Що значить «чисті серцем»?
Чисте серце тихе, смиренне, нелукаве, просте, довірливе, небрехливе, непідозріле, незлобливе, добре, безкорисне, незаздрісне, непрелюбодійне.
Не можна плутати поняття «чистосердечно» та «чистота серця».
Чистосердечність – це щедрість, за якою людина щиро каже про те, що в неї на душі, а коли щось добре робить, то не на показ, а з доброго наміру. Але це лише нижчий ступінь чистоти серця.
Повної ж чистоти серця людина досягає постійним зусиллям над собою у виконанні Божих заповідей та щирою молитвою. Постійними думками про Бога та про все божественне вона проганяє з серця свого все гріховне – і думки, і бажання, і тілесні пристрасті, бо все те від божественного гине, як темрява від світла. А головне – це постійне покаяння й причастя пречистих тайн.
Тоді серце людини правдиво стає «храмом Святого Духа» (1Кор. 6:19), бо в ньому оселяється Бог, як сказано через пророка: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них» (2Кор. 6:16).
Так і Христос каже: «Хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього (у серці створимо – прим. О. К.)» (Ін. 14:23).
«Ось, стою при дверях (серця – прим. О. К.) і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною (буду в серці його – прим. О. К.)» (Одкр. 3:20).
Тоді серце такої людини наповниться тихою святою радістю і безмежною любов’ю до Бога і всього Божого. Молитва стає для неї мовби диханням, вона повторює ім’я Бога безперестанно, як каже пророк Давид: «Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм» (Пс. 118:103).
Не складно зрозуміти, що буде виливати з себе таке серце. За свідченням праведних, тоді для людини молитва стає великою радістю, бо вона немовби поринає в Богові та ніби сама стає часткою божественного. Серце наповнює якийсь невимовно радісний світ, лагідність і любов до всіх. Хочеться всіх обійняти та кожному зробити щось добре, поділитися тією святою небесною солодкістю. Які то величні прекрасні переживання.
Виникає запитання, чи є серед землян чисті серцем? У Новому Завіті в царстві благодаті, звичайно, є чисті серцем люди, відомі Господу, як сказано: «Пізнав Господь Своїх» (2Тим. 2:19), які інколи з’являються людям, які – святі угодники Божі, ще за життя прославлені Богом дарами прозорливості й чудес, і всі незлобливі та смиренні серцем. Якщо Господь ублажає чистих серцем, то, без сумніву, такі дійсно є; але людей з чистим серцем є дуже і дуже мало, як рідко трапляється в природі чисте золото або коштовні камені. Мало їх тепер, а ще менше їх було в Старому Завіті, коли ізраїльтяни жили під законом, а не під благодаттю, і коли більшість з них була ідолопоклонниками. Усі люди зачинаються і народжуються в беззаконнях; тільки благодать Божа знімає ці беззаконня і робить деяких достойних обранцями своїми, очищуючи їхні серця і душі. «Ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений» (Іс. 6:7), – сказав вогненний серафим до Ісаї, вибраного в пророки, і доторкнувся розпаленим вугіллям до вуст його, – і відійшло через цей доторк беззаконня і гріх чоловіка Божого. «Хто народиться чистим від нечистого? – крикнув Іов багатостраждальний і продовжував: – Жоден!» (Іов. 14:4).
Звідки ця визначальна гріховна нечистота в людях, якщо вони створені за образом і подобою Божою, а Бог пречистий і пресвятий? Від диявола, якого часто в Писанні називають духом нечистим, а в церковних молитвах, особливо при заклинанні злого духа, – духом чужим, скверним та огидним. Він-то, цей нечистий дух, став після свого відходу від Господа скверним умістилищем усякої нечистоти гріха, осквернив спочатку своїм нечистим духом серця перших людей і глибоко заразив нечистотою гріха всю істоту їхню, душу й тіло, передає цю нечистоту, як порчу, у спадщину всьому їхньому потомству, аж до нас, і буде оскверняти, особливо необережних і невіруючих, до кінця віку, як сказав святий ангел святому апостолу Іоанну: «Час близько. Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується. Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його» (Одкр. 22:10-12).
Чисті серцем Бога побачать
Чисті серцем Бога побачать не очима тіла, очима просвіченого серця. «Повсякчас бачу я Господа перед собою, – каже пророк Давид, – бо Він праворуч мене» (Пс. 15:8).
Чисте від гріховності серце також здатне бачити (відчувати) Бога, як чисте око спостерігає й бачить світло.
Серце – це духовне око, яким ми споглядаємо невидиме для наших чутливих очей і неосяжне для розуму. Наскільки серце чисте, настільки воно здатне до духовного споглядання. Так, якщо ми маємо очі, які бачать різні предмети на землі, та маємо вуха, які розрізняють звуки; так само є вуха серця та очі душі, щоб бачити Бога. Але, споглядаючи чистим серцем Бога, тепер вони сподобляться побачити Його, як Він є в житті вічному. Святий апостол Іоанн Богослов пише так: «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є. І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий» (1Ін. 3:2-3).
Отже, нагорода така, якої ми тепер собі уявити не можемо, і блаженство вище нашого розуміння.
Засоби для досягнення чистоти серця
У нас є вірні засоби, за допомогою яких можна очистити себе і своє серце від усякої гріховної погані. Які ж це засоби?
- Це благоговійне прикликання імені Господа Ісуса Христа. «Іменем Моїм виганятимуть бісів» (Мк. 16:17), – сказав Сам Спаситель. Іменем Ісуса Христа виганяються з серця мисленні демони, гріховні помисли, злі наміри. Тому й свята церква примушує нас безперестанно звертатись до Спасителя: «Ісусе, очисти наш розум від помислів суєтних; Ісусе, збережи наше серце від похоті лукавої».
Багато спостережень свідчать, що коли ми часто звертаємось із вірою та благоговінням до імені Ісуса Христа в так званій «молитві Ісусовій», можна не тільки вигнати з серця християнина всі нечисті помисли, а й наповнити його високим блаженством, небесною радістю і миром. Розповідають про одного восьмирічного хлопчика, якого батьки примушували часто повторювати молитву Ісусову: «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішного!» Спочатку йому не хотілось молитися, але з часом він звик до того, що завжди і скрізь, без примусу, потрібно молитися. Коли його запитували, чому це йому так полюбилася молитва, то він відповідав: «Коли я молюсь, то мені стає дуже добре!» Коли його питали: «Як це, дуже добре?», то він відповідав: «Не знаю, як сказати, весело мені дуже…»
«Весело й добре» – більше нічого не міг сказати блаженний отрок про ту благодатну втіху, яку відчула його чиста дитяча душа! Але на його місці кращого нічого не сказав би й наймудріший старець. Весело, добре; те ж саме говорили апостоли на горі Фавор: «Господи! Добре нам тут бути» (Мф. 17, 4).
- Другий засіб для очищення серця – щира молитва. «Серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш» (Пс. 50:19), – говорить один, який очищував своє серце. Свята молитва зігріває серце, збуджує благоговійне розчулення і притягує благодать, яка очищує і освячує серце. Так і свята церква навчає нас очищувати серце теплою та щирою молитвою.
Якщо в наше серце починають входити гріховні помисли, то до молитви нас закликають святі отці, наші наставники в благочесті. Преподобного Мойсея один брат запитав: «Що робити чоловікові, коли нападає на нього спокуса або ворожий помисел?» Старець відповів йому: «Тоді чоловік повинен із слізьми благати Господа про допомогу; і він скоро заспокоїться, якщо буде просити розумно, як Писання говорить: «Господь – мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина» (Пс. 117:6).
І преподобний Пімен Великий дає відповідну пораду про те, як боротися із спокусливими помислами, які впливають на чистоту серця. «Це потрібно до того, – каже він, – так, якби в чоловіка в лівій руці був вогонь; він бере з чаші воду і гасить вогонь. Вогонь – це спокуса ворога, а вода – щира молитва перед Богом».
- Постійне спостереження за серцем і стримування його від злих жадоб і пристрастей. «Сину мій, – навчає божественна премудрість, – більше за все бережене зберігай серце твоє» (Пр. 4:23), тобто дивись, щоб серце твоє було подалі від гріха і зберігалось у невинності й чистоті таким, яким воно вийшло з купелі хрещення.
Ось декілька порад подвижників, досвідчених у зберіганні серця від будь-якої погані: «Коли горщик підігрівається вогнем знизу, – говорить преподобний Пімен, – то ні муха, ні інша комаха не може доторкнутись до нього. Те ж саме буває з людиною: якщо вона перебуває в духовних ділах, ворог не може уразити її».
Від неуважності до зберігання чистоти серця, головним чином, і походить моральне падіння людини. Один із подвижників – преподобний Орисій – так зображує погибельні наслідки неуважності: «Я думаю, що якщо чоловік не буде зберігати чистоти свого серця, то все, що б він не почув, буде осідати в його серці, і тоді ворог завжди знайде в ньому собі місце, а пізніше знищить його. Коли підготують і запалять лампадку, то якщо не будуть у неї підливати масло, то мало-помалу світло почне згасати і, нарешті, зовсім згасне. Буває й таке, що миша ходить біля неї і хоче з’їсти світильник, але поки він не погасне, вона цього зробити не зможе; якщо побачить, що лампадка погасла та охолола, то тоді бажаючий з’їсти світильник може повалити лампадку. Якщо лампадка глиняна, то вона розіб’ється, а якщо мідна, то господар її поставить знову. Те ж саме буває з недбайливою душею: мало-помалу відходитиме від неї Дух Святий, доки вона не втратить своєї теплоти, і тоді ворог поступово знищує схильність душі до добра, а саме тіло опоганюється злом. Узагалі, якщо чоловік не зовсім охолов у любові до Бога і дійшов до недбайливості лише за своєю духовною слабкістю, то милосердний Бог, посилаючи в душу його страх Свій і нагадування про муки, збуджує в ньому силу духу аж доти, доки Сам не вселиться в нього».
- Труд тілесний ослабляє напад на душу нечистих помислів і сприяє збереженню серця в чистоті. Одного разу запитали преподобного Агафона, що важливіше – тілесний труд чи збереження серця? На це старець відповів: «Людина подібна до дерева; труд тілесний – листя, а збереження серця – плід. Але так, як по Писанню, «бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь» (Мф. 3:10), то очевидно, що ми повинні більше турбуватись про плід, тобто про збереження серця. Взагалі для нас важливе і листяне вбрання, тобто труд тілесний».
- Піст є одним із вірних засобів досягнення чистоти серця. «Піст приборкує наші пристрасті, гнуздає погані звички, пильністю серце пом’якшується, чистота думок зберігається, погані думки проганяються», – каже святий Іоанн Листвичник.
- Бути на самоті – один із засобів для очищення серця. Чистоті серця багато допомагає усамітнення. Позбувшись різних спокус і всяких розваг, воно дає повну можливість увійти в себе, спостерігати за всіма внутрішніми рухами своєї душі, відчувати її слабкі місця, ясно бачити свої гріхи і небезпеку з боку духовних ворогів.
Коли одного пустинника запитали, яку він користь отримав від усамітнення, то він трохи помовчав, налив води в посудину і відповів: «Подивіться у воду». Вода була каламутна. Через декілька хвилин знову говорить: «Подивіться, якою світлою стала вода». Ті подивились і, як у дзеркалі, побачили свої обличчя. Тоді він сказав їм: «Точно те ж буває з нами, коли хто знаходиться серед людей. Від людського шуму і суєтності він не бачить своїх гріхів, а коли побачить себе, свої гріхи, може очиститись, а по чистоті зробити душу ангелоподібною».
Автор: Тетяна Трачук
