А в цей час Мойсей був на горі з Богом і нічого не знав про дії народу. Бог наказав: «І сказав Господь Мойсеєві: поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів із землі Єгипетської» (Вих. 32:7). Божий гнів сильно зайнявся. Він назвав їх «твій народ», а не «Мій народ».
Бог сказав, що вони «розбестилися». Слово «розбещення» буквально означає «розтління». Граючи в церкву біля підніжжя Божої гори, ми розтлимося, бо усі, що віддаляються від Його серця, врешті-решт, деградують.
Пізніше Бог сказав Ізраїлю: «І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її?» (Єр. 2:18).
Він – Джерело життя. Якщо ми намагатимемося триматися за дане нам у минулому і грати в церкву, віддаляючись від Його серця, ми відпадемо. Ось чому Ісус привертає нашу увагу: «До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною» (Лк. 9:23). Нам треба щодня приходити на гору!
Мойсей зійшов з гори. Його гнів зайнявся, коли він увійшов до стану і побачив тельця. Він запитав Аарона: «Що зробив тобі народ цей, що ти ввів його в гріх великий?»
Аарон почав захищатися: «Хай не розпалюється гнів господаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний. Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося» (Вих. 32:21-24).
«І вийшов цей телець». Уявіть собі, так він і сказав! Вище ми читали, що він зробив тельця різцем! Він збрехав! Одна справа брехати, коли Бог не розгніваний, і зовсім інша, коли гнів Його вже палає.
Я молився про це: «Господи, не те що мені хотілося б побачити суд над цією людиною, але я не розумію, як їй зійшла з рук така безсоромна брехня, і як не розверзлася земля і не поглинула її? Складається таке враження, що брехня залишена безкарною».
Відповідь Божа зробила величезний вплив на моє життя і народила ідею цієї книги. Я набув абсолютно нового розуміння усього, що відбувається сьогодні в церкві. Бог сказав: «Джоне, Аарон не сходив на вершину гори. Він жив і не спілкувався зі Мною, як це робив Мойсей. Тому його внутрішній образ Мене був сформований суспільством, в якому він виріс. І ось, що в нього вийшло».
Майже усе життя, приблизно вісімдесят років, Аарон провів в Єгипті. Він там виріс. Його батьки народилися і померли там. Його оточувала Єгипетська культура, а в Єгипті так багато об’єктів поклоніння. Через те, що Аарон не зійшов на гору для спілкування з Богом і не бачив Його, як Мойсей, образ Яхве був сформований суспільством, в якому він жив. Аарон поглянув на Бога здалека і побачив Його ноги. Але не увійшов, подібно до Мойсея, у Його присутність.
Ісус говорив про те, що можна «побачити» Царство і «увійти» до нього (Ін. 3:3,5). Щоб побачити Царство, нам треба народитися згори, тобто бути позбавленими від світу. Але на цьому не треба зупинятися. Ми покликані увійти. Павло сказав, вже спасенним чоловікам і жінкам Лістри, Іконії і Антиохії: «Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії, зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже» (Діян. 14:21-22). Бог готує вже спасенних людей до того, з чим вони зіткнуться, входячи в Царство.
Аарон був виведений з Єгипту – це прообраз народження згори, але він не знав Бога особисто. Він грав у церкву біля підніжжя гори, що і призвело до применшення Божого образу до елементів довкілля.
Інший Ісус?
Павло пише на цю тему в посланні: «Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання. А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце» (Рим. 1:20,21).
Вони не прославили Його як Бога. Іншими словами, вони знають Його, але віддають значно менше тієї слави, на яку Він насправді заслуговує. Діти Ізраїлеві визнали, що Яхве вивів їх, але вони не прославили, не ушанували Його відповідним чином. Що ж, це не змінилося і в наші дні. Павло далі говорить про людей часів Нового Завіту: «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити неподобства» (Рим. 1:28).
Вони змінили справжній славний образ Божий в образ комах, птахів, тварин і смертних людей. Чи поклоняється наше сучасне суспільство птахам, чотириногим або плазуючим? Звісно, ні. Якби ми зробили тельця і поставили його на сцені, люди сміялися б над нами і казали: «Розплавте, зробіть з нього прикраси і продайте!»
Чому поклоняється наше суспільство? Відповідь: собі, тобто, тлінній людині! Ізраїль знаходився в суспільстві, що поклонялося золотим образам тварин і комах. Сучасна церква оточена суспільством, що шанує культ особи, тобто поклоняється тлінним людям. Віддалившись від слави Божої присутності, в Аарона і народу образ Божий був сформований образами тварин, яким поклонялося Єгипетське суспільство. Сьогодні, коли вірні віддаляються від гори Божої, їх образ Бога формується тим, чому поклоняється їх суспільство – своєму «его», тобто, тлінним людям. Вже декілька років я не можу позбутися однієї думки. Ми служимо Ісусу, образ якого самі собі зробили. Ми звемо Його Господом, визнаємо рятівну, цілющу і звільняючу силу. Але чи сидить наш Ісус праворуч Отця на висоті? Чи цей Ісус більше схожий на нас самих, і проте ми все одно кличемо Його Господом?
