувати життя, засмакувати вічність! Він живий, тому й ми живі!
На цьому стоянні Хресної дороги просимо за всіх, хто втратив рідних і близьких, щоб повірили у воскресіння та зустріч у Божому Царстві. Просимо також за нас, щоб ми вміли щоденно помічати Божу присутність.
Господи, навчи нас слухати серцем!
