Ісая бачив Господа в славі. Ми вже знаємо, що це мало бути духовним видінням, бо жодна плоть не може побачити Бога і залишитися живою. Коли Ісая побачив Його престол, він не міг не помітити величезних ангелів, званих серафимами. Він написав, що в кожного з них було по шість крил і кожен двома крилами закривав своє обличчя і «взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням» (Іс. 6:3,4).
Ангели не співали псалми. Є пісня, написана на це місце Писання, але так часто люди співають її монотонними голосами. Тут записана реакція ангелів на бачене ними попри те, що їх обличчя були закриті. Щосекунди з’являлася усе нова грань Його слави, і вони волали: «Святий, святий, святий!» Вони так голосно кричали, що похитнулися верхи воріт небесних! Навіть землю досить важко похитнути, не кажучи вже про небеса. Ангели не співали пісню, думаючи: «Я перебуваю вже трильйони років біля Божого престолу. Це були чудові роки мого життя. Мені б хотілося піти у відпустку і побувати в інших частинах небес». Ні, вони нікуди не хотіли йти, бо Творець набагато прекрасніший і чудовіший за творіння. Псалмоспівець вигукнув, що краще йому жити на порозі Божого тронного залу, ніж спочивати в палацах, де не перебуває Його присутність (Пс. 84). Чому ангели кричали: «Святий, святий, святий» три рази? Такий стиль письма ми знаходимо в літературних творах євреїв. Повторення використовується для посилення. Якщо ми хочемо підкреслити сенс сказаного, у нашій мові ми використовуємо різні методи: можемо виділити цей текст жирним шрифтом або курсивом, підкреслити його, написати ЗАГОЛОВНИМИ БУКВАМИ або зробити на нього виноску.
Єврейський письменник підкреслював значущість сказаного, повторюючи слова. Зазвичай слово повторювалося двічі. Наприклад, Ісус сказав: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мф. 7:21). Слово «Господи» Ісус не говорив двічі. Він зробив це, щоб підкреслити важливість сказаного.
Тільки в деяких місцях Писання слово повторюється три рази. Коли в книзі Одкровення ангел вимовив суд на жителів землі, він вигукнув: «Горе, горе, горе» (Одкр. 8:13). Слова, посилені повторенням, означають, що раніше здійснені суди, хоча і були суворими, прийдешні за ними не йдуть у жодне порівняння.
Проте лише одного разу в Писанні властивість Божа згадується три рази підряд. Ці ангели не волали: «Сила, сила, сила!» Вони також не кричали: «Любов, любов, любов!» чи «Вірність, вірність, вірність!» Так, звісно, Бог сильний, люблячий і вірний, але святість перевершує усі інші Його риси. У цій святості ми знаходимо сяйво Його істоти або Божий вогонь!
Горе мені
Коли Ісая побачив Господа, він не сказав: «О, а ось і Бог»! Навпаки, він вигукнув: «І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа» (Іс. 6:5).
Слово «горе» в нашій мові втратило повноту значення. Це слово використовується для проголошення найбільшого Божого суду. Як вже було сказано, ангели, що проголосили горе на мешканців землі, говорили: «На вас паде найжорстокіший суд». Ісус спожив це слово до Іуди. Це слово настільки сильне, що Ісус сказав: «…Горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій» (Мк. 14:21). Дуже рідко пророк вимовляв «горе» на людину. Тим більше дивувало, що благочестива людина Ісая вимовив його на себе!
Відразу за цим проголошенням суду на себе Ісая вигукнув: «Я загинув!» Загинути – означає «роз’їхатися» по швах. Ісая стояв перед святим Богом. Уперше в житті він зрозумів, Хто є Бог. І уперше він по-справжньому усвідомив, хто він. У цей момент його самооцінка похитнулася. Була знищена всяка самовпевненість. Йому вже ніколи в житті не знадобиться сеанс психіатра, щоб розібратися в собі. Якщо в ньому і була гордість, то уся вона зникла. Ісая знесилений пав на своє обличчя і принижено лежав на підлозі тронного залу. Він шукав, де б йому сховатися, але не знайшов. Як ніколи раніше, він побачив нужду в милості і благодаті, щоб вижити. Він не міг стояти перед таким святим Богом, Господом усього!
Очищення, служіння, ясність зору
Коли він вже більше не міг цього винести, сталося щось: «Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений» (Іс. 6:6,7).
Бог покірливим дає благодать і милість. Розпалене вугілля очистило або переплавило Ісаю. Після очищення він почув Божий голос: «Кого Мені послати? і хто піде задля Нас?» (Іс. 6:8).
Він був очищений, і тому міг чіткіше чути Божий голос: «Хто піде задля Нас?» Це були слова, що виходять із самого Божого серця: «Іди і скажи цьому народові: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима будете дивитися – і не побачите. Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх» (Іс. 6:9,10).
У числі людей, про яких Бог сказав, що вони сліпі і глухі, були учителі і пророки. Вони не говорили Божі слова, бо не могли ясно чути.
Бог говорить, але чи чують Його люди? Ці слова нагадали мені про розмову з моїм благочестивим другом. (Раніше я вже писав про нього. Він учив мене в коледжі). Я приїхав у ті місця, де він живе. Він зустрів мене в аеропорту. До мого приїзду він молився і роздумував. Із сльозами він сказав мені: «Джоне, Бог так багато що хоче сказати Америці. Але Він не може знайти для цього людей». Ці слова запалили моє серце. Я знав, що як Божий посол, далеко не був ідеальним. Я негайно ж подумав про Ісаю. Коли він був очищений, Божий голос звучав ясніше, і він зміг передати людям Боже серце, а не просто Його принципи. Я подумав: «Не те щоб в Америці не було людей, здатних розповісти про Божі принципи. Справа в тому, чи є в нас чоловіки і жінки, які відділяють і гамують себе, щоб Боже очищення відбулося в них і потім вони змогли ясно почути, що на серці в Бога, і проголосити це?»
