У кроні великого дерева з густим листям і гладеньким, наче кам’яна колона, стовбуром збудувала собі гніздо велика родина птахів Бгаранда. Пір’я в цих птахів було кольорове, й усі тварини через це заздрили їм. Натомість птахи переживали, бо їхнє пір’я користувалося чималим попитом на ринку.
Саме тому всі вони постійно сиділи на дереві й літали лише над низиною. На дереві почувалися безпечно, оскільки жодна тварина й людина не могла вилізти гладким стовбуром нагору, щоб упіймати їх.
Мисливець
Та одного дня під деревом з’явився мисливець, який довідався, що на дереві, сховавшись серед густого листя, живуть чудові птахи. Чоловік побачив, що стовбур високий і гладенький. Спробував вилізти по ньому, але в нього нічого не вийшло. Тоді намастив собі руки й ноги клеєм, але це теж нічого не дало, крім того, що він приклеївся до стовбура на висоті двох метрів над землею й мало не залишився там назавжди.
Він не мав наміру вбивати птахів Бгаранда, хотів лише їх упіймати, щоб продати. Але не знав, як це зробити. Довго роздумуючи, багато разів обійшов навколо дерева. Птахи стежили за тим, що він робить. Потім мисливець пішов геть.
Через кілька днів, однак, повернувся до великого дерева. Спокійно покопирсався в кишенях, вийняв звідти кілька зернин і закопав їх навколо дерева. Потім ще раз глянув на листя й пішов собі. Птахи дивилися на мисливця, але не розуміли, що він робить; деякі з них були зацікавлені, інші – налякані, ще інші – безтурботні.
– Будьмо пильними, браття, – сказав найстарший птах. – Побачимо, що з цього вийде, сподіваймося, що це не пастка.
Настала пора дощів, і в тих місцях, де мисливець посадив зернятка, проросли паростки. Дощ підливав рослинки, удобрені відходами птахів. Ці нові рослини були виткими й швидко обплели стовбур дерева. Робили це дуже повільно, але невпинно. Щодня потрохи. Тільки найстарший з-поміж птахів Бгаранда помітив це.
– Отже, це, так, як я й підозрював, – пастка. Тепер мисливець зможе вилізти на дерево й упіймати нас, коли ми спатимемо. Мусимо дзьобати цю витку рослину й знищити її.
Але молодих птахів цікавили інші заняття. Вони бавилися, літали, танцювали в повітрі.
А витка рослина ставала щораз вищою й міцнішою. Аж врешті досягла найвищих гілок дерева, схованих серед листя.
Хитрість старого птаха
Одного вечора мисливець повернувся. Дочекався, поки всі птахи кудись полетіли, виліз виткою рослиною нагору й порозставляв серед листя багато пасток.
Коли птахи повернулися, чимало з них потрапили в пастки. Стурбовані птахи не знали, що робити.
– Зробімо так, – сказав найстарший птах. – Коли прийде мисливець, щоб забрати нас, прикиньмося мертвими. Тоді він викине нас, й ми лежатимемо на землі, поки він не піде геть. А після цього повернемося на дерево.
Перелякані птахи послухалися свого мудрого ватажка й прикинулися мертвими. Мисливець занепокоївся. Не зможе продати мертвих птахів. Тож, повиймавши їх з пасток, покидав на землю. А потім, дуже незадоволений, пішов геть, адже витратив чимало часу, але не отримав ніякого прибутку.
– А тепер треба знищити цю витку рослину, – сказав мудрий старий птах. Але ніхто не хотів цього робити, адже мисливця вже не було!
– Мисливець повертається! – збрехав одного разу старий птах.
Усі його брати почали дзьобати рослину й невдовзі від неї залишилося лише кілька гіллячок на землі під деревом.
Тепер птахи Бгаранда дуже пильнують, щоб поруч з їхнім деревом не виросла інша витка рослина.
