Мойсей сильно від них відрізнявся. Ставши великим в Єгипті, він вважав за краще страждати з народом Божим замість того, щоб насолоджуватися благами Єгипту. Діти Ізраїлеві були вимушені страждати, вони не вибирали свою скорботу. Мойсей, проте, міг насолодитися найкращими благами світу, але відмовився від усього: «І ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду» (Євр. 11:26).
Швидко забувши єгипетське рабство, Ізраїльський народ незабаром захотів повернутися назад в Єгипет (у світ). Тепер вони пам’ятали тільки те, чого їм бракувало в пустелі Божих випробувань. Мойсей, з іншого боку, вибрав страждання, «бо він дивився на нагороду».
Що це за нагорода? Відповідь ми знаходимо в Божій пропозиції, що давала йому і народу те, чого вони чекали більше чотирьохсот років – обітовану землю. (Це сталося до того, як старійшини досліджували землю. Люди все ще з нетерпінням чекали входу в землю.)
Господь сказав Мойсеєві: «Піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її; і пошлю перед тобою ангела Мого, і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, гергесеїв, євеїв та ієвусеїв» (Вих. 33:1,2). Очікуване і обіцяне було перед ними. Після чотирьохсот років перебування в чужій землі лідеру була запропонована родюча земля. Але на обіцяному висів замок. Бог продовжив: «І введе він вас у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий» (Вих. 33:3).
Бог наказав Мойсеєві ввести народ в обітовану землю, володінням якої вони чекали сотні років. Бог навіть пропонує Мойсеєві супровід ангела, хоча Сам Він не буде з ними.
Мойсей відразу відповів: «Якщо не підеш Ти Сам з нами, то і не виводь нас звідси» (Вих. 33:15). Мойсей не зволікав і не торгувався з Богом. Не замислюючись ні на секунду, він вважав за краще б залишитися в пустелі, що приносить стільки незручностей, але в присутності Божій, ніж увійти до землі виноградників, потоків і прекрасних будинків, але без присутності Божої.
Я радий, що рішення входити в землю чи ні, не залежало від синів Ізраїлевих. У труднощах вони постійно скаржилися і погрожували повернутися в Єгипет. І якщо вони були готові піти в Єгипет без Бога, то з радістю б пішли в добру землю з ангелом. Їх нагородою були б блага. (Для цього живе світ: «Що краще для мене?»)
Обіцяння без Бога для Мойсея було безглуздим. Він відкинув Божу пропозицію, бо хоча вона обіцяла набагато зручніше життя, вона була порожня і безглузда. Над усе він бажав пізнати Бога: «Якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ» (Вих. 33:13).
Він не просив землі, багатства, честі або ще якихось вимірних благ. Усе це було в нього в Єгипті. Він знав, що не знайде в усьому цьому справжнього задоволення. Щойно він відмовився від пропозиції успадкувати землю без Божої присутності, його серце звернулося: «Покажи мені славу Твою» (Вих. 33:18).
Мойсей прийняв тверде рішення. Він шукав нагороди пізнання Бога. Світ не йшов у жодне порівняння із славою Божою. Він зміг наблизитися до Бога на горі, бо вирішив залишити нагороди світської системи. Проте люди не змогли наблизитися до Божої святості. Бажання Єгипту все ще були в них. Вони не відокремили себе у своїх серцях від світу, що призвело до нездатності розрізняти Боже від світського.
Якщо ви бажаєте і світу, і особистого пізнання Бога, то образ Божий у вас зменшиться. Ви не знаєте Його по-справжньому, ви знаєте іншого Ісуса. Діти Ізраїлеві хотіли Божого визволення, але вони бажали і Єгипту. Ось чому вони так ніколи «не переставали блудити і з єгиптянами». Вони уподібнилися світу. Бажання Єгипту сформувалися в них, і попри те, що сила Божа вивела їх з Єгипту, вони не прийняли рішення викинути Єгипет із себе.
Основна мотивуюча сила в житті
Мойсея і народ розділяла їх внутрішня мотивація в житті. Мойсей жадав Бога і з радістю платив ціну пізнання Його. Діти Ізраїлеві бажали найкращого для себе. Якщо ходіння Божими шляхами приносило їм природні блага, то вони з радістю слідували їм. Але якщо ці блага не були очевидними для них, вони прагнули до своїх вигод. Пізнання Боже завжди приведе до нашого блага, бо Бог – це досконала любов. Проте таке розуміння не завжди доступне нашим шести чуттям.
Мойсей любив Бога заради Нього Самого. Ізраїль любив Бога за те, що Той міг зробити для них. Якщо діла Божі не задовольняли їх бажання, вони продовжували прагнути до найкращого із їхнього погляду. Сприйняття життя Ізраїлем мало відрізнялося від світського. Іоанн каже: «Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:16).
Світські жадають того, що задовольняє їх почуття або становище. Так жив Ізраїль, і якщо послух Богу ніс миттєву вигоду, вони радісно йшли за Ним.
Мойсей і Ізраїль відмінно ілюструють нам дві категорії людей сучасної церкви. Така докорінна відмінність проводить межу в церкві між істинними прихильниками і людьми, які сповідують Ісуса Господом, проте шукають блага тільки собі.
Тепер краще зрозуміємо слова Ісуса в Новому Завіті: «І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. …Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?» (Мк. 8:34,36).
Хрест являє повну смерть для своїх бажань. Ті, хто приймає хрест, довіряють, що Бог – це вірний, справедливий і люблячий Творець і Господь. Вони знають, що життя – від Нього, і без Нього немає справжнього життя.
Мойсей бачив масштабно, а Ізраїль міг бачити тільки себе. Мойсей розумів, що Бог святий, і наближення до Нього означало повний вихід зі світу і його шляхів. Він усвідомлював, що нехтуючи собою, він набуває пізнання Бога. Павло теж бачив масштабно. Ми бачимо мотивуючу силу його життя в настановах церквам: Гал. 6:14; Фил. 3:7,8.
Він не спокушався і не прагнув до світу. Залишити насолоди і блага світу – ця ціна була незначною в порівнянні з перевагою пізнання і ходіння з Тим, Хто Сам є Життям.
