Благодать – це здатність жити у свободі від нечестя і світських бажань. Це сила, що дає можливість жити у святості перед Богом.
У Старому Завіті точно немає «прострочених» Писань. З іншого боку, Ісус сказав: «Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати» (Мф. 5:17). Звідки нам дізнатися виконане і виконуване Богом, якщо не зрозуміємо Його обіцянь? Тепер, коли із Старого Завіту ми дізналися Боже бажання жити серед Свого народу, давайте повернемося до заяви Павла, зробленої в Новому Завіті: «Hе схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви – храм Бога Живого, як сказав Бог: “Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом» (2Кор. 6:14-16).
Бог дає три чіткі обіцяння. Перше – Він житиме в нас і ходитиме серед нас. Друге – Він буде нашим Богом. Третє – ми будемо Його народом. Це Його обіцяння, але свої коріння вони беруть не в Новому Завіті. Павло просто повторює те, що Бог постійно казав Ізраїлю. Його бажання до нас не змінилися. В одному випадку Його слова Ізраїлю звучали так: «І буду ходити серед вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26:12). Такі були Його бажання із самого початку. Як ми вже дізналися, Він говорить про Своє бажання жити в Його славі. Дух Святий через апостола Павла вимовляє ті ж слова до новозавітних вірних. Але, як і з Ізраїлем, є умова: «І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, – говорить Господь, – і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,” – говорить Господь Вседержитель» (2Кор. 6:17,18).
Ця умова не відрізняється від умови, даної Мойсею і Ізраїлю. Ми повинні відокремитися від світської системи. Якщо ми будемо слухняні, то Бог прийме нас і відкриє Себе нам! А якщо ми не послухаємося, ваша доля буде гірше за долю євреїв.
Бог сказав Мойсею освятити народ. Відділення для Нього допомагає нам побачити Його славу. Нам дана точна вказівка відокремитися. Іншими словами, Бог каже: «Я позбавив вас зі світу. Тепер приберіть світ із себе!» Послух підготовить нас до Його слави.
Мойсей отримав настанову, щоб Ізраїль «омив свій одяг». Вони повинні були струсити із себе бруд Єгипту. І нам теж сказано: «Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому» (2Кор. 7:1).
Ми повинні очистити одяг плоті і духу. Подібно до Ізраїлю, ми повинні очистити себе від бруду світу. Павло не каже: «Бог очистить тебе» або «кров Ісус зробить усе для твого очищення». Значення стає яснішим, якщо ми прочитаємо ці слова мовою оригіналу. Грецьке слово, що означає «досконалість» – це «епітелео». Словник грецької мови Теєра дає таке визначення цьому слову: «Взятися, довести справу до кінця, завершити, зробити, виконати або доповнити». Це покладає на нас відповідальність виявити ініціативу і зробити наше очищення.
Звичайно, ми ні за що не змогли б зробити цього без Божої благодаті. Благодать – це наділення здатністю робити потрібне Його істиною. Вона дає нам силу бути слухняними Богові. Це пояснюють слова Павла: «Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно» (2Кор. 6:1).
Отримати щось марно – означає не використовувати отриманого потенціалу. Уявіть собі, що я живу біля вулкану. Передають повідомлення, що в найближчу добу на ньому станеться виверження. За ці двадцять чотири години я не зможу далеко піти пішки. Без машини я приречений. Бачачи таке ставновище, любляча і щедра людина стукає до мене в двері, дає машину, вкладає мені в руку ключ і каже: «Машина твоя. Тепер ти врятований».
Я радію порятунку. Будучи жебраком, я не зміг сам би купити машину. Ця людина безкоштовно віддала мені її, щоб я міг потрапити в безпечну зону.
Я телефоную друзям і радісно повідомляю їм: «Я врятований! Тепер я не помру! Дуже жаліслива людина дала мені автомобіль, щоб я міг виїхати із зони катастрофи. Адже це так чудесно!» Я дістаю мапу і навіть купую керівництво з водіння машини.
Проте усі ці двадцять чотири години я залишаюся вдома. Я не сідаю в машину, щоб дістатися до безпечного місця. Починається виверження, що знищує мене. Мені був даний мир, що дає можливість порятунку, але я просто порадів йому і нічого не зробив. Після усього, що сталося, люди, які знали про моє становище і про цей подарунок, скажуть: «Йому даремно подарували цю машину».
Так само, якщо Він дав нам силу жити у свободі від пасток світу цього, уникаючи їх святістю, але ми знехтували цим, значить, ми даремно отримали Божу благодать.
Благодать, що суперечить Писанню
У сучасній церкві зустрічається неправильне мислення. Воно пішло від незбалансованого вчення про благодать. Дуже часто благодать сприймається як покривало для світського життя. Відверто кажучи, вона використовується для виправдання егоїзму і плотського життя. Так багато християнських об’єднань звеличило Божу добрість за кошт Його святості і справедливості. Крайній лібералізм призвів до того, що в багатьох сформувалося спотворене розуміння Божої благодаті. Тому багато хто марно прийняв Божу благодать.
Божа благодать – це не просто покрив. Так, вона покриває, але на цьому все не закінчується. Вона дає силу і здатність жити в послуху. У Нагірній проповіді (Мф. 5) Ісус повторює такі слова: «Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: “рака”, підлягає синедріону; а хто скаже: “потвора”, підлягає геєні вогненній» (в. 21,22).
До кінця розділу звучить ця думка (в. 27,28, 31,32, 33,34, 43,44). Що Він робить? Ісус цитує вимоги Закону Мойсеєвого: «Ви чули, що написано». Потім Ісус пояснює, чого Бог чекає від вірних Нового Завіту: «Але Я кажу вам». Він зіставляє Закон Мойсеїв з благодаттю та істиною.
Іоанн каже: «Бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися» (Ін. 1:17). Ісус дає нам міру благодаті, яка наділяє нас здатністю Божою, що звільняє від мертвого ритуалу закону. Закон – це зовнішнє обмеження, тоді як благодать – це внутрішнє преображення.
Часто я чую, як вірні і служителі скаржаться на жорсткість вимог закону і виражають радість через те, що вони під благодаттю і позбавлені від такого «сухого» стилю життя. Ну, я теж надмірно радію, що живу не під законом. Але не тому, що знизилися Божі стандарти святості. Якраз навпаки. Бо під благодаттю Його стандарти стали вищими!
Давайте заглибимося у вивчення порівнянь, даних Ісусом у Нагірній проповіді: «Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: “рака”, підлягає синедріону; а хто скаже: “потвора”, підлягає геєні вогненній» (Мф. 5:21,22). Слово «рака» означає «пустоголовий». Це була лайка, часто використовувана євреями за Ісусових часів. Якщо гнів доводив людину до того, що вона ближнього свого називала дурнем, Ісус попереджав, що їй загрожує пекло. Слово «дурень» означає «безбожник». «Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?» (Пс. 14:1). Назвати брата дурнем – це серйозне звинувачення. Ніхто б цього не зробив, якщо тільки його гнів не перетворився на ненависть. Сказати «рака» або «дурень» означає, що ви кажете: «Я ненавиджу тебе». І ви дійсно ненавидите цю людину. У Старому Завіті людину звинувачували у вбивстві, якщо вона позбавляла ближнього життя. У Новому Завіті під благодаттю Бог прирівнює ненависть до вбивства: «Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б» (1Ін. 3:15).
Під законом, щоб бути засудженим, ви мали вдарити когось ножем. Під благодаттю, якщо ви відмовляєтеся простити або дозволяєте упередженню або іншим проявам ненависті правити у вашому серці, стає очевидним, що у вас не перебуває Божа благодать або ви знехтували нею, і тому прийняли марно. Отже, чи описує Ісус благодать як «покривало», або ж Він говорить про неї як про Свою силу, що дає нам здатність жити святим життям? Ось ще одне порівняння, дане Ісусом: «Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму» (Мф 5:27,28).
Коли перелюб коївся фізично, його судили згідно із Старим Завітом. І навпаки, у Новому Завіті Бог вважає чоловіка перелюбником, коли він тільки ще дивиться на жінку із жаданням. Під законом ви повинні були фізично скоїти гріх. А під завітом благодаті вам треба тільки захотіти скоїти його! Чи схоже це на благодать, в якій ми живемо, і про яку учать в Америці? Чи схожа тепер вона на велике покривало, або ж на Богом дану здатність жити святим життям? Якби благодать була покривалом, то Ісус би суперечив тому, що Сам же і дав. Але це не так: «Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці» (Тит. 2:11,12). Благодать описується, як здатність жити у свободі від нечестя і світських бажань. Це сила, що дає нам можливість жити свято перед Богом.
Автор послання до Євреїв перестерігає нас: «Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом» (Євр. 12:28). Знову ж таки благодать тут описується не як покривало, а як сила, що дає нам можливість правильно служити Богу. Марно прийнята благодать приводить незмінене серце до нечистот світу цього. Тому, плід святості – це доказ спасіння.
