Частина 3: Від прокляття до благословення
Можливо ви побачили, що ваше життя якимсь чином страждає від прокляття. Ви задаєтеся питанням: чи існує вихід з-під темної хмари, що закриває світло Божого благословення?
Так, вихід є! Але тільки один: через жертовну смерть Ісуса на хресті.
Ця частина покаже прості, практичні кроки до того, як знайти Божий шлях і піти ним – з тіні до світла, від прокляття до благословення.
У 20-му розділі ви прочитаєте історію про людину, яка знайшла шлях з розчарування і безнадійності до повноти і родючості. Сподіваюся, що ця історія надихне вас і спонукає до боротьби.
Ви можете набути того ж самого!
* * *
Уся Блага Звістка (грецькою: Євангеліє) обертається навколо однієї унікальної, історичної події: жертовної смерті Ісуса на хресті. Ось що сказане про це: «Бо Він (Ісус) одним принесенням (жертвою) назавжди вдосконалив тих, що освячуються» (Євр. 10:14).
Тут ми бачимо поєднання двох дуже сильних виразів: «досконалими» і «назавжди». Сполучені разом, вони описують жертву, що охоплює всяку нужду усього людства. Більше того, її дія поширюється на весь час і переходить у вічність.
Як апостол Павло пише в Посланні до Филип’ян 4:19, на підставі цієї жертви: «Бог мій нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Ісусом».
«Усяку потребу вашу» включає, зокрема, і те звільнення від прокляття, яке ви шукаєте. Але спочатку вам необхідно побачити це як частину набагато більшого цілого – єдинократної, суверенної дії Божої, яка звела воєдино усю провину і усі страждання людства в один переломний момент часу.
Бог не передбачав багато різних рішень на численні проблеми людства. Замість цього Він пропонує нам одне, усеосяжне рішення, яке є відповіддю на кожну проблему. Ми можемо мати різне походження, кожен з нас може бути обтяжений своєю особливою нуждою, але щоб отримати Боже рішення, усі ми повинні пройти свій шлях до одного і того ж місця: Ісусового хреста.
Якнайповніший опис того, що було зроблено на хресті, було дано через пророка Ісаю за сім століть до того, як це насправді сталося. В Іс. 53:10,11 зображений раб Господній, що страждає, і чия душа була принесена Богом у жертву за гріх. Автори Нового Завіту одноголосні, що цей не названий на ім’я раб – Господь Ісус. Божественна мета, досягнута Його жертвою, виражена в Іс. 53:6: «Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас».
От головна спільна проблема усього людства: усі ми заблукали, кожен з нас, на власну дорогу. Є багато різних гріхів, які багато хто з нас ніколи не коїв, таких як вбивство, перелюб, злодійство і т. ін. Але одне ми скоїли усі: ми зійшли кожен на свою дорогу. Роблячи це, ми обернулися спиною до Бога. Єврейське слово, яке виражає цей наш стан це avon («авон»), яке перекладають як «гріхи» або «беззаконня». Можливо, найближчим за значенням у сучасній мові буде слово «бунт». Проте це бунт не проти людини, але проти Бога. У четвертому розділі ми побачили, що це є первинною причиною для проклять, перерахованих у 28-му розділі Второзаконня.
Проте, жодне слово, будь то «гріх», «беззаконня» або «бунт» не передає повного значення слова avon («авон»). У Біблії воно описує не просто беззаконня, але також покарання або злі наслідки, які це беззаконня спричиняє за собою.
У книзі Буття 4:13, наприклад, після того, як Бог вимовив суд на Каїна за вбивство брата, Каїн сказав: «Покарання моє більше, ніж можна знести».
Слово, перекладене тут як «покарання», – avon («авон»). Воно включає не просто «злочин» Каїна, але також «покарання», якому він був відданий.
У книзі Левит 16:22 Господь сказав про козла відпущення, якого відпускають на волю в день спокутування: «І понесе козел на собі всі беззаконня їхні у землю непрохідну».
У цій символічній дії козел ніс на собі не лише беззаконня Ізраїлю, але також усі наслідки їх беззаконня.
У четвертому розділі книги Плач Єремії слово avon («авон») трапляється двічі з тим же самим значенням. У шостому вірші воно перекладене: «Покарання нечестя дочки народу мого». І знову, у вірші 22: «Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє…». У кожному випадку це слово перекладене цілою фразою «покарання за беззаконня». Іншими словами, у своєму повному значенні слово avon («авон») означає не просто «беззаконня», але також включає усі погані наслідки Божого суду за беззаконня.
Саме це значення має жертва Ісуса на хресті. Сам Ісус не був винен у жодному гріху. У Книзі пророка Ісаї 53:9 пророк каже: «Він …не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його».
Але в шостому вірші він каже: «…Господь поклав на Нього гріхи усіх нас». Ісус не просто узяв на Себе усе наше беззаконня. Він також зазнав усі злі наслідки цього беззаконня. Як козел відпущення, що був Його прообразом, Ісус поніс їх туди, звідки вони не можуть повернутися до нас.
У цьому істинне значення і мета хреста Христового. На ньому відбувся передбачений Богом обмін. Передусім, Ісус зазнав замість нас усі погані наслідки, які згідно з Божим правосуддям, призначалися нам за наше беззаконня. Але тепер, в обмін, Бог пропонує нам усі блага, що належать безгрішному послуху Господа Ісуса.
Простіше кажучи, все те зло, яке по справедливості мало спіткати нас, спіткало Ісуса, щоб блага, що вважаються Ісусовими, могли бути натомість запропоновані нам. Бог може запропонувати це нам не йдучи на компроміс зі Своїм правосуддям, бо Ісус вже зазнав усе праведне покарання, що покладається за наше беззаконня.
Усе це виходить лише з безмірної благодаті Божої і приймається тільки вірою. Цьому немає логічного пояснення, вираженого причинно-наслідковим зв’язком. Ніхто з нас не зробив нічого, чим міг би заслужити таку жертву, і не зможе зробити нічого, чим зможе заслужити її.
Писання розкриває багато різних аспектів цього обміну і різних сторін нашого життя, до яких він застосований. Проте в кожному випадку зберігається той же самий принцип: зло прийшло на Ісуса, щоб відповідне благо могло бути запропоноване нам.
Перші два аспекти цього обміну відкрито в Книзі пророка Ісаї 53:4,5. «Але Він узяв на Себе наші немочі (буквально: фізичну неміч і болі) і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися».
Дві істини переплітаються одна з одною. Значення однієї – духовне, другої – фізичне. У духовному плані Ісус прийняв покарання за наші гріхи і беззаконня, щоб ми, у свою чергу, могли бути прощені і набули миру з Богом (Рим. 5:1). У фізичному плані Ісус поніс нашу неміч і хвороби, щоб через Його рани ми могли зцілитися.
Фізичне застосування цього обміну підтверджується в двох уривках Нового Завіту: у Мф. 8:16-17, автор звертається до писань Ісаї 53:4-5 і каже про Ісуса: «…Зцілив усіх недужих, щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби».
У 1-му Петра 2:24 апостол знову звертається до Ісаї 53:5-6 і каже про Ісуса: «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися».
Двосторонній аспект, описаний вище, може бути виражений таким чином:
- Ісус був покараний, щоб ми могли бути прощені.
- Ісус був поранений, щоб ми могли бути зцілені.
Третій аспект обміну розкритий в Ісаї 53:10, де говориться, що Господь зробив душу Ісуса «жертвою умилостивлення за гріх». Це треба розуміти у світлі Мойсеєвих постанов про різні форми жертвопринесень за гріхи. Від грішника вимагалося привести до священика жертву: вівцю, козла, бика або якусь іншу тварину. Людина мала сповідувати свій гріх над жертвою, і священик символічно переносив гріх з людини на тварину. Потім тварина мала бути убита, таким чином заплативши покарання за гріх, який був перенесений на неї.
За Божим передбаченням усе це було прообразом того, що мало статися в майбутньому, прообразом єдиної, усеосяжної жертви Ісусової. На хресті гріх всього світу був перенесений на Ісусову душу. Книга пророка Ісаї 53:12: «…Віддав душу Свою на смерть…»
Інший можливий переклад: «Він вилив душу Свою в смерть». Своєю жертовною, замісною смертю Ісус зробив спокутування гріха усього людства.
У 2-му до Коринф’ян 5:21 Павло посилається на Ісаї 53:10, розкриваючи позитивний аспект цього обміну: «Бо Того, Хто не знав гріха (Ісуса), Він (Бог) зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом».
Павло не говорить тут про ту праведність, яку ми можемо досягти власними зусиллями, але про праведність Самого Бога – праведність, що не знає гріха. Ніхто з нас ніколи не зможе досягти цього. Це настільки вище за нашу праведність, як небо вище за землю. Вона приймається тільки вірою.
Третій аспект цього обміну може бути виражений таким чином:
- Ісус перейняв на Себе гріх нашої гріховності, щоб ми були праведні Його праведністю.
