Навіщо потрібна релігія, якщо…

Якось у мережі я натрапив на цікаве питання – або, вірніше, серію питань.

«Навіщо потрібна релігія, якщо:

  • хрещення не гарантує спасіння (нам відома маса хрещених моральних виродків, яким не лише в раю з ангелами, але і серед звірів місця немає);
  • молитви про здоров’я не гарантують здоров’я (в усякому разі медицина без молитви дає набагато менший відсоток людських втрат, ніж молитва без медицини);
  • молитва про спочилого не гарантує Царства Небесного;
  • вінчання не гарантує нормальних сімейних стосунків та і взагалі не дає жодних додаткових шансів зберегти сім’ю;
  • а найсмішніше це коли дві армії (банди, футбольні клуби, кандидати) збираються зійтися в сутичці і при цьому моляться про свою перемогу одному і тому ж Богові».

Що ж, питання дійсно цікаві – багато хто і ставить, у тій або іншій формі – і дуже важливі.

Почнемо з того, що так, церковні Таїнства нічого не гарантують. Ні щасливого шлюбу, ні одужання, ні вічного спасіння. Так, вінчаний шлюб може розпастися, а серед хрещених людей були справжні лиходії, дуже далекі від Царства Небесного. Є такий атеїстичний жарт – «коли я був дитиною, я молився про велосипед, але потім зрозумів, що Бог не працює таким чином». У цьому жарті є доля істини – Бог не працює роздавальником велосипедів. Релігія – це взагалі про інше. Вона не про те, як мені отримати ті чи інші речі.

Вінчання не забезпечить Вас ідеальною (з точки зору Ваших запитів) дружиною, з якою Вам би ніколи не знадобилося проявляти вірність, упокорювання, терпіння чи милосердя. Хрещення (як і заупокійна молитва) не забезпечить Вам путівку в якийсь посмертний санаторій, а молитва про здоров’я не замінить здорового способу життя – або медичну допомогу, якщо Ви захворіли. Молитва не гарантує, що Ви отримаєте посаду, яку хочете, або виграєте в змаганні.

Благочестя не принесе нам якихось бажаних речей – або людей, на яких ми могли б дивитися як на речі, з точки зору наших потреб. Як каже святий апостол Павло, благочестя не служить для прибутку. Бог може, у відповідь на молитву, давати і якісь чисто земні блага – і нам слід приймати їх з вдячністю – але мета віри зовсім не в цьому.

Віра – це не про володіння речами. Віра – це про стосунки. Вона не дає нам інші іграшки; вона робить нас іншими людьми.

Мета Бога – зробити нас щасливими. Вічно, безмірно, неймовірно щасливими. Жодне володіння речами не може зробити нас щасливими; ми так створені. Ми створені для стосунків з Богом і ближніми, щоб бути членами однієї нескінченно люблячої сім’ї, голова якої – Бог.

І ми нещасні не тому, що в нас немає речей (чи людей, які служили б нам, як речі) – а тому, що ми зламані, пошкоджені, непридатні і нездібні до того щастя, для якого створені. Цей тяжкий стан Церква називає Первородним Гріхом – оскільки йдеться не про окремі вчинки, а саме про стан псування, яке проявляється в цих вчинках. Щоб набути того щастя, для якого ми створені, ми повинні глибоко змінитися – передусім, навчитися любити Бога і ближніх.

На цьому місці багато хто починає нудьгувати – як я нудьгував свого часу. Я тут прийшов зажадати рішення своїх проблем, відповіді на мої запити – а мені кажуть, що це я маю змінитися!

Але такий вже реальний стан справ – моя головна проблема, яка робить моє тимчасове і вічне нещастя, знаходиться усередині мене самого. Щоб почати вирішувати мої проблеми, потрібно змінювати не світ навколо мене, і не інших людей – а мене.

Благодать Божа, яка дається в таїнствах, повинна змінити саме мене. Вона тільки за цим і дається. І, звичайно, вона не може гарантувати мені ні щасливого шлюбу, ні спасіння, бо я не шматок пластиліну – я людина, наділена невід’ємним даром вільної волі. Я можу упиратися і заважати Богові з усіх сил – я навіть можу категорично відмовитися змінюватися. І тоді Таїнства не принесуть мені жодної користі, та і яку вони могли б принести?

Як каже Писання, «не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вірою тих, що слухали» (Євр. 4:2) Благодать змінює нас тоді (і тільки тоді) коли ми хочемо змінитися. Я наведу, можливо, понижений, але, сподіваюся, зрозумілий приклад. У мене в кімнаті стоїть велотренажер; цей спортивний снаряд може принести чималу користь і зміцнити моє здоров’я, позбавивши мене від зайвої ваги і інших проблем, пов’язаних із сидячим способом життя.

Але для цього недостатньо просто мати його в себе в кімнаті і милуватися на нього. Для цього треба використовувати його за прямим призначенням – старанно крутити педалі, долаючи смуток і лінь.

Для того, щоб піти на поправку, недостатньо придбати ліки і покласти їх у шухляду – потрібно приймати їх за рецептом і взагалі наслідувати вказівки лікаря. Для того, щоб опинитися в іншому місті, недостатньо отримати квиток – треба зайняти своє місце в літаку.

Для того, щоб набути міцного шлюбу, недостатньо звершити обряд Вінчання – необхідно з глибокою серйозністю сприйняти настанови, з якими до тих, хто вінчається, звертається Церква, і наполегливо утілювати їх у своєму житті. Для того, щоб увійти до життя вічного, необхідно, але не достатньо прийняти Хрещення – для цього треба наважитися жити у вірі і послуху заповідям Божим.

Бог дає нам усе необхідне для нашого блага і спасіння; і якщо ми дійсно захочемо цього, ми неодмінно будемо спасенні. Але благодать Божа нічого не робить з тими, хто не хоче.

Автор: Сергій Худієв

Попередній запис

Ще раз про посередників

Нещодавно я ще раз наткнувся на популярний набір фраз «моїй вірі не потрібні посередники», «мені не підходить така-то віра», «моя ... Читати далі

Наступний запис

Дії, а не балачки

Зцілення двох сліпих, Юліус фон Каролсфельд Часом диву даєшся: як деколи люди легко розмірковують про віру, ... Читати далі