Євангеліє від Івана, 16:1-4
У попередній бесіді Господь змалював Своїм учням ознаки нової християнської спільноти, привілеєм якої буде принесення плоду для Отця і поширення свідчення про Христа у світі, який Христос покине.
Від Івана 16:1. Проте всім тим, хто тією чи іншою мірою відбиватимуть характер Христа і свідчитимуть про Христа у світі, що Його ненавидить, неодмінно доведеться зіткнутися з стражданнями і переслідуваннями, і саме про це говориться в перших віршах даного розділу. У глибокій і ніжній любові Господь, передбачаючи страждання Своїх улюблених, залишає їм це турботливе попередження, щоб вони були підготовленими, коли зіткнуться з переслідуваннями. Беручи до уваги всі ті забобони й упередженості, які були сформовані в учнях їхніми зв’язками з диспенсацію, що добігала кінця, а також їхнє незнання нової християнської епохи, яка розпочиналася, без такого попередження вони могли б спіткнутися і спокуситися, зустрівшись із переслідуваннями. Наскільки необхідним було це попередження, показала подальша історія учнів.
Свого часу Іван Хреститель був дуже близький до такого спотикання. Його віра зазнала серйозного удару через обставини, в яких він опинився і які зовсім не збігалися з його уявленнями. Результатом його вірного свідчення стало те, що він опинився у в’язниці, і, будучи необізнаним із задумами Господа, він посилає посланця до Нього, щоб запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти?», – на що отримує відповідь: «…блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!». З цією небезпекою зіткнулися й учні. Сповнені помилковою надією про негайне звільнення Ізраїля, вони навряд чи були готові до переслідувань з боку цього ж Ізраїля. Їхні помилкові очікування наражали їх на небезпеку впасти в спокусу.
Від Івана 16:2-3. Попередження Господа готує їх не просто до переслідувань, а до релігійних переслідувань. Учні Христа будуть вигнані з синагог, що включало позбавлення їх будь-якого спілкування – у родинному, соціальному або політичному колі (Ів. 9:22). Таке релігійне переслідування буде виходити з релігійних мотивів: «…кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!». Таким чином, чим більшою буде палкість, тим безжаліснішим буде переслідування. Але це переслідування буде виходити з незнання Отця і Сина. І, таким чином, це було і є причиною будь-якого релігійного переслідування. Хтось дуже правильно сказав: «Як у випадку з євреями, яких переслідували християни, так і з християнами, яких переслідували також християни, – вони робили це «на славу Божу», і «в ім’я Христа», проте Той, Хто дивився на них із неба міг сказати лише одне: «…вони не пізнали Отця, ні Мене».
Від Івана 16:4. У майбутньому переслідування повинні були нагадати учням слова Господа і втішити їхні серця новим усвідомленням Його всезнання, в якому Він ці переслідування передбачив, і любові, в якій Він попередив про них. Досі не виникало необхідності говорити про ці речі, бо Господь був із ними, захищаючи й оберігаючи їх. Те, про що Він тепер говорив, стосувалося періоду Його відсутності, а не того часу, коли Він був із ними.
