Деякі можуть сперечатися: «Але ж у Біблії написано: «Благодаттю ми спасенні через віру, не від наших справ. Це дар Божий» (Еф. 2:8,9; перефразовано автором). Так, це так. Ми не можемо нашою власною силою жити життям, гідним спадку в Царстві Божому, бо усі згрішили і позбавлені слави, і не досягають Божого стандарту праведності. Ніхто не зможе стати перед Богом і заявити, що його справи добродійності або хороше життя дали йому право успадкувати Царство Боже. Усі ми згрішили і заслужили вічно горіти в озері вогненному.
Божа відповідь на наші недоліки – це дар спасіння через дар благодаті! Дар не можна заробити. У посланні до Римлян 4:4 ми знаходимо таке твердження: «Нагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком». Своїм хорошим життям ви не можете заробити або заслужити дар. Ви можете принести своє життя в жертву або присвятити його добродійності, але усе це не допоможе вам заробити благодать. Благодать – це дар, і отримуєте ви його вірою в Ісуса.
Давайте приймемо повне вчення, не скорочуючи його. Згадайте наш приклад з людиною, яка жила біля вулкану. Їй подарували машину. Вона не могла сама її купити. У неї не було грошей. Прийнявши дар, вона мала використати його. Якби вона сіла за кермо і виїхала з небезпечної зони, цим врятувала б себе. Так само ніхто з нас не міг купити нашу благодать. Нам подарували її. Це дар, який ми самі не змогли б заробити. І нам треба використовувати її.
Ось чому Яків сміливо заявляє вірним: «Так само й віра – коли не має діл, сама по собі мертва» (Як. 2:17). Яків не суперечить Павлу. Він пояснює послання Павла. Як наш друг не врятувався б, якби не використав машину, Яків вказує, що так само благодать без відповідних справ не приносить користі. Вона прийнята марно.
Він продовжує: «Але скаже хто-небудь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”» (Як. 2:18). Яків заявляє, що святе життя – це доказ того, що людина прийняла дар Божої благодаті через віру. Отже, благодать дає нам бажання і можливість бути слухняними. Ось чому Павло пише: «Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, дбали бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям» (Тит. 3:8). Номінальний вірний, який постійно перебуває в непослуху Слову Божому, не прийняв по-справжньому благодать Божу, або прийняв її марно. Яків підкреслює цю думку: «Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою?» (Як. 2:24). О це заява! Ризикну зауважити, що, швидше за все, більшість євангельських вірних не знають, що таке написано в Біблії.
Нещодавно я почав проповідь цим віршем. Коли я прочитав його, в аудиторії стало дуже тихо. Люди настільки звикли до проповідей про благодать без справ, що їм було потрібно декілька секунд, щоб зрозуміти прочитане. Звичайно, потім я прочитав цей вірш у контексті, але їх серця були відкриті. Я оволодів їх увагою.
У мові Якова цій заяві передує приклад Авраама, батька віри: «Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака? Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености? І справдилося слово Писання: “Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим”» (Якова 2:21-23).
Що Ісус хоче в нас бачити
Нещодавно під час молитви Господь вклав у моє серце заяви, що настільки суперечать вченням наших церков, що я був просто уражений. Я навіть засумнівався, чи Його це голос. Але в Писанні я знайшов підтвердження тому, що Він сказав мені. Перш, ніж я передам вам ці слова, я маю описати суть проблеми. На початку книги Одкровення Ісус дає сім різних послань семи церквам. Ці церкви дійсно існували, але Бог не помістив би ці слова в Писання, якби вони не мали пророчого застосування. Іншими словами, це послання все ще застосоване до нас.
Ось перша заява, яку я почув від Господа в молитві: «Джоне, чи помітив ти, що першими Моїми словами до кожної церкви в книзі Одкровення були: «Знаю діла твої», що я і знайшов у книзі Одкровення:
(1) Перша церква: «Ангелові Ефеської Церкви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників: знаю діла твої, і труд твій, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпутних, і випробував тих, які називають себе апостолами, а вони не такі, й побачив, що вони неправдомовці» (Одкр. 2:1,2).
(2) Друга церква: «І ангелу Смирнської Церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий і ось, живий: знаю твої діла, і скорботу, і вбогість (а втім, ти багатий), і лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, а вони не такі, але зборище сатанинське» (Одкр. 2:8,9).
(3) Третя церква: «І ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч: знаю твої діла, і що ти живеш там, де престіл сатани, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа» (Одкр. 2:12,13).
(4) Четверта церква: «І ангелу Фіатирської Церкви напиши: так говорить Син Божий, у Якого очі, наче полум’я вогняне, і ноги подібні до бронзи: знаю твої діла, і любов, і служіння, і віру, і терпіння твоє, і те, що останні діла твої більші, ніж перші» (Одкр. 2:18,19).
(5) П’ята церква: «І ангелу Сардійської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий» (Одкр. 3:1).
(6) Шоста церква: «І ангелу Філадельфійської Церкви напиши: так говорить Святий, Істинний, Хто має ключ Давидів, Хто відчиняє – і ніхто не зачинить, зачиняє – і ніхто не відчинить: знаю твої діла; ось Я відчинив перед тобою двері, і ніхто не може зачинити їх; ти не багато маєш сили, і зберіг слово Моє, і не зрікся імені Мого» (Одкр. 3:7,8).
(7) Сьома церква: «І ангелові Лаодикійської Церкви напиши: так говорить Амінь, свідок вірний і істинний, початок створіння Божого: знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий!» (Одкр. 3:14,15).
«Знаю діла твої» – це перші слова, що вийшли з Його вуст у посланнях церквам. Я подумав: «Як ми могли забути те, що Він цінує і що шукає в нас?»
Роздумуючи над цим, я почув, як Господь зробив другу заяву, що потрясла мене: «Джоне, ти помітив, що жодній церкві Я не сказав: «Я знаю ваші серця»?
Я згадав, скільки разів я консультував номінального вірного, який провадив занадто вільний або світський стиль життя і чув, як він говорив мені з твердим переконанням, що звучало в його голосі: «Ну, Бог знає моє серце!»
Ісус не дивиться на наші наміри або на розрізнення добра і зла. Він дивиться на наші діла! Чи дозволяємо ми благодаті Божій здійснити в нас святість або ж ми прийняли цю благодать даремно?
