Ті істини, з якими я ділюся в цій книзі, – це значно більше, ніж просто результат «польоту думки». Якраз навпаки, я «відкопав» їх у результаті інтенсивних невідступних молитов і духовного протистояння, в якому ми з дружиною перебували протягом, принаймні, трьох років. Кожна ключова істина цієї книги, була спочатку пережита на нашому особистому досвіді. Я б не наважився передавати іншим теорії, які спочатку не спрацювали в нашому житті.
У попередньому розділі я пояснив, як проголошення, подяка і хвала, діючі разом, можуть вивільнити в наше життя обіцяні благословення Божі. У цьому розділі я збираюся коротко поділитися тим, як ми з дружиною навчилися застосовувати цей принцип у нашому житті. Регулярна практика проголошення Божого Слова з наступною подякою і прославлянням Господа стали невід’ємною частиною нашої особистої духовної дисципліни. Ми ставимося до цього, як до однієї з найбільш цінних істин, які Бог відкрив нам у Писанні.
Бог підвів нас до того, щоб сформувати особливий «банк» з місць Писання, які ми заучували напам’ять, і потім використовували під час молитви, або коли вступали в духовне протистояння. Їх проголошення у вірі незмінно вивільняє подяку і хвалу.
Зазвичай ми вимовляємо їх вголос. Ми можемо робити це разом або поодинці. Але ми вимовляємо їх не один одному, не стінам і не стелі в нашій кімнаті. Ми проголошуємо їх у величезний невидимий світ духовних істот: передусім – Богу-Отцю, Синові і Духові; потім усім небесним істотам, що поклоняються і служать Богові, кого Писання визначає як «духи служіння, що їх посилають служити тим, які мають успадкувати спасіння» (Євр. 1:14). Ми також обізнані про те, що оточені «великою хмарою свідків», що складається зі святих усіх часів, які переможно завершили свій земний шлях (Євр. 12:1).
Ми віримо, що це законне застосування, що відповідає Посланню до Євреїв 12:22-24: «Але ви приступили до гори Сиону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного і до безлічі ангелів, до торжества собору й Церкви первородних, на небесах написаних, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників досконалих; і до Посередника Завіту Нового Ісуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева».
Проте за нами спостерігає і сатана з усіма пропащими ангелами та іншими демонічними істотами, що перебувають під його контролем. Вони діють прямо в протилежному напрямі стосовно ангелів, що служать Богу. Їх мета – завдати усілякої шкоди і зло усьому людству, але, у першу чергу, людям, які служать істинному Богові.
За такого стану речей наше проголошення дає два результати: з одного боку, воно сприяє отриманню допомоги від Бога і Його ангелів. З іншого боку, воно захищає нас від підступів і атак сатани та його демонічних сил.
Ця форма проголошення постійно утверджує нашу віру. Відповідно до Послання до Римлян 10:17: «Віра від слухання, а слухання від слова («рема», тобто вимовленого слова) Божого».
Корисно слухати, як інші вимовляють Слово Боже, але чути самого себе промовляючим приносить значно більше користі. Коли ми і говоримо, і чуємо, то обидві грані двосічного меча Слова Божого діють у нас одночасно (Євр. 4:12).
І, нарешті, коли ми робимо те ж саме проголошення разом, в єдності, у той момент вивільняється надприродна сила. Ісус каже: «Якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного» (Мф. 18:19).
Сила проголошення одного вірного, вже сама по собі величезна, але сила проголошення того ж самого вже двома або декількома вірними, що перебувають в єдності, зростає в геометричній прогресії. Як сказано в Писанні, що один проганяє тисячу, а двоє – вже десять тисяч (Втор. 32:30).
Звичайно, бувають часи і ситуації, коли обставини не дозволяють здійснювати проголошення гучно. У такому разі альтернативою може стати вимовляння того ж проголошення нечутно, подумки. Слова віри вимовлені подумки також здатні робити сильний вплив у духовній сфері.
Ймовірно, це найбільш ефективний шлях розбиратися з брехнею і звинуваченнями, якими ворог бомбардує наш розум. Розум є головним полем битви в усіх зіткненнях подібного роду. Коли наш розум активно реагує на Слово, яке ми проголошуємо усередині себе, тоді не залишається місця для негативних думок і нашіптування ворога.
Проте, при усьому цьому ми маємо бути обережними, усвідомлюючи нашу постійну залежність від Святого Духа. Інакше плотський розум може звести ці принципи до «системи», в якій Богу відведена роль «небесного торгового автомата». Ми просто «вставляємо» правильне проголошення і нам «видається» будь-яка плотська втіха, на наш вибір! Явно, що це – карикатура на істинні взаємини вірного з Богом.
Між тим, як ми уявляємо самих себе, і тим, якими нас бачить Святий Дух, може лежати величезна прірва. Ми можемо бути впевнені в тому, чого ми хочемо, тоді як Дух Святий бачить, чого ми дійсно потребуємо. Тільки Йому одному можна довірити керівництво в тому, яке саме проголошення потрібне кожному з нас, з нашим рівнем віри, у кожній конкретній ситуації. Таким чином Бог досягає Своїх цілей у нашому житті.
Наскільки я розумію, тільки після того, як було зроблено таке попередження, буде корисним дати вам наступний список тих проголошень, які ми з дружиною робимо регулярно в певних обставинах. Це лише приклад, Бог може особисто вам дати і інші місця Писання для проголошення. Де це можливо, ми вимовляємо місця Писання «від першої особи». Наприклад, якщо текст адресований вірним і містить займенник «ви», ми зазвичай міняємо його на «я» або «ми», а також вносимо відповідні граматичні поправки цього тексту.
Мій список відкривають місця Писань, які прямо пов’язані з темою цієї книги. Але далі дані інші місця Писання, які мають ширшу сферу застосування. Місцями вставлені невеликі коментарі і слова для пояснення. У кожному випадку наводиться посилання на відповідне місце Писання.
1) Як наслідок молитви за звільнення від проклять
Через жертву Ісуса на хресті, я вийшов з-під прокляття і увійшов до благословення Авраама, якого Бог благословив в усьому (засноване на Посланні до Галатів 3:13-14).
Дружини отримала звільнення від багатьох проклять у своєму житті, але їй довелося провадити у своєму житті тривалу битву, здійснюючи усе це на практиці. Тому це проголошення набуло особливого значення для нас. Ми часто здійснюємо його кілька разів на день. Упродовж останніх двох або трьох років ми повторили ці слова багато сотень разів. Щоразу, коли ми робимо це, ми віддаляємося ще далі від впливу проклять і глибше входимо в благословення, що є нашою спадщиною.
2) Коли нам стає відомо, що негативні сили спрямовані проти нас, або від служителів сатани, або в результаті душевних проголошень християн
Жодна зброя, спрямована проти мене, не буде успішною, і всякий язик, що змагається зі мною на суді, я звинувачую прямо зараз. Це є моя спадщина (моє спадкове право), як раба Господнього, і моє виправдання від Тебе, Господи (засноване на Книзі пророка Ісаї 54:17).
Є два важливі моменти, які необхідно відмітити у зв’язку з цим проголошенням.
По-перше, нам не сказано, що ми повинні просити Бога звинуватити всякий язик, що говорить проти нас. Бог дав нам самим владу зробити це, і Він чекає, що ми використовуватимемо її.
По-друге, наше право використовувати цю владу не засноване на нашій власній праведності, але на Божій праведності, яка поставлена нам через нашу віру. Ясно, що це походить з обміну на хресті, коли Ісус узяв гріх нашої гріховності на Себе, щоб ми могли стати праведними Його праведністю. Усі результати цього обміну взаємопов’язані, і їх не можна відокремити один від одного.
Але Бог чекає від нас більшого, ніж просто відбити злі слова, вимовлені проти нас. Після цього ми повинні простити тих, хто хотів завдати нам шкоди. І, нарешті, Він чекає від нас, щоб ми в усьому переходили від негативного до позитивного: відповідали на прокляття благословенням (про це ми поговоримо детальніше в 24-му розділі).
Благословення тих, хто проклинає нас, це те саме, що і прощення тих, хто завдає нам шкоди, воно не залежить від наших емоцій. Воно походить від твердого рішення нашої волі, зробленого в послуху Божому Слову.
Ось зразок молитви, яка містить і прощення, і благословення:
«Господи, я прощаю усіх, хто лихословив мене, і пробачивши їх, я благословляю їх в ім’я Твоє».
Отже, у відповідь на прокляття з боку оточення, нам необхідно зробити три кроки. По-перше, ми звинувачуємо язик, що вимовляє прокляття. По-друге, ми прощаємо людину, від якої походить прокляття. По-третє, просимо Бога благословити цю людину. Зробивши ці три кроки ми можемо розсіяти будь-яку духовну пітьму або тяжкість, яку накликало на нас прокляття.
3) Коли на нас з минулого тисне гріх або провина, або почуття негідності
Я в Христі, і тому я – нове створіння. Усе давнє минуло. Тепер усе в моєму житті стало новим і усе, ким я став і що маю, – прийшло від Бога (засноване на 2-му посланні до Коринф’ян 5:17-18).
Бог переймає на Себе повну відповідальність за нове створіння, яке повністю зроблене Ним. Вже нічого не залишилося від старого створіння, яке було спотворене і заражене гріхом.
Коли минуле намагається знову заявити свої права на нас, нам необхідно розміркувати над картиною, даною Іоанном в Одкровенні 21:5: «І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні».
Ці слова прийшли від Того, Хто сидить на троні, від Того, Хто тримає під Своїм контролем увесь всесвіт і усе, що міститься в ньому. Це включає також кожну деталь у нашому житті. І Він підтверджує ще раз, що Він робить усе нове.
Мабуть Іоанн внутрішньо дивувався, чи не занадто це велике завдання, навіть для Бога. Але Господь запевнив його – «напиши; бо слова ці істинні й вірні».
Тим самим, Він як би каже: «Так, Іоанне, ти можеш дійсно запевнити Мій народ: Я роблю в точності те, що Я кажу».
