Основний інструмент служіння
Я часто запитую своїх студентів: який основний інструмент, наприклад, проповіді? Звичайно, ми беремо Слово з Біблії. Основна наша мета – показати Ісуса Христа розп’ятого, Який змінює людей. Але основний інструмент проповіді – проповідник. Тому маємо одну Біблію – а які різні бувають проповіді, який різний результат впливу на людей! Звичайно, усе залежить від Бога. Але основний інструмент будь-якого служіння – сама людина. Тому праця над своїм серцем ключова. Ми не можемо впливати на інших, якщо не працюємо над собою. Ми працюємо з іншими так само, як працюємо з собою. Якщо нехтуємо працею над собою, ніколи не будемо ефективними в праці з іншими.
Розглядаючи цю тему, ми маємо на увазі не лише церковних служителів, а всіх, хто якось служить іншим людям. Це стосується батьків – якщо ви не працюєте над своїм серцем, то навряд чи зможете достукатися до сердець дітей. Чоловіки, які не знайшли свого серця, навряд чи знайдуть серце своїх дружин – і розумом, і вчинками. І так далі.
Зерно Божого слова
Як ми працюємо з Божим словом для себе – так само працюватимемо, служачи Божим словом іншим людям. Можна, читаючи Писання, знаходити в ньому тільки правила, постанови, заборони, повеління… І вони справді там є. Якщо ми так сприймаємо Біблію, то так проповідуватимемо й іншим. Якщо ви тато й мама – як ви утверджуєте власний авторитет перед своїми дітьми? «Ти повинен так робити тому, що я так сказав/сказала»? Це правильно, але настане час, коли діти підростуть – і наш вплив на них ослабне. Який авторитет тоді в них матимемо? Якщо людині в повсякденному житті Бог і Боже слово головні, то вона буде утверджувати не власний авторитет (наприклад, над дітьми), а авторитет Божий.
Ще одна думка: коли ми читаємо Біблію, куди потрапляє слово? Тільки в нашу пам’ять, у наш розум, у наші вуста – щоб передати іншим? Чи сіємо його, як зерно, у своє серце, де воно вкорінюється й приносить плід? Це зовсім різні речі. Ми впливаємо на інших не нашими словами, ми впливаємо потоками, які походять із наших сердець. Вони можуть бути творчими або руйнівними. Серця можуть бути холодними, закритими. Сьогодні я зустрічаюся з багатьма служителями, татами, мамами, вчителями недільних шкіл, які – спустошені, вигорілі. Які ледве дотягують себе до служіння – до батьківства, до материнства, до недільної школи чи кафедри. І намагаються щось видавити зі своїх пустих сердець, щоб дати людям. Можливо, сама інформація й правильна, але потоки – як із пустелі. А найгірше – коли там укорінилося зло. Тоді за Божим словом із їхніх вуст може йти така руйнівна енергія, що слухачі аж щуляться. Можливо, тому багато дітей втікають із сімей, бунтують. І не завжди винні тільки діти. Я дуже багато консультую людей, і потік не зменшується. Майже всі вже в когось були, і я бачу результат роботи інших душпастирів. Про багатьох із них можна сказати, як Йов: «О, якби ви мовчали, вам це за мудрість було б». Наскільки менше було б зламаних душ! Якщо ви не працюєте над власним серцем, ви не маєте права торкатися сердець інших, ви тільки пораните їх!
Останні 25 років наш слов’янський світ отримує дуже багато хорошого зерна – стільки проповідей, семінарів… Який великий обсяг корисної інформації! Але скажіть, чи є зміни, пропорційні слову, яке ми отримуємо? Майже всі погоджуються, що ні. Чому? Бо знання потрапляють тільки в розум. Коли зерно потрапляє в серце, відбувається чудо – народжується нова природа. Краще витратити півгодини на підготовку серця, а 5 хвилин читати Слово, ніж 35 хвилин читати з холодним серцем. Ніколи не розгортайте Біблію, не відкривши серця.
Вміння приймати
Серце людини згідно з Біблією – це джерело життя. Або – джерело смерті. Це центр емоцій, вражень, який визначає нашу реакцію на навколишні події. Але також він визначає зовнішні події. Тому Соломон писав: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя». Найбільше, про що варто піклуватися – про своє серце. Від чого залежить розвиток нашого серця? Перш за все – від стосунків із Богом. По-друге – від того, наскільки ми самі над ним працюємо. По-третє – від того, як ми служимо іншим.
Але є ще один аспект – наскільки ми приймаємо допомогу інших людей, наскільки відкриті для цього. Я знаю багатьох служителів, які відчувають пригнічення, зневіру, які приходять на служіння, як на важку працю. Вони просто виконують обов’язок, їхні очі згаслі, у серцях немає вогню. І одна з причин – вони зосереджені тільки на тому, щоб служити іншим. Це справді їхнє покликання. Але вони закриті від того, щоб служили їм. Багато виснажилися, бо були надто незалежними. Чи здатні ви попросити підтримки, сказати: «Я потребую молитви, розради, оцінки»? Будьте здібні відчути власну потребу, назвати, озвучити, попросити допомоги та прийняти її.
Апостол Павло часто просив церкви про допомогу й підтримку. Він просив молитися – щоб йому було дане Слово, щоб у нього була сміливість проголошувати Слово, щоби Бог забрав внутрішні й зовнішні перешкоди в служінні, щоб серця людей були готові приймати Євангелію.
Підготовка серця
Серце – щось таємниче в нас, на що Писання звертає велику увагу, але таке забуте в нашому шаленому темпі життя, коли більшість зусиль іде на зовнішню діяльність – часто за рахунок великих внутрішніх втрат. Біблія каже: «Коли йдеш в Божий дім, то приготуй серце більше до слухання, ніж до жертвоприношення». Тобто зосередься більше на внутрішньому сприйнятті, ніж на зовнішній формі богослужіння. Приготуйся до того, щоб приймати, а не до того, щоб віддавати. Готовність серця визначальна для плодоношення. Із чотирьох видів ґрунту – три не принесли жодного плоду. Проблема була не в зерні – а в ґрунті. Зерно не було розчинене вірою. Можливо, саме в цьому секрет нашого сухого, знекровленого християнського життя?
Як приготувати своє серце? По-перше, потрібно усвідомити, що сама по собі людина не здатна побачити духовну глибину за буквою Писання. Тому без Святого Духа – ні кроку. Букву можна вивчити напам’ять, але нас будує відкриття. Як неможливе спасіння без особистості Ісуса Христа, так неможливе пізнання без особистості Святого Духа. По-друге, потрібно «відкласти усяку нечистоту», адже тільки «чисті серцем побачать Бога». Як із благоговінням ви готуєтеся до Причастя, так готуйтеся щоразу, як відкриваєте Біблію чи приходите на богослужіння. По-третє, «відкласти залишок злоби». Агресія, злоба, образа, недоброзичливість – це все закриває серце. Такі люди схильні знецінювати проповідника, вишукувати хиби в його особистості, аби тільки не приймати проголошене слово, яке докоряє їм. Четверте – приймати слово з лагідністю, зламаним серцем. Сьогодні люди рідко настільки цінують Божим словом, щоб приймати його з трепетом. І п’яте – будьте готовими до негайного виконання. Інакше – ми будемо подібні до тих, хто подивився в дзеркало, побачив власні недоліки, але відійшов і забув, який він є.
Зерно Божого слова падає в землю серця, і далі, написано, «земля сама» родить вруна, колоски, повні зерна. «Якщо зерно, упавши в землю, не помре, то саме зостанеться, а якщо помре, то рясний плід принесе». Плід – це змінений характер і вплив на навколишній світ. Земля бере із зерна життя, рід, подобу (у зерні є тіло майбутнього) і родить. Такі закони Бог заклав у фізичному й в духовному світі. Боже слово сіється, але урожай родить серце. Тому сердечний ґрунт потрібно готувати. Колись Бог повелів берегти землю й давати їй відпочинок – через кожні 7 років. Серце теж повинне відпочивати. Піклуйтеся про своє серце, не розтрачуйте життєві сили.
Чи бачили ви літніх людей із молодими серцями? Це люди, які все життя працювали над собою. Вони йдуть по життю легко, і в старості – квітучі та свіжі. Вони приваблюють молодь своєю енергією та мудрістю. Це не буркотливі старці, від яких чути тільки нарікання, невдоволення усім світом, які занехаяли власні серця.
Автор: Сергій Вітюков
