Жив собі колись соловей, ув’язнений у великій золотій клітці. Він належав багатому купцеві, який найбільше зі всього у світі любив слухати милозвучні переливи голосу птаха. Щоразу, коли купець зауважував у трелях солов’я сумні нотки, на нього накочувалися похмурі думки.
«Моєму солов’ю нічого не бракує, – втішав він сам себе. – Я переконаний, що це найщасливіший птах у світі».
Одного дня купець оголосив, що вирушає в довгу подорож на Схід, щоб закупити там шовк і парфуми. Солов’єві він сказав, що під час мандрівки побуває там, де колись давно птах народився – у лісі, вкритому килимом з квітів. Купець запитав солов’я, чи не хотів би він щось передати через нього своїм братам і сестрам.
– Скажи їм, що в мене все добре, – відповів соловей, – і запитай, чи не хочуть вони щось мені повідомити.
Купець виконав усе, про що попросив його соловей, і відразу ж після повернення прозвітувався:
– Я запитав одного з твоїх братів, чи має він для тебе якусь вістку. Але замість відповісти мені, він упав нерухомо прямо на землю.
Я підняв його, але оскільки він не рухався, то подумав, що птах помер. Та коли я вже йшов геть, то побачив, однак, що він почав ворушити крилами, а потім полетів і сів на дерево.
Після цього я кликав його багато разів, але він не відповідав. Здається, твої брати просто забули про тебе.
Соловей сумно похилив голову й упродовж цілого дня навіть не торкнувся до їжі й води.
Наступного дня, прийшовши до солов’я, купець побачив, що птах нерухомо лежить на дні клітки. Благав його бодай трошки підлетіти й сісти на гойдалку, щоб поколихатися чи поспівати, але соловейко у відповідь не поворухнув жодною пір’їнкою. Тоді купець відчинив клітку, обережно взяв його в руки й почав масувати йому шийку. Але пташка не рухалася. Подумавши, що соловей мертвий, купець зі сльозами на очах поклав його на траву й повільно пішов геть. Віддаляючись, ще раз оглянувся, щоби востаннє попрощатися з птахом. І що побачив? У сонячному промінні замиготіли крильця соловейка. Здіймаючись у небесні простори, він радісно защебетав:
– Дякую за вістку, яку ти привіз мені з рідного краю. То була найпрекрасніша інформація, яку я будь-коли отримував.
І соловей полетів до лісу, вкритого килимом із квітів.
Звістка, яку передав ув’язненому соловейкові його брат, була дуже проста: «Будь вільний, як я!»
Суть оповідання
Історія Ісуса – це послання, в якому йдеться про свободу й справжнє життя.
