Євангеліє від Івана, 16:5-7
Учні мали отримати настанову, щоб пізнати задуми Господа, відповідно до яких було необхідно, щоб Він пішов і щоб прийшов Утішитель. Господь відчував їхню любов до Себе, і з ніжністю співпереживав їм у смутку, який наповнив їхні серця при думці про розставання з Ним. Проте, знаючи про величезне благословення, яке вони отримають через прихід Духа, Він говорить: «Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас». Ми можемо не відразу зрозуміти, яке величезне благословення для нас і слава для Христа витікають від присутності Духа, але коли ми бачимо, як високо цінив дар Духа особисто Господь, то це повинно підняти цінність і важливість дару Духа і в наших очах. Звичайно, великим благословенням для учнів була присутність Господа в період Його земного життя; благословенням було те, що вони могли бачити Його могутні справи і чути Його слова любові, споглядати Його чесноти і відчувати Його турботу; проте Його відхід мав стати ще більшим благословенням, бо Духом Святим, Який мав прийти, віруючі будуть введені в ще глибше знайомство з Христом, ще більше оцінять Його незрівнянні чесноти, і, найголовніше, пізнають прославленого Христа як Людину в славі.
Пізнання Христа в славі через Духа Святого – це незрівнянно більше благословення, ніж знання Христа на землі за тілом. Таке пізнання передбачає єднання з Христом у воскресінні, що було неможливим, поки Він був на землі. Єднання з Людиною на небесах блаженніше, ніж єднання з Людиною на землі. Проте почуття смутку, викликане думкою про близьке розставанням з Господом, не давало учням можливості побачити благословення, яке Бог передбачив для них після цього смутку.
Ми можемо витягти з цього прикладу важливий урок для себе, який полягає в тому, що теперішні обставини, заволодівши нами, приховують від нас Божі задуми щодо майбутнього благословення, яке приходить через ці складні обставини. Охоплені смутком через обставини, в яких вони опинилися в ту мить, учні не могли осягнути того великого факту, що Своїм відходом Господь мав намір відкрити для них шлях до розкриття всіх великих задумів Бога задля слави Христа і благословення Його народу.
Часто так само буває і з нами. Знаходячись під тягарем якихось складних обставин, ми не помічаємо того великого благословення для нашої душі, в яке Бог хоче ввести її саме через ці обставини. Ми забуваємо ці важливі слова: «Ти простір для мене робив у тісноті…» (Пс. 4:2).
