Завдяки Біблії археолог знаходить зниклі міста, історик – дані про історичні події, історик культури – уявлення про спосіб життя древніх народів, історик літератури – зразки видатної поезії і літератури, нарешті, сучасник, який бажає «доповнити свою освіту», знаходить просто багато цікавого. Проте за певних обставин, істинне призначення цієї книги може їм так і не відкритися. Біблія вказує заблукалому людству шлях до Бога, його Творця. Тільки той, хто шукає Бога, чує Його голос!
Мільйони людей вже відчули на собі, як Біблія, звертаючись до розуму, зачіпає і совість. Вони прийняли Слово Боже і знайшли сенс свого життя. Священне Писання назавжди стало їх дорогоцінним надбанням.
Хтось помітив: Біблія – це книга, яка допомагає у хвилину випробування. Коли людині загрожує небезпека, Біблія – з нею. Слово Боже несе одкровення в усіх випадках життя, але говорить воно саме тоді, а для багатьох лише тоді, коли людина виявляється в безвихідному становищі. Коли під час війни падали бомби, у підвалах і бункерах молилися, читаючи псалми. Навіть невіруючі відчували розраду, що виходила від Слова Божого. Також було і в концтаборах, де Біблія переходила з рук в руки. Одна людина, що увірувала в таборі, згадує: «Ми, люди за колючим дротом, втратили абсолютно усі: майно, народ, державу, сім’ю. Але чи не стали ми через ці втрати сприйнятливими до того, чого неможливо позбутися?.. Впродовж багатьох місяців я схилявся над Священним Писанням, читав, шукав, боровся, щоб почерпнути з Нього силу, розраду і божественну любов. Так безвихідний час став часом підготовки. Хіба я не повинен дякувати за це?»
Міцуо Фухіде командував японськими повітряними силами, які 7 грудня 1941 року в складі 360 бойових літаків несподівано атакували американський військовий флот у Пірл Харборі і знищили його. Хоча Фухіде під час війни був шість разів збитий, він уцілів і зайнявся селянською працею. У сільській самоті він вдався до пошуків шляху, яким Японія могла б прийти до миру. Одного разу в руки Фухіде потрапив релігійний твір, що говорив про те, що християнство в змозі перетворити ворожнечу на братську любов. Це було те, до чого прагнув Фухіде, і він захотів прочитати Біблію. «Ще до того, як я освоїв перші тридцять сторінок, – розповідав він пізніше, – я потрапив під сильне враження і зрозумів: переді мною те, що треба. Христос, поза сумнівом, єдина особа, здатна дати мир всьому світу. Залишалося зробити перший крок і самому стати істинним християнином». Фухіде приєднався до християнської групи, знайшов радість у щоденному читанні Біблії і через короткий час став свідком біблійної істини.
Щодня подібних досвідів трапляються тисячі, хоча і не завжди вони супроводжуються такими драматичними обставинами. Але вони, як правило, змінюють життя тих, хто відкрив для себе Книгу книг. От один голос з багатьох: «Через Біблію мені розплющилися очі, і скільки ж я знайшов того, що і до мене має відношення! Коротше, я набув опори і спокою, а передусім – силу впоратися з усіма життєвими негараздами».
Біблія промовляє
«Слово Твоє є істина», – каже Ісус Христос в Іоанна 17:17, і в Його твердженні знаходиться найсильніший доказ того, що Біблія дійсно є Слово Боже. Хто приймає це, той відчуває божественну силу, що йде від слів Христа, сприймає як диво той факт, що слова, записані тисячоліття тому до цього дня тривожать совість і змінюють життя. Подібному феномену є лише одне пояснення: Дух Божий промовляє через Слово Священного Писання.
Незліченні приклади свідчать про те, як слова Біблії змінюють життя людини, коли вона несподівано розуміє: «Це стосується мене! Саме я в такому стані!»
Лютер був ченцем, не знаючи душевного миру і перебуваючи в постійному страху перед Богом. Почувши про Божу справедливість, він згадав про невиконані вимоги Святого Всевишнього, що карає, і впав у відчай. У цей час йому зустрівся в Біблії текст з Римлян 1:17 – «У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: “Праведний вірою живий буде”».
Лютера несподівано осяяло: «Біблія говорить тут про праведність, яка дарована через подвиг позбавлення, здійснений Христом, і яку можна прийняти вірою. Через Христа, а не через мої слабкі зусилля стаю я праведним перед Богом!» З того часу Лютер знайшов мир, що змінив не лише його життя.
Яким потужним джерелом розради і сили є Біблія, знав також «філософ розуму» Еммануїл Кант: «Жодна з прочитаних мною книг не дала мені такої розради, яку дав мені Псалом 22:4 – «Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною». Хто може сказати, у скількох людей вселив мужність пастушачий псалом Давида?! А наскільки багато кому притча про блудного сина в Євангелії від Луки 15 роз. послужила приводом для повернення до Бога!
Можливо, хтось з вас пережив одного разу почуття, подібне до того, що пережив один чоловік, що у відчаї крокував вулицями Берліна з мотузком у кишені; він збирався покласти край своєму пропащому життю. Наприкінці він вирішив заглянути туди, куди регулярно ходила давно залишена їм, його віруюча дружина. Чоловік забрів у церкву і всівся в найтемнішому кутку. Того дня якраз читалася проповідь про милосердного самарянина (Лк. 10:30-37). Слова проповіді глибоко запали в душу і змінили його життя до самої основи.
Людині важко, коли Біблія говорить про її гріхи і невблаганно вимагає розкаяння. У Єремії 4:18 сказано: «Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого».
Священне Писання не лише відкриває провину людини, воно також закликає її до визнання свого відступу і прохання про прощення. При цьому воно дарує добру розраду. «З милости Господа ми не зникли, – сказано в книзі Плач Єремії, – бо милосердя Його не виснажилося… Сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; вважає вуста свої за порох, думаючи: “можливо, є ще надія”. Бо не навік залишає Господь. Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї» (Плач 3:22, 28,29,31,32).
Немає в житті такої ситуації, для якої не знайшлося б слова в Біблії.
Той, хто з вірою вивчає Біблію, з подивом переконується, що давно записане в ній в точності відповідає його життю. І не залишається сумнівів, що Бог промовляє кожному окремо.
