Ще раз про посередників

Нещодавно я ще раз наткнувся на популярний набір фраз «моїй вірі не потрібні посередники», «мені не підходить така-то віра», «моя віра не потребує того, що…» і подумав, що в усіх цих висловлюваннях є якась фундаментальна мовна помилка. Якщо, скажімо, іноземець, що погано говорить українською, скаже, «цар повеліла і наказала», ми зрозуміємо, що він плутається в граматиці; якщо він скаже, «я повелів і наказав цареві» – нам буде ясно, що він, мабуть, не розуміє значення слова «цар». У словах «моїй вірі не потрібні…» є помилка, що вказує на нерозуміння значення слова «віра».

У центрі віри у біблійному значенні цього слова знаходжуся не я. Мої хотіння і вподобання, мої уявлення про мої потреби, мої запити і бажання не мають відношення до справи. Центр віри – Бог. Так, у результаті мої потреби будуть заповнені, якнайглибше жадання мого серця буде насичене, я – а не тільки інші – набуду вічної радості, але все це стане можливим тільки після того, як я перестану ставити себе в центр всесвіту. Перестану міркувати про мою віру і прийму віру Божу.

Віра – це особиста зустріч. А будь-яка особиста зустріч – навіть з іншою людиною – припускає, що в другого учасника є право голосу у визначенні умов цієї зустрічі. Якщо Ви скажете «на моїй зустрічі не треба слухати іншу сторону» – вона так і залишиться виключно Вашою. На неї ніхто більше не прийде.

Коли Ви зустрічаєтеся з кимсь, хто поважніше, старше чи просто ієрархічно вище за Вас, зустріч зазвичай призначає він. Ви не кажете йому «під’їжджайте туди-то». Це він каже Вам, куди слід під’їхати.

Умови нашої зустрічі з Богом визначає Бог, а не ми. Нас ніхто не запитує про те, на яких умовах ми готові зустріти Бога, що нам для цього треба. Це було б безглуздо. Ми не ставимо умов Богові. Осмислимо інше питання – на яких умовах, як і де Бог готовий нас зустріти. Як нам упізнати це? Очевидно, тільки від нього Самого, якщо Він звернеться до нас і скаже це.

І от в основі нашої віри лежить той факт, що Бог звернувся до нас, заговорив, більше того, зійшов з небес, щоб назавжди бути з нами. Як каже Євангеліє від Іоанна, «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога … І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця». (Ін. 1:1,2,14) Бог став людиною в особі Ісуса Христа, щоб бути з нами і спасти нас. Він перейняв на Себе нашу, людську плоть, поніс на Собі наші гріхи, помер нашою смертю, воскрес, щоб і ми воскресли. Настільки – до Голгофи – тягнулося Його бажання зустріти і спасти Вас. Питання в тому, наскільки сильно Ви хочете Його зустріти?

Начальник по роботі, діловий партнер, хтось ще, у кому ви зацікавлені, призначає Вам зустріч – і Ви являєтеся. Чи готові Ви явитися на зустріч, призначену Богом? Бог чекає нас там, де закликається Його ім’я, там, де люди збираються на молитву Йому, там, де, найголовніше, звершується Таїнство, яке встановив Господь Ісус, – таїнство Євхаристії. У Церкві Божій. Він призначив зустріч саме тут.

Повірити, прийняти слово Боже, визнати Ісуса Христа тим, хто Він воістину є, Господом, безумовним Володарем у Вашому житті, – Ваш і тільки Ваш вибір. Його ніхто не може зробити за Вас. Його неможливо зробити через посередника. Але якщо Ви зробите його, він приведе Вас у Церкву. Не як до посередниці, як до Матері.

Автор: Сергій Худієв

Попередній запис

Так у Кого віримо? Або ж все таки, у що?...

«Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь ... Читати далі

Наступний запис

Навіщо потрібна релігія, якщо…

Якось у мережі я натрапив на цікаве питання – або, вірніше, серію питань. «Навіщо потрібна релігія, якщо: хрещення не гарантує ... Читати далі