Давайте повернемося до Лаодикійської церкви, що пророчо відображає нас. Ісус жорстко виправляє цю церкву, а потім дає вказівку: «Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити». Усе залежить від цих людей, або може варто сказати: «Від нас?»
Ісус каже: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр. 3:20). О, вслухайтеся в Його слова, промовлені церкві останніх днів! Він каже Своїм людям, що учать і проповідують: «Якщо хто чує голос Мій». Чи не засмучує це вас? Може, у наших з Ним стосунках ми стали настільки нечисті через любов до насолод і особистої вигоди, що не чуємо Його серце? Можливо, ми настільки залучилися до стилю життя світу цього, що стали людьми, які кажуть, що чують Його голос, але насправді ми далекі від плачу Його серця?
Якщо ви згадаєте, Ісус сказав цій церкві купити в Нього золото, переплавлене вогнем, білий одяг, що символізує праведні справи, і мазь для очей, щоб бачити, як бачить Він. Така модель очевидна у свідоцтві Ісаї. Коли він гамував себе і прийняв Боже виправлення, він був переплавлений. Після цього він спалахнув пристрастю до здійснення святих справ. Далі він плакав про те, що люди неправильно бачать, що вони сліпі! Їм потрібна мазь. Бог через упокорювання, виправлення і готовність робити справи праведності прибрав з очей його завісу.
Давайте знову послухаємо слова Ісуса: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною». Ці слова містять у собі подвійне застосування. Так, це церква, що живе в дні Другого пришестя, і через те говорить про Його пришестя. Ісус записав подібні слова: «Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм» (Лк. 12:35-37).
Наш Господь нас чекатиме, хоча саме нам належить вічно служити Йому. Він – справжнісінький слуга. Він нам нічого не повинен, але бажає нам вірно служити. Він прислуговуватиме нам на шлюбній вечері Агнця.
Ці слова мають ще одне застосування. Коли Ісус каже: «Увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною», Він говорить не лише про шлюбну вечерю, але і про те, що дає нам справжню манну, тобто одкровення про Себе. Бог сповіщає: «Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу» (Ін. 6:51). Він – Слово Боже, яким ми живемо (Втор. 8:2,3).
Єремія так каже про це: «Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе» (Єр. 15:16).
Єремія, подібно до Ісаї, пройшов через Боже очищення. І подібно до Мойсея він не бажав світського. Він відокремив себе для пізнання Бога і насолоджувався Словом Божим. Воно стало його їжею. Він був гнаний, бо проповідував серце Боже відступникам: «Бо лиш тільки почну говорити я, – кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння. І подумав я: “не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його”; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг» (Єр. 20:8,9).
Іоанн Хреститель – це ще одна людина, яка прагнула Слова Божого, і відокремила себе від світу і релігійного лицемірства. У спадок він з іншими синами священиків мав піти в Єрусалим для навчання, щоб стати лідером. Він відмовився від людських планів на своє життя і був слухняний Богові. У пустелі до нього прийшло Слово Господнє. Він також проповідував слова, що виходять із серця Божого. Ісус сказав про нього: «Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив» (Ін. 4:35).
Ми покликані горіти вогнем Його слави, як це робили Мойсей, Ісая, Єремія, Іоанн, Павло та інші. Але цього не буде, якщо ми не відокремимо себе від бажань світу цього. Ми покликані жити мандрівниками і прибульцями у світі цьому. Справжнє освячення прийде, коли ми будемо поглинені Його Словом, що стало нашим щоденним роздумом. Тоді вогонь Божий яскраво горітиме і на всіх нас. Коли молоді люди закохуються, їм не треба говорити: «Ви повинні думати про коханого день і ніч». Вони самі кожну вільну хвилину думатимуть про тих, кого люблять. Пророк Малахія говорив про дві групи людей у церкві останніх днів. І ті, і другі, піддадуться очищенню. Про це ми дізналися з попередніх розділів. Перші скаржитимуться, кажучи: «Ви говорите: “марне служіння Богу, і яка користь, що ми дотримувалися постанов Його і ходили у сумному одязі перед лицем Господа Саваофа? І нині ми вважаємо гордовитих щасливими: краще влаштовують себе ті, що чинять беззаконня, і хоч спокушають Бога, але залишаються цілими”» (Мал. 3:14,15).
Про іншу групу написано не так: «Але ті, що бояться Бога, говорять одне одному: “слухає Господь і чує це, і перед лицем Його пишеться пам’ятна книга про тих, що бояться Господа і шанують ім’я Його”» (Мал. 3:16).
Вони люблять Боже Слово і шляхи. І найтяжчі страждання не затьмарять цієї любові. Але пророк говорить про те, що станеться: «Бо ось, прийде день, що палає, як піч; тоді всі гордовиті і ті, що живуть нечестиво, будуть, як солома, і попалить їх грядущий день, – говорить Господь Саваоф, – так що не залишить у них ні кореня, ні гілок. А для вас, що благоговієте перед ім’ям Моїм, зійде Сонце правди і зцілення у променях Його, і ви вийдете і заграєте, як тельці вгодовані; і будете топтати нечестивих, бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, – говорить Господь Саваоф» (Мал. 4:1-3).
Він не говорить про «Сина Правди», а про «Сонце Правди». Сонце – це величезна вогняна куля. От як Ісус явить Себе тим, що боїться Його в останні дні. Вони роздумуватимуть над Словом Його через чисту любов до Його шляхів. Вогонь Його слави займеться в них, і усі люди в пітьмі побачать його. Як ніколи раніше, будуть жнива душ у служінні цих сяючих запалених світильників. Їх серця будуть осяяні Його словом і пітьма не пересилить їх.
Ми бачимо лише відблиск цього з двома учнями Ісуса після воскресіння: «Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. І розмовляли між собою про всі ці події. І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними» (Лк. 24:13-15).
О, для них це були тяжкі часи, але вони говорили про Боже. Під час цієї розмови Ісус наблизився до них. Коли ми розмовляємо, керуючись нашою любов’ю і страхом перед Ним, Він наближається. Після Його наближення сталося наступне: «І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні» (Лк. 24:27).
Ось це свято! О, як би я хотів, щоб Він відкрив мені чудовий шлях. Він задовольняє жадання моєї душі. Під час розмови Він підійшов до них і розплющив їх очі до розуміння Писань: «У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них» (Лк. 24:31). Отче, розплющ наші очі, щоб ми побачили Ісуса!
Вони казали один одному: «Чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?» (Лк. 24:32). Коли палало серце Мойсея і сяяло його обличчя? Коли він чув Слово Боже в Його присутності. Що дало йому здатність чути Боже Слово в славній присутності? Рішення Мойсея відокремитися від Єгипту і бути слухняним Тому, Кого він жадав пізнати. Він шанував ганьбу Христову вище за багатства єгипетські, бо поглядав на нагороду. О, я так сподіваюся, що спрага за Богом глибоко укорениться у ваших серцях.
