ТРАДИЦІЯ РОЗПОВІДІ

Навернення Савла на шляху в Дамаск, Ганс Спекарт

Перейдемо тепер – після цих розважань про найважливішу частину традиції визнання – до традиції розповіді. Якщо перша традиція загалом авторитетно поміщає християнську віру в рамки сталих формул і буквально претендує на поєднаність вірних у спільноті, то розповіді про з’явлення Воскреслого віддзеркалюють різноманітні традиції. Вони пов’язані з різними носіями традицій і охоплюють місцевості Єрусалима і Галілеї. Як віровизнання вони не виступають єднаючим мірилом в усіх тонкощах, але завдяки підключенню до Євангелій їх вважають слушним свідченням, котре надає вірі змісту і форми. Визнанню передують розповіді, і воно зіткане з них. Визнання концентрують суть розповідей і водночас вказують на них.

Кожен читач відразу зауважить відмінність між повідомленнями про Воскресіння у чотирьох Євангеліях. Поряд зі з’явленням Воскреслого жінкам біля порожнього гробу Матею відомо ще одне галилейське з’явлення одинадцятьом. Лука знає лише про єрусалимські передання. Йоан повідомляє про з’явлення як в Єрусалимі, так і в Галилеї. Жоден з євангелістів не зображає Воскресіння Ісуса самовільно: цей процес є Божою таємницею між Ісусом та Отцем, що неможливо відобразити і що згідно з його суттю неможливо осягнути людським досвідом.

Марко підносить особливу проблему в закінченні. Згідно з відповідними рукописами, Євангелія завершується так: «І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися» (16:8). Автентичний текст Євангелії в запропонованій нам формі завершується словами про страх і переляк жінок. Раніше нам повідомили, що порожній гріб знайшли жінки, які прийшли намастити тіло, і що з’явився ангел, котрий сповістив їм про Воскресіння Ісуса і велів сказати учням, «найперше Петрові», що Ісус згідно з обітницею випередить їх у Галилеї. Неможливо, щоб Євангелія завершилась словами про мовчання жінок: вона передбачає повідомлення про їхню зустріч. І очевидно знає про з’явлення Петрові та дванадцятьом, про що сказано у давнішому повідомленні Першого Послання до Коринтян. Чому наш текст у цьому місці обривається? Цього ми не знаємо. У II столітті сюди долучили збірне повідомлення, в якому підсумовані найважливіші передання про Воскресіння разом з посланництвом учнів для проповідування цілому світові (16:9-20). Як би там не було, навіть коротеньке закінчення Марка передбачає віднайдення жінками порожнього гробу, послання про Воскресіння, знання про з’явлення Петрові та Дванадцятьом. Його загадкове обривання мусимо залишити нез’ясованим.

Традиція розповіді повідомляє про зустрічі з Воскреслим і про те, що Він показав, традиція визнання констатує лише найважливіші факти, які утверджують віру: тож ми могли б знову описати суттєву відмінність між обома типами передання.

Перша полягає в тому, що в традиції визнання свідками називають поіменно тільки чоловіків, тоді як у традиції розповіді вирішальну роль відіграють жінки, вони навіть мають перевагу над чоловіками. Це пов’язано з тим, що в юдейському переданні тільки чоловіків допускали свідчити на суді, свідчення жінок вважали ненадійними. Тож «офіційне» передання, що водночас виступає перед судом і світом, мусить дотримуватися цієї норми, аби вистояти на суді Ісуса, що частково триває.

Розповіді, навпаки, не прив’язані до цієї юридичної структури, а повідомляють про широкий горизонт звершення Воскресіння. Через те що під Хрестом – незважаючи на розповідь Йоана – стояли тільки жінки, то і перша зустріч з Воскреслим була призначена їм. Правова структура Церкви заснована на Петрі та одинадцятьох, однак у конкретній іпостасі церковного життя завжди з’являються жінки, які відчиняють двері Господу, йдуть з Ним аж до Хреста і тому мають право переживати зустріч із Воскреслим.

З’явлення Ісуса Павлові

Друга важлива відмінність, завдяки якій традиція розповіді доповнює визнання, полягає в тому, що з’явлення Воскреслого не тільки оповіщають, а й конкретно змальовують. Як нам уявляти з’явлення Воскреслого, Котрий не повернувся у звичне людське життя, а перейшов у новий спосіб людського буття?

Існує чітка відмінність між з’явленнями Воскреслого Павлові, зображеними в Діяннях Апостолів, з одного боку, і розповідями євангелістів про зустрічі апостолів і жінок з живим Господом, з іншого боку.

Згідно з трьома повідомленнями Діянь Апостолів про навернення Павла, зустріч з Воскреслим Христом складається з двох елементів: світла, що променіло «ясніше сонця» (26:13), і голосу, що «по-гебрейськи» (в. 14) промовляв до Савла. Коли у першому повідомленні сказано, що супутники ледь чули голос, «але нікого не бачили» (9:7), то в другому, навпаки, звучить протилежне: вони «бачили світло, та не розуміли того, що говорив…» (22:9). Третє повідомлення розповідає про супутників тільки те, що всі вони, як і Савло, впали ниць до землі.

Наскільки відомо, сприйняття в супутників і Савла відмінне, тільки останньому безпосередньо було передано послання, що означало посланництво, тож і супутники деякою мірою стали свідками надзвичайного дійства.

Для єдиного Савла-Павла, якого це вразило, ці два елементи суміщаються в одному: променисте світло, що може нагадувати нам історію на Таворі; потім слова, де Ісус ідентифікує Себе з переслідуваною Церквою і водночас доручає учневі посланництво. Якщо перше та друге повідомлення вказують на посланництво в Дамаск, де будуть сповіщені більш конкретні речі, то в третьому повідомленні звіщаються виразні та цілком конкретні слова посланництва: «Але встань і підведись на ноги: на це бо Я тобі з’явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти Мене бачив, і тих, в яких тобі ще з’явлюся. Я визволю тебе від народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в Мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими» (Ді. 26:16 нн.).

Незважаючи на всі відмінності у трьох повідомленнях, усе-таки чітко передано одне: з’явлення (світло) і слово взаємозалежні. Воскреслий, сутністю Якого є світло, як людина говорить з Павлом його мовою. Слово Ісуса, з одного боку, це самоідентифікація, що водночас означає ідентифікацію з переслідуваною Церквою, і, з іншого боку, посланництво, зміст якого розкриватиметься далі.

Попередній запис

ТРАДИЦІЯ ВИЗНАННЯ (Закінчення)

Питання про порожній гріб Наступною у віровизнанні знаходимо сувору сентенцію без коментарів: «І був похований». Тут сказано про справжнє буття ... Читати далі

Наступний запис

ТРАДИЦІЯ РОЗПОВІДІ (Закінчення)

Христос в Емаусі (фрагмент), Карл Генріх Блох З’явлення Ісуса в Євангеліях З’явлення, про які повідомляють нам ... Читати далі