4) Коли ми перебуваємо під тиском безнадійності і гнітючого передчуття смерті
Я не помру, але житиму і проголошуватиму діла Господні (засноване на Псалмі 117:17).
Звичайно, це не означає «я ніколи не помру», але «не помру до призначеного Богом часу, я не дозволю собі бути убитим сатаною».
Проголошений з вірою і розумінням, цей вірш може звільнити і захистити усіх, хто зазнає нападок духу смерті. Він може бути використаний для руйнування негативних сповідань, завдяки яким люди відкрили себе для дії цього духу (приклади наведені в 12-му розділі).
Можливо, деяким людям необхідно повторити це проголошення багато разів до тих пір, поки воно не стане реальнішим, ніж усе їх попереднє розумове налаштування. Пам’ятайте, що Ісус зажадав від Петра підтвердити свою любов до Себе рівно стільки разів, скільки він зрікався від Нього.
5) Коли нас атакують фізичні хвороби або неміч
Ісус Сам возніс мої гріхи Своїм Тілом на дерево, щоб я, померши для гріхів, міг жити для правди; Його ранами я зцілився (засноване на 1-му посланні Петра 2:24).
Я також приготував особливе проголошення, яке поєднує в собі істини з багатьох місць Писання і яке допомагало християнам у різних кутках світу:
Моє тіло – храм Святого Духа, яке спокутане, очищене і освячене Кров’ю Ісуса. Мої члени – частини мого тіла – є знаряддями праведності, наданими Богу для Його служіння і Його слави. Диявол не має місця в мені, жодної сили наді мною, жодних неоплачених домагань на мене. Усе було сплачено Кров’ю Ісуса. Я перемагаю сатану Кров’ю Агнця і словом свого свідоцтва, і не полюблю своє життя навіть до смерті. Моє тіло – для Господа, і Господь – для мого тіла (засноване на 1-му до Коринф’ян 6:19, Ефесян 1:7, 1-му Іоанна 1:7, до Євреїв 13:12, Римлян 6:13, 8:33-34, Одкровенні 12:11, 1-му до Коринф’ян 6:13).
Хтось може запитати: чи буде чесним з мого боку робити подібні проголошення, коли я бачу у своєму тілі свідоцтва хвороби або коли відчуваю у своїй душі протистояння гріха? Відповідь залежить від погляду, з яким ви дивитеся на це. Якщо ви дивитеся на себе у вашому природному стані, тоді нечесно. Але якщо ви дивитеся на себе так, яким бачить вас Бог у Христі, то тоді ви маєте право робити таке проголошення.
Щойно ми покаялися в наших гріхах і присвятили себе Христу, Бог більше не бачить нас такими, якими ми є в нашому природному стані. Замість цього Він дивиться на нас виходячи з обміну, що стався на хресті. Він бачить нас праведними в нашому дусі і абсолютно зціленими в нашому тілі.
Показове те, що в Писанні зцілення, здійснене для нас через Ісусову жертву, ніколи не згадується в майбутньому часі. У Книзі пророка Ісаї 53:5 написаній більше семи століть до смерті Ісуса, зцілення вже представлено як факт, що відбувся: «Ранами Його ми зцілилися». У Новому Завіті, у 1-му посланні Петра 2:24, вже наведеному вище, апостол цитує Книгу пророка Ісаї 53:5, але використовує минулий час: «Ранами Його ви зцілилися».
Коли слова, які ми вимовляємо про самих себе, відповідають тому, що Бог каже про нас, тих, хто перебуває в Христі, тоді ми дозволяємо Йому зробити нас насправді такими, якими Він називає нас. Але якщо ми не робимо правильного сповідання і проголошення про самих себе, ми ув’язнюємо себе у своєму природному стані. Ми відрізуємо себе від надприродної, перетворюючої благодаті Божої, яка діє тільки через віру.
Знову хтось може запитати: «Як же щодо такого-то брата, який говорить і чинить правильно, але обіцяні результати не приходять?» Відповідь міститься в словах Мойсеєвих у Второзаконні 29:29: «Приховане належить Господу Богу нашому, а відкрите – нам і синам нашим довіку, щоб ми виконували всі слова закону цього».
Причина, чому деякі люди не отримують якусь частину обіцяних благословень, часто належить до категорії «прихованого». Марно випитувати те, що Бог вирішив тримати в таємниці. Не лише марно, але і негарно. Якщо Бог втаює від нас відповідь, набагато важливіше вірити Йому, ніж розуміти.
З іншого боку, слова Мойсея нагадують нам про нашу відповідальність, як Божого народу, вірити, проголошувати і діяти відповідно до того, що Він ясно відкрив у Своєму Слові. Найголовнішим в усьому цьому є те забезпечене, яке Бог зробив для нас через жертву Ісуса на Хресті. Ми не повинні дозволити занепокоєнню про приховані речі утримати нас від віри і слухняності відкритим істинам.
6) Коли сатана атакує сферу нашого життя, в якій Бог покладає на нас відповідальність – наш дім, наша сім’я, наша робота, наше служіння і т. ін..
Залізо і мідь – запори наші; як дні наші буде примножуватися багатство наше. Немає подібного до Бога Ізраїлевого, Який по небесах принісся нам на допомогу й у славі Своїй на хмарах; притулок наш Бог превічний, і ми на раменах вічних; Він прожене ворогів від лиця нашого і скаже: знищуй! (засноване на Второзаконні 33:25-27).
За допомогою цього проголошення ми можемо перейти від захисту до наступу. Передусім «наші запори» являють систему захисту. Бог обіцяє, що вона буде досить сильною, щоб утримати ворога зовні. Потім йде дивовижна картина того, як Бог надприродним чином заступається за нас: Він проноситься небесами до нас на допомогу. Своїм проголошенням ми сприяємо Його втручанню.
Нарешті, є гарантія поразки нашого ворога: «Він (Бог) прожене ворогів від лиця нашого». Бог чекає, що ми зіграємо свою роль у цій завершальній стадії битви, тому Він каже: «Знищуй!» Він забезпечив нас духовною зброєю, необхідною для повної перемоги.
7) Коли ми усвідомлюємо, що наш розум стає полем битви, на якому істини Божого Слова б’ються із сатанинською брехнею
Зброя мого воювання сильна Богом. Ними я руйную твердині, які сатана зводить у моєму розумі. Я приношу усі свої помисли в послух Христу. Три з моїх найсильнішої зброї – проголошення, подяка і хвала (засноване на 2-му посланні до Коринф’ян 10:3-5).
Проте важливо пам’ятати, що наші вороги, як християн – це не люди, наші вороги – злі духовні сили, що скеровуються проти нас царством сатани. Павло пояснює це в Посланні до Ефесян 6:12: «Бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних».
У цьому дивного роду битві, до якої Бог призвав нас, шкала заходів відрізняється від загальноприйнятих у світі. Згідно з духовним виміром прощення сильніше за обурення; благословення сильніше за прокляття; подяка сильніша за нарікання; хвала сильніша за засудження; любов сильніша за ненависть.
Є два проголошення, засновані на цьому парадоксі, що відкривають двері Божій силі і Божому втручанню в той момент, коли наші власні ресурси вичерпуються.
8) Коли ми стикаємося із завданням, занадто сильним для нас
Я усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює (засноване на Посланні до Филип’ян 4:13).
9) Коли моя власна сила слабшає або її явно бракує
Божа сила здійснюється в моїй немочі, тому коли я немічний, тоді я сильний (засноване на 2-му посланні до Коринф’ян 12:9-10).
Нарешті, є два проголошення, що покривають потреби, які виникають час від часу в житті майже кожного з нас.
10) Коли потрібно спожиту віру для заповнення фінансових потреб
Бог має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ми, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті (мали достаток) на всяке добре діло (засноване на 2-му посланні до Коринф’ян 9:8).
Згідно з Писанням міра Божого провидіння для Його народу – достаток. Мати достаток, це означає мати більше, ніж тобі необхідно.
11) Коли нас атакує страх
Бо дав мені не духа страху, а сили, і любови, і цнотливости (засноване на 2-му посланні до Тимофія 1:7).
В ім’я Ісуса я підкоряюся Богові і протистою духу страху. Тому він тікає від мене (засноване на Якова 4:7).
Наведені вище уривки Писання – це лише деякі приклади. Немає межі кількості Біблійних проголошень, які ми можемо здійснювати. Кожен з нас має покластися на Святого Духа, Який вводитиме нас у ті проголошення, які потрібні для нашої конкретної ситуації.
Вибір і використання правильних проголошень, заснованих на Писанні, робить один дуже важливий результат. Ми приймаємо і застосовуємо Боже Слово активним, а не пасивним чином. Ми вже не просто читаємо Писання, а потім йдемо далі. Замість цього ми робимо три послідовні кроки. По-перше, ми просимо Святого Духа привести нас до місця Писання, найбільш відповідного до нашої ситуації. По-друге, ми міцно закріплюємо його у своєму розумі. По-третє, проголошуючи його, ми вивільняємо його силу в сферу нашого життя, яка потребує його.
Можливо, ви є одним з багатьох християн, які сьогодні відчувають нужду узяти меч Духа, згаданого в 19-му розділі, але не знають, як це зробити практично. Якщо це так, то ми з дружиною могли б порекомендувати вам використовувати подібну підборку проголошень з Писання. Ми практикували це у своєму житті і можемо сказати, що це працює!
Але дозвольте мені додати одне останнє слово попередження! Не покладайтеся на проголошення або будь-який інший метод або процедуру. Ми повинні вірити тільки Богу, і покладатися тільки на Бога – і більше ні на кого, і ні на що. Наше проголошення – це просто хороший спосіб виразити свою віру в Бога.
Отже, обернувши своє обличчя до країни Божих благословень, прийміть напучення, яке тричі отримав Ісус Навин: «Будь твердим і мужнім!»
