Великою метою вчення, записаного в розділі 13-му, є те, щоб віруючі мали правильні стосунки з Христом та один із одним. Це необхідно для того, щоб вони могли насолоджуватися єднанням з Христом – або мати «частку з Христом» – у новому місці, яке Він зайняв як людина в домі Отця. У промові, записаній після цього (розділ 14-й), нам дозволено споглядати віруючих, які насолоджуються цим благословенним спілкуванням з Божественними Особами – з Христом у домі Отця; з Отцем, явленим у Сині, та зі Святим Духом, посланим від Отця.
Ці два вчення відокремлені від наступних словами Господа: «Уставайте, ходім звідсіля!» (14:31). Після цих слів Господь разом зі Своїми учнями виходить із горниці назовні, у світ. Вчення, які йдуть після цього, носять характер, що відповідає місцю, де вони виголошуються. Тепер учні розглядаються як такі, що знаходяться у світі, який відкинув Христа, приносячи плоди для Отця і свідчачи про Христа. Дуже правильно хтось сказав: «У першому вченні головною темою є розрада, в якій є велика потреба через відхід Христа; в останньому – це вказівка для ситуації, яка складеться пізніше. Там, так само, як і тут, Промовець наставляє; тут, так само як і там, Він втішає».
Підпункти цього нового вчення зрозумілі:
- Перший міститься у віршах 1-8; його тема – принесення плоду для Отця.
- Другий – у віршах 9-17. Тут ми маємо зразок християнської громади, осередок любові, єдине місце, де цей плід для Отця може з’явитися.
- Третій – вірші 18-25. В ньому перед нами постає світ без Христа, осередок ненависті, яким оточена християнська громада.
- Четвертий – вірші 26-27. Тут ми бачимо Утішителя, Духа Святого, Який свідчить про Господа в славі і дає силу учням свідчити про Христа на землі.
