«Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9), – а от цей біблійний принцип багатьом людям не до вподоби. До того ж, стосується це невдоволення двох груп людей, про що власне піде мова далі.
До першої групи людей відносяться ті люди, які не хочуть отримати Божого дару спасіння, тобто вони намагаються Боже спасіння заслужити власними добрими справами. От тільки цікаво, що вони збираються робити з поганими справами? Чи, як на їх думку, Господь не звертатиме на їхні погані справи жодної уваги через «захоплення» їх добрими справами? Щось здається мені, що в цих людей немає відповідей на поставлені питання. Натомість відповіді дає Біблія: «Яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мк. 8:36,37) і «Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:23).
І от ми знову повертаємося до Божого дару спасіння, який Господь пропонує кожному, і який багато хто відкидає через власну гордість, намагаючись здобути благовоління Господнє власними заслугами і добрими справами. Але ці гордівники забувають, що спасіння дається саме Богом, і через те саме Господь визначає критерії, за якими Він надає його. Як і карає за скоєне. І тут не вийде, знову ж таки, через те, що саме Бог встановлює «правила гри», підмінити погані справи добрими, бо вони йдуть окремо. У Бога немає якогось там «рахунку», який Він веде протягом життя певної людини і після смерті виставить їй «суму заробленого»; ну, і відповідно цієї суми, визначатиметься доля цієї людини у вічності.
Насправді, згідно Біблії все відбуватиметься більш прозаїчно: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Зауважте, «добре або лихе» – і тут немає натяку, що буде якась там сума справ, де добрі переважатимуть лихі, чи навпаки: людина отримає відплату за все нею зроблене. От лише «відплата за гріх – смерть», і скільки б добрих справ будь-яка людина не зробила (та й де цих добрих справ назбираєш (див. Еф. 2:9)?), це не скасує її смертного вироку. Тому єдиний варіант для будь-якої людини – це покладатися на милосердя Господнє: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар» (Еф. 2:8).
А тепер самий час перейти до другої групи осіб, які не згодні з біблійним твердженням, що спасіння – це Божий дар. А не згодні через те, що вважають, що деякі люди не заслуговують на це спасіння, їх обурює сам факт, що навіть найостаннішій мерзотник (наприклад, путін, сталін, пол пот чи якийсь маніяк або масовий вбивця) можуть отримати спасіння Господнє. Для декого це може стати перешкодою (точніше, жалюгідним виправданням), щоб відкинути Божий дар спасіння власне для себе. Як не дивно, але і таке буває… Що можна відповісти на подібні закиди?
У цьому випадку не слід вдаватися до розлогих міркувань, а варто просто запропонувати для початку покаятися у власних гріхах (а без щирого покаяння неможливо відчути потребу в Божому дарі спасіння), щоб пересвідчитися: що чим більше певна людина приносить у цей світ зла, тим важче їй це зло визнати. Тим більше, перепросити в Бога за нього. А якщо людина розкаялася і відчула у власному житті Господнє прощення, у неї буде значно менше претензій з цього приводу: тут би з власними вадами дати раду, ніж звертати увагу на вади чи гріхи ближніх і дальніх. Якщо такі претензії взагалі матимуть місце.
Автор: Михайло Лукін
