«І Господь звелів рибі, – і вона викинула Йону на суходіл” (Йон. 2:11).
Коли Йону викинули за борт корабля і море стишилось від своєї люті, моряки були вражені всемогутністю Єгови. А коли б вони ще побачили того ж таки Йону, який був викинутий на суходіл з черева цього морського чудовиська живим і неушкодженим?! Ця подія перевершила найвигадливішу людську фантазію, а якщо взяти до уваги ще й те, що Йона був викинутий не на випадковий дикий острів, а поблизу Ніневії, тобто там, куди йому і потрібно було дістатися, то будь-яка неупереджена людина захоплено вигукнула б: “Ти Бог, Який творить чуда!”
Так, це було справді чудо. Незбагненне чудо. І потрібно сказати, що всесвіт від початку до кінця наповнений чудесами. “Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід” (Пс. 19:2). “Ті, хто по морю пливе кораблями… вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині! Він скаже – і буря зривається, і підносяться хвилі Його, до неба вони піднімаються, до безодні спадають, – у небезпеці душа їхня хвилюється! Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п’яний, і вся їхня мудрість бентежиться! Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх! Він змінює бурю на тишу, – і стихають їхні хвилі…” (Пс. 107:23-29). “Благословен Господь Бог… єдиний, що чуда вчиняє” (Пс. 72:18). Випадок із Йоною – це не єдине чудо. Щоденно на землі відбувається багато чудес, тільки люди не завжди звертають на них увагу, не завжди надають їм значення, а невіруючі навіть намагаються пояснювати ці чуда як цілком зрозумілі природні явища.
Однак у природі немає хаосу і безладдя, безглуздя і свавілля. У великому і в малому відчувається творчий розум, для всього існує твердий закон і Божественна воля. Земля – частинка всесвіту, і все, що її наповнює, беззаперечно слухається свого Творця і Володаря. Він наказав – і Червоне море розступилося перед Ізраїлем, утворивши вільний прохід на протилежний берег (Вих. 14). За Його велінням сонце зупинилося над Гібоном, і місяць – над айялонською долиною, так що, як стверджують древні єгипетські літописи, доба тривала сорок вісім годин (І.Нав. 10:12).
А в даному випадку Він наказав китові спочатку проковтнути Йону, а потім доставити його до берегів Ніневії і там “висадити” цілим і неушкодженим. Очевидно, кит чудово розумів голос свого Творця і не смів не послухатися Його. Невіруючі кажуть: “Невже це можливо? Невже це може бути насправді?” – Так. Для Бога все можливо. “Неможливеє людям – можливе для Бога!” (Лк. 18:27). Навіть коли наш розум і не в змозі осягнути всемогутність і премудрість Божу, то це лише говорить про обмеженість нашого розуму. Ми багато чого ще не знаємо і не розуміємо, але це ще не означає, що Бога немає або ж що Він не може виявити Свій вплив. Християнин, наповнений Духом Святим, споглядаючи творіння рук Божих, вигукує: “О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які невідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! “Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?” Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки” (Рим. 11:33-36).
Святе Письмо переконує нас, що життя людини – це не піщинка, яку носить море чи буря, не пилинка, підвладна сліпій випадковості, – серед нескінченної кількості багатьох випадковостей для Бога вона – коштовна перлина (Мт. 13:45), і очі Його завжди дивляться на неї. Усвідомлення цього тішить серце християнина, відганяє невпевненість і страх, спонукає перебувати в постійному спілкуванні з Ним, слухатися Його. Слова Спасителя про те, що “й волосина нам із голови не загине” (Лк. 21:18), є Божою гарантією, і серед усіх хвилювань і тривог дають спокій серцю. Лукавий наділений неабиякою силою, але поки Бог не дозволив йому, він не міг заподіяти Йову аніякої шкоди (Йов 1:12). І коли Йона опинився в глибині моря, то зовсім не через те, що це був випадковий збіг обставин, але тому що Бог влаштував все таким чином, щоб упокорити Йону, щоб, явивши йому Своє спасіння, викликати в серці Йони любов до Бога, послух і жертву хвали.
Маймо на увазі, що Богові не дають аніякого задоволення наші страждання і скорботи, але задля нашого ж благополуччя, найчастіше – заради нашого спасіння Він вимушений іноді застосовувати “залізний ключ”. Хірург не отримує задоволення від того, що пацієнту потрібно ампутувати руку чи ногу, але коли це необхідно для спасіння хворого, він це робить. Так само чинить і Бог. Непокірність Йони, його намір плисти до Таршішу загрожував смертю і йому самому, і Ніневії. Єдиним способом не допустити цього був “залізний ключ”, і Бог використав його. Так буває в житті багатьох людей. І коли люди переносять утиски і скорботи, стогнуть і плачуть, нехай вони не нарікають на Бога, але “нехай скаржиться кожен на гріх свій” (Плач Єр. 3:39). Коли б не було гріха, тобто, коли б ми були слухняні Богу, не було б ні горя, ні сліз. Річ у тім, що воля Божа – “добро, приємність та досконалість” (Рим. 12:2), і коли ми йдемо всупереч цій волі, ми йдемо назустріч власній загибелі.
Бог не буде байдуже спостерігати, як Його діти йдуть шляхом зла, що веде до загибелі, Він ставить перешкоди на цьому шляху. Таке Його батьківське серце. Коли Авраам “зійшов до Єгипту, щоб там перебути” (Бут. 12:10-20), Бог знайшов спосіб вивести його звідти. Те саме відбулося, коли Мойсей поривався діяти передчасно. Господь перекрив йому дорогу (Вих. 2:11-15). Нехай же урок з Авраамом, Мойсеєм, Йоною і тисячами інших навчить нас неухильно йти дорогою послуху Богу. Постійна покірність Господу збереже нас від багатьох переживань і скорбот, вона зробить наше життя благословенним і піднесеним, відкриє нам вільний вхід у вічне Царство Господа Ісуса Христа.
