Євангеліє від Івана, 15:1-8
Господь відкриває тему принесення плоду словами: «Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар». Такі слова, напевно, мали дивне звучання у вухах Одинадцяти, які, знаючи Псалми і Пророків, звикли вважати саме Ізраїль виноградною лозою. Псалом 79-й говорить про Ізраїль як про виноградину, перенесену з Єгипту. Ісая у своїй зворушливій пісні про виноградник «Свойого Улюбленого», використовуючи образ виноградної лози, зображає любов і турботу, якими Господь обдарував Ізраїль. В книзі Єремїї Ізраїль називається «виноградом добірним». На превеликий жаль, Ізраїль не приніс плоду для Бога. Ісая з гіркотою констатує, що «він уродив дикі ягоди», а Єремія скаржиться, що «виноград добірний» змінився «на виродка винограду чужого». Подібним чином Осія говорить про Ізраїль як про «буйний виноград, що родить подібне собі», але не приносить плоду для Бога (Іс. 5:1-7; Єр 2:21; Ос 10:1).
Протягом багатьох років терплячого очікування, Бог, випробовуючи Ізраїль різними шляхами, шукав у ньому плодів, проте знайшов тільки «дикі ягоди». Останнім і найбільшим випробуванням була присутність Його улюбленого Сина. Свідоме відкидання Сина було остаточним доказом того, що Ізраїль дійсно був «виродком винограду чужого» та «буйним виноградом».
Таким чином, настав момент відкрити учням, що Ізраїль відкинутий, і, якщо вони хочуть принести плід для Бога, то цей плід більше не буде пов’язаний з Ізраїлем, дикою виноградиною, а з Христом, правдивою Виноградиною. Христос та Його учні займуть місце Єрусалиму і його дітей.
Проте, хоча ця промова Господа відкриває нам те, що приходить на зміну Ізраїлю на землі, вона навряд чи має на увазі християнство в його небесній позиції. Тут не йдеться про стосунки віруючих із Христом на небі, як членів Його тіла через Духа Святого – живі стосунки, які не можуть бути порушені. Тут йдеться про відносини з Христом на землі Його учнів, які сповідують віру в Нього. Це сповідання може бути щирим, а може бути лише формальним, тому Господь говорить про два види галузок: ті, які мають у собі життя і підтверджують свою життєздатність, приносячи плід, та ті, які не мають у собі життя, і будуть відкинуті й спалені.
Наскільки ж доречним і правильним є те, що саме виноградна лоза, а не якась інша рослина використовується як прообраз, у контексті того, що «плід» як доказ правдивого учнівства є великою темою цього вчення. Інші дерева можуть бути корисними, навіть якщо вони не приносять плоду; що ж стосується виноградної лози, то це не так. Єзекіїль, говорячи про виноградну лозу, запитує: «Чи візьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи візьмуть із нього кілка, щоб повісити на ньому всяку річ?» (Єз. 15:3). Якщо ж ця лоза не дає плоду, то з неї немає ніякої іншої користі.
Яке ж тоді духовне значення плоду? Чи не можемо ми сказати, що плід є вираженням Христа у віруючому? Ми читаємо в Посланні до Галатів 5:22,23: «…плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість». Що ж це, як не прекрасний опис Христа, Який у смиренні пройшов через цей світ? Отже, якщо такий плід проявляється у віруючих, то це призведе до відображення Христа в Його народі. Сам Христос покинув землю, але Божою метою є те, щоб всі якості Христа характеризували тих, хто належить Христові. Сам Христос пішов у дім Отця, дух Христа і Його природа відображаються в Його народі на землі.
Плід – це не прояв духовного дару, не служіння, не справи. Безперечно, ми повинні «[поводитися] належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога» (Кол. 1:10). Цей уривок, показуючи, наскільки тісно принесення плоду пов’язане з добрими справами, водночас показує чітку різницю між ними. Добрі справи повинні чинитися так, щоб у них було видно Христа, щоб вони приносили користь людям, і тоді в них буде видно плід, прийнятний для Бога. Звичайна світська людина може зробити дуже багато добрих справ, проте в них не буде жодного плоду для Бога. Хіба ж апостол Павло в 1-му Посланні до Коринтян, 13-й розділ не застерігає нас, що ми можемо бути дуже активними в служінні й добрих справах, та при цьому не мати любові – найпрекраснішого вираження плоду?
Якби служіння і добрі справи були плодами, то вони значною мірою були б обмежені тими, хто має дари і здібності. Якщо ж плоди – це природа Христа, тоді можливість і привілей їх приносити має кожен віруючий, від найстаршого до наймолодшого.
Хіба ж той, хто любить Христа і захоплюється досконалістю Того, Хто має найпрекрасніші риси, не бажав би тією чи іншою мірою виразити Його чесноти і в такий спосіб принести плід? Якщо в серці є це бажання, то існує три способи, визначені Господом, щоб допомогти нам у виконанні нашого бажання.
Для того щоб допомогти нам приносити плід, у першу чергу, існують благословенні дії Отця; далі йде практичне очищення силою слова Христа; і, нарешті, відповідальність віруючого перебувати в Христі.
Дії Отця представлені в роботі виноградаря. По-перше, існує сумна можливість того, що деякі галузки, навіть маючи живий зв’язок з виноградною лозою, можуть не принести ніяких плодів. Таке віття Отець відтинає. Ці галузки дуже відрізняються від сухих галузок, про які йдеться в 6-му вірші, які викидають і спалюють. Тут Сам Отець їх відтинає, а у вірші 6-му їх відтинають і викидають люди. Чи не було так із деякими з коринфських святих, життя яких було таким, що Отець не міг їх залишити на землі, де вони ганьбили ім’я Христа, тому Він перервав їхнє земне життя, як ми читаємо, «багато-хто заснули» (1Кор. 11:30).
Потім ми читаємо про благодатну дію Отця в житті тих, хто приносить плід, – вона спрямована на те, щоб вони принесли ще більше плоду. Таких Він очищає. Покарання і дисциплінування Отця потрібні для того, щоб видалити все, що заважає виявитися природі Христа. Дуже часто це може бути болючим переживанням, бо «усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» (Євр. 12:11). Якщо Отець здійснюватиме в нас Свою роботу, наше серце не буде ставати озлобленим і затверділим у різних труднощах і негараздах, а навпаки, стане м’яким і податливим, так що в результаті в нас відобразиться характер Христа, і ми станемо плідними.
Від Івана 15:3. По-друге, є благодатні дії Самого Господа з нами, спрямовані на те, щоб ми могли приносити плід. Він говорить: «Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті». Це практичне відділення від усього, що суперечить Христу, через Його слово. У цей час учні були чисті – адже хіба їхні ноги не знаходилися перед цим у руках Господа? Вода, яку використовували Його руки, ефективно виконала свою очищаючу роботу. Якщо ми знатимемо про практичне очищення через Слово, то використовуватимемо кожну можливість, щоб сидіти біля Його ніг, як колись це робила Марія, і слухати Його Слово. Ми всі знаємо, як іти до Нього з нашими сповідями, з нашими труднощами і нашими переживаннями, коли Він вислуховує наші заплутані слова. Та, на жаль, ми рідко залишаємося наодинці з Ним тільки заради того, щоб побути в Його присутності і послухати Його Слово. А між тим, що може очищати нас краще і давати здатність приносити плід, ніж проведення часу біля Його ніг та слухання Його слова? Марія, яка вибрала цю найкращу частку, принесла такий дорогоцінний плід для Христа, що Він міг сказати: «…де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Мт. 26:13).
Від Івана 15:4-5. Третій засіб, за допомогою якого життя учня може стати плідним, знаходиться в його власних руках. Це можна побачити у двічі повторених словах: «Перебувайте в Мені». Перебування в Христі – це наш великий привілей (а також наша відповідальність) постійно ходити в залежності від Христа. Як хтось сказав, перебування в Христі – це «практична звична близькість серця до Нього». Якщо ми зрозуміли, що наш плід – це відтворення в нас характеру Христа, вираженого «любов’ю, радістю, самовладанням», то ми також зрозуміємо, що такий ідеал не може бути досягнутий нашими власними зусиллями. Усвідомлення моральної досконалості плоду, з одного боку, і нашої власної недосконалості й слабкості, з іншого боку, дозволить нам переконатися в правдивості слів Господа: «…без Мене нічого чинити не можете ви». Його плід дійсно може бути солодким на смак, але ми скуштуємо частинку цього плоду тільки тоді, коли перебуватимемо в Його тіні. Без світла і тепла сонця виноградна лоза не може плодоносити, і якщо ми не перебуваємо в світлі і любові присутності Христа, ми теж не зможемо принести плід. Якщо ми перебуваємо в Христі, тоді Христос дійсно буде в нас, а якщо Христос буде в нас, ми відтворимо прекрасний характер Христа.
Таким чином, цілком зрозуміло, що плід не виробляється тоді, коли він ставиться за мету або коли віруючий про нього думає; він є результатом того, що Христос – це єдина мета віруючого, і він думає про Нього. Христос зумовлює плід.
Від Івана 15:6. У шостому вірші ми читаємо про сумну можливість існування мертвої гілки – формального християнина, який сповідує ім’я Христа, проте не має живого єднання з Ним. Така людина не може принести жодного плоду. У використаному прообразі мертвими гілками не займається особисто Виноградар, а інші працівники. Тобто, безплідними, а значить такими, що не мають життя, формальними віруючими не займається Отець, а, відповідно до Божих вказівок, їхню долю вирішують виконавці Його суду. І тут галузка не відтинається, але відкидається геть, засихає, кладеться на огонь і згорає. Чи не був Юда жахливим і промовистим прикладом такої сухої гілки? Учні, яким Господь говорив ці слова, мали живий зв’язок із Ним – адже саме їм Він зовсім недавно сказав: «Ви вже очищені». З цієї причини Господь не говорить: «Якщо ви не будете перебувати», а «Коли хто перебувати не буде в Мені». Вживається інший термін, щоб виключити думку про те, що правдивий учень може бути відкинутий геть і спалений.
Від Івана 15:7-8. Розкривши нам ті благодатні засоби, завдяки яким життя віруючого стає плідним, Господь продовжує описувати те, що стане результатом принесення плоду. По-перше, учні будуть активно і постійно ходити в залежності від Христа, завдяки чому слова Самого Христа формуватимуть усі їхні думки і почуття. Це зробить їх здатними просити і молитися відповідно до розуму Господа, і на такі молитви вони отримуватимуть відповіді.
Другий чудовий результат має стосунок до Отця. Плодоношення приносить славу Отцеві. Христос завжди був досконалим вираженням Отця, і таким чином, тією самою мірою, якою ми відтворюємо характер Христа, ми відображаємо істину про Отця і в такий спосіб прославляємо Отця.
І, насамкінець, коли ми приноситимемо плід, ми будемо свідками Самого Христа. Коли в нас відбиватиметься Його характер, цим буде засвідчено всьому світові, що ми Його учні.
