Мета: показати церкві, де місце істини в людському житті
Ми почнемо сьогоднішнє міркування над Словом з того, чим ми закінчили молитву. Яке останнє слово ми сказали всі разом? Амінь! Що воно означає? – Істина! Біблія – амінь! Ісус Христос – амінь!
Де місце істини?
На небі?.. На столі?.. На кафедрі?. .У прославлянні?..
А де місце істини в людині? У серці! Як стверджує Писання…
А навіщо істина в серці? Давайте помандруємо Біблією, і подивимося – навіщо?
Але спочатку невеликий історичний відступ: 1Цар. 16:7, на передодні зміни царя в Ізраїлі, пророк Самуїл у нерозумінні з приводу відкидання Богом Саула: «Але Господь сказав Самуїлу: не дивися на лице його і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Господь дивиться на серце».
Для Бога найважливіше в людині, коли Він визначає, чи підходить ця людина для якоїсь справи, служіння і, нарешті, для спасіння – серце.
Я продовжу словами. Діяння 13:22: «Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: “Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої”».
Близькість сердець Бога і людини – ось те, до чого прагне Господь.
А тепер, зауваживши це, повернемося до причин, за якими істина має бути в серці людському: «Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені» (Пс. 50:8).
- Бог любить, щоб істина була в серці людини, Богу подобаються такі люди. Питання: Чи хочемо ми бути угодні Богові?
«Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, – говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом» (Єр. 31:33).
- Істина в серці робить кожного з нас частиною Божого народу. І ще питання: чи хочемо ми бути народом Божим?
«Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його» (Пс. 36:31).
- Істина в серці надає твердість людині: чи хочемо ми бути твердими у вірі і в справах своїх?
«Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою» (Пс. 118:11).
- Істина в серці дозволяє уникнути гріха. Чи хочемо ми уникати гріха?
Якщо ми відповідаємо «Так» на ці чотири питання, значить, варто потурбуватися про те, щоб істина була в наших серцях?!
Якщо не в серці, то – де?!
Але де ж може бути істина ще, окрім серця?
Дуже просто – поруч!
Лежати на столі або стояти на поличці.
Ви, напевно, спостерігали, як приносять клятву, поклавши руку на Біблію, – і благополучно брешуть.
Ви, напевно, бачили, як у водія висить іконка із зображенням Ісуса в машині, а він матюкається, бреше і перелюбствує, анітрохи цим не бентежачись.
Я знав одну пані, якій від батька залишилася величезна бібліотека, але вона нічого не читала, тільки пил стирала і прикидала, скільки вона коштує.
Істину поруч можна порівняти з каністрою бензину, яка стоїть поряд з машиною. Бензин у мене начебто є, але я не заливаю його в бак. Бензин – є. Пальне є, а машина не їздить.
Добре, коли істина поруч? Звичайно! Чи досить цього – ні! Який сенс у тому, що ти маєш щось у володінні, але ніколи цим не користуєшся?!
А де ж ще може знаходитися істина? – на язику, на вустах!
Припустимо, що я добре знаю Писання. Багато місць цитую напам’ять… Знаю усе напам’ять…
Я із задоволенням міркую про Бога – будь-яке місце Писання можу розтлумачити. Добре це? Прекрасно! Достатньо? Ні!
Мало того, я благовіствую усім і кожному. Добре це? Прекрасно! Достатньо? Ні!
Більш того, я проповідую майже як Мартін Лютер або Сперджен. Добре це? Відмінно! Достатньо? Ні!
Чому ж цього не вистачає? Цього не вистачає, якщо я абсолютно не застосовую цього у своєму житті, не живу за тими принципами, про які говорю.
Таких людей засуджував Ісус, коли був на землі: Пам’ятаєте в Євангелії від Матфея: «На Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх» (Мф. 23:2-4).
Багато людей приймають істину розумом.
Так, я згоден, – тут (у Біблії) усе написано правильно! Я вивчаю це і приймаю усе як істину. Чи добре це? Безумовно! Чи достатньо цього? Ні!
Якщо я абсолютно не користуюся цією істиною у своєму повсякденному житті – ломана копійчина ціна моєму розумінню.
Це подібно до того, як якби я знаходився в човні і гріб долонями, тоді як весла лежать поруч.
І нарешті, істина може бути прийнята людиною на рівні емоцій.
Приймаються тільки зовнішні, ефектні частини істини. Алілуя!!!. Чудеса і знамення!.. Пророцтва, причому обов’язково за масштабами апокаліптичні!.. Не людина, а «энерджайзер»!!!
Кричати «Алілуя!» не велика праця.
Ось якщо при цьому і наші вчинки свідчать «Алілуя! – Слава Богу!», тоді дійсно істина в нас.
Мені можуть заперечити: Ну, якщо людина горить, як здається, у Дусі Святому, то Ісус у ній?!
Нічого подібного: У мене працював хлопець кур’єром. Дуже, дуже палкий християнин, ось тільки збрехати для нього було – раз плюнути, обдурити начальника він не вважав негожим… Коротше – «ніби вірний!»
Якщо ми приймаємо тільки частину істини, якщо ми при цьому не хочемо бачити її не зовсім зручну для нас частину – ми приймаємо брехню:
Проста ілюстрація:
Візьмемо фразу: «Дніпро впадає в Чорне море…». – істина?! Він дійсно туди впадає!
Видалимо частину істини – «впадає в Чорне».
Залишається: «Дніпро море…» – БРЕХНЯ!
Бог милосердний, але як часто ми навіть не згадуємо, що Він ще і справедливий, що Він ненавидить зло. Так, Він простить, якщо я покаюся. Але тільки якщо дійсно покаюся!
Так, Бог творить дива, бажаючи, щоб Його прославляли усім серцем!
Але, той же Бог каже:
- «Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?» (Лк. 6:46)
- «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:21-23).
Це – дзвіночок палким «Алілуйщикам», що згадують Ім’я Господнє коли треба і коли не треба, але живуть за світськими законами…
…красномовним балакунам, що постійно твердять про Бога, але ігнорують Його закони у своєму житті.
…чудотворцям, що роблять по триста чудес на день… – але уникають неефектної, повсякденної, чорної праці на ниві Божій, не бажають дотримувати «незручні» закони Божі, нехтують страхом Божим і лагідністю, як варто чинити дітям Божим.
Чудово, коли серце людини горить Божим вогнем? Так! Чи достатньо цього? Ні і ще раз ні!
Якщо цей вогонь горить нікого не обігріваючи, не спалюючи зло в серці, не освітлюючи твоє життя, подумай, чи не імітація це.
Часто в спектаклях у камінах горить вогонь з кольорових папірців, що роздуваються вентилятором.
Не дай Бог, щоб і в нашому серці опинився такий.
Отже, ось перший урок:
- Істина може бути поряд зі мною, але не в мені;
- Істина може бути на моєму язиці, але не в мені;
- Істина може бути в розумі моєму, але не в мені.
- Істина може жити в емоціях моїх, але не в мені.
Але що ж тоді означає – прийняти істину в серце і як це зробити?
Передусім, – для цього треба відкритися Богові.
Загадкова фраза?!
Спробуємо подивитися на це простіше: коли я кажу – відкрийте рот (щоб сказати щось, або з’їсти щось), ви розумієте, що потрібно зробити або коли я кажу – відкрийте двері, щоб увійти або вийти – теж усе абсолютно ясно.
Мені здається, саме ось це місце Писання говорить про відкрите серце: «І взиватимете до Мене, і підете і помолитеся Мені, і Я почую вас; і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим» (Єр. 29:12,13).
Ця обіцянка, тверда обіцянка, повторювана в Біблії багаторазово! Це, якщо хочете, рецепт наближення до Бога.
Чи звернули ви увагу, що в Біблії немає жодного прикладу, коли Бог зробив таке диво, – людина з невіруючого миттєво перетворилася на вірного без всяких людських зусиль?
Навпаки, Він постійно просить людину – звернися до Мене, повір у Мене, перестань грішити.
Ну що б варто було всемогутньому Богові відразу зробити усе людство віруючим, праведним і слухняним Його волі – запевняю вас – лише одне Його слово.
Бог дуже обережний у Своїх діях, коли справа стосується людської душі. Бог вкладає істину в серце тільки тоді, коли я цього захочу по-справжньому, коли я відкрию серце своє, щоб туди увійшла істина Божа.
Що робить істина в серці?
Істина в серці змінює його таким чином, що ми починаємо жити по істині. Нагадаю вже згадане вище: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої» (Діян. 13:22).
Бог судитиме нас у наших справах, ще і тому, що вони те і показують, чи була Його істина в наших серцях.
Ось подивіться, що каже Господь через пророка: «Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його» (Єр. 17:10).
Тобто оцінка наша буде не за тим, що ми відчуваємо; не за тим, як ми розуміємо; не за тим, що ми говоримо; не за тим, чи ходимо ми з Біблією скрізь і завжди.
А за тим, що ми робимо, і чи робимо це відповідно до тієї істини, про яку говоримо, яку розуміємо, яку відчуваємо, і з якою ходимо.
Але як же досягнути того, щоб Господь побачив наше серце наповненим Своєю істиною?
Якщо ми зрозуміли з попередніх міркувань, що, кінець кінцем, найважливіше – це наші справи, то давайте їх і змінювати відповідно до тієї істини, яку ми, я сподіваюся, знаємо.
Для цього існують два простих правила:
- Перше правило: намічати справи, угодні Богові, і робити їх.
Домагатися, щоб кожна наша справа, яку ми плануємо зробити, не залежно від її важливості, не суперечила Писанню. Старатися, щоб щодня ми робили хоч би одну справу, угодну Богу.
Багато часто в утрудненні, а які ж справи угодні Богові: Відкриваємо 5-й розділ Євангелія від Матфея і пробуємо кожну заповідь Ісуса зіставити з можливими нашими справами:
- Убогий духом – піклується про своє духовне зростання:
Щодня перечитувати хоч би один розділ з Біблії. Хоч би раз на день молитися.
- Ті, що плачуть – жалкувати за гріхами:
Прийняти рішення обов’язково просити в Бога вибачення, якщо я згрішу. Щодня клопотати в молитві про ближніх, що грішать.
- Лагідні – перевіряти майбутні справи, як зробити їх у дусі лагідності:
Вирішити для себе не грубити у відповідь на грубість, якщо має відбутися складна розмова. Прийняти рішення поступитися великою і кращою частиною іншому, якщо має відбутися розподіл майна.
…ну і так далі. Якщо хочете, можете усю Нагорну проповідь розписати для себе в можливих конкретних справах, вирішивши для себе чинити саме за Писанням.
- І друге правило приведення наших справ відповідно до Слова Божого: Перевіряти кожну свою зроблену справу Писанням.
У нас є десять заповідей! У нас є Нагорна проповідь!
Підводячи підсумки дня, ми можемо оцінити, що ми зробили для слави Божої, а про що варто жалкувати і просити вибачення в Бога.
І якщо я, не дай Бог, оступився і зробив щось не угодне Богові, – звичайно потрібне покаяння. Але не менш важливо прийняти рішення, як саме я вчиню наступного разу в подібному випадку.
Так, виконувати постійно ці два правила непросто, як непросто, допустимо, уранці робити щодня зарядку – ніби і ніхто не примушує, а треба рано встати і приділити частину часу спеціальним вправам, від яких, здавалося б, немає жодного результату. Нестерпно не хочеться, особливо перший місяць. Але минає час і ти вже жити без цього не можеш!
І якщо досить тривалий час ми привчимо себе дотримуватися цих двох правил: планувати справи угодні Богові і перевіряти свої справи Писанням – то настане мить, починаючи з якої для нас робити добро буде так само природно як дихати.
І тоді Господь скаже нам: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого» (Мф. 25:21).
І з цієї миті ми можемо сказати, що істина назавжди оселилася в нашому серці.
І ось тоді, згадана нами на початку бесіди, істина поряд з нами, на язиці нашому, у розумі нашому, у почуттях наших набуває абсолютно іншої якості:
- Біблія в наших руках перетворюється на постійне джерело поповнення істини в серці.
- Вуста наші говоритимуть дійсно від надлишку серця.
- Розум наш із спостерігача за істиною перетвориться на інструмент поглиблення в істину.
- Емоції наші допомагатимуть особливо гостро відчувати близькість Бога, усього Бога, а не Його частини, бо Його істина, а отже – Він сам, міститимуться в нашому серці.
За матеріалами сайту: https://golgofa.kiev.ua
