Слава Божа – це те, що робить Бога Богом. Усі Його риси, влада, сила і мудрість – уся незмірна велич Божа.
Два дні відділяли Ізраїль від слави Божої. Чи були вони готові? Чи сприйняли вони серйозно Боже попередження про підготовку, або подумали, що якщо вони вже бачили чудеса Його сили, які позбавляють їх знову і знову, то Його з’явлення не сильно відрізняється від цього? Що може бути більше за вже бачене? І, крім того, усі прояви були для них на благо. Чому ж Його з’явлення повинне чимось відрізнятися? Час покаже. Чи думав хтось ще, окрім Мойсея, що вони занадто вже звикли до Святого?
Минули два дні. Наставав ранок третього дня. Навколо було дуже тихо. Надзвичайна тиша, яка настала перед відвідуванням Всемогутнього Бога, лякала. Люди ставали все більш і більш невпевненими. Творіння сильніше усвідомлювало пришестя Творця, ніж Його власний народ.
Займалася зоря, але це був незвичайний схід сонця. Несподівано, з нізвідки, опустилася темна хмара. Це видовище саме по собі лякало, але йому передував гучний звук труби. Труба звучала голосніше і голосніше. Що ж могло спричинити такий гучний звук?
Коли хмара опустилася на гору, з неї почали спалахувати блискавки і гриміти грім. Цей грім, що супроводжується блискавками такими яскравими, що вони затьмарювали сонце, відрізнявся від усього баченого людьми раніше. Діти Ізраїлеві тряслися від страху: «І таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: “Я настрашений і тремчу”» (Євр. 12:21). Незважаючи на страх, Мойсей пам’ятав про свої обов’язки лідера: Вихід 19:17-19.
Творіння відкриває Його славу
Той, Хто зійшов на гору – це Творець всесвіту. Він Своїми пальцями поставив зірки на свої місця. Своєю премудрістю і знанням Він поклав підстави землі. Він від вічності до вічності! Декілька років я боявся, що ми втратили розуміння величі Того, Кому служимо. Ісая часто пише про Божу велич і запитує: «Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?» (Ісая 40:21).
Він здивований, чому Ізраїль втратив розуміння Божої величі. Бог Своїми Руками створив небеса, Він простягнув всесвіт як тонку тканину. Він виміряв всесвіт Своєю долонею (Ісая 40:12). Подумайте про це. Відстанню між мізинцем і великим пальцем Його руки Він виміряв вагу, довжину і висоту всесвіту!
Ви колись роздумували над розмірами всесвіту? Вони перевищують нашу уяву. Може, якщо ми хоч трохи осмислимо нескінченність всесвіту, то зможемо трохи ближче підійти до Його слави. Учені кажуть, що у всесвіті мільярди галактик, а в кожній з них мільярди зірок. Розмір самих галактик невеликий у порівнянні з відстанню, що відділяє одну галактику від іншої.
Наше сонце знаходиться в одній з таких галактик. Коли ви вночі дивитеся на небо, ви бачите не увесь всесвіт, а лише частинку галактики, в якій ми живемо і яка зветься «Чумацький шлях». І до того ж ви бачите тільки її частину, бо більшість зірок у нашій маленькій галактиці знаходяться занадто далеко, і ми не бачимо їх неозброєним оком.
Отже, почнемо з галактики, в якій живемо. Найближча до землі зірка, за винятком Сонця, знаходиться на відстані 4,3 світлові роки. Ви подумаєте: «Що таке світловий рік?» Це відстань, яку світло проходить за рік. Світло летить із швидкістю 300 000 км/год. Це складе 1078030000 км/год. Порівняйте це із швидкістю літаків, що летять приблизно із швидкістю 800 км/год. Бачите, світло дуже швидке!
Щоб у вас було уявлення про швидкість світла, давайте уявимо, що летимо до Сонця на космічному кораблі. Коли я літаю в Азію, а вона від мого дому знаходиться на протилежному боці Земної кулі, це займає приблизно 23 години. Якби на тому ж літаку я полетів на Сонце, то це зайняло б 21 рік безперервного польоту! Поверніться подумки на 21 рік тому. Як давно це було! Подумайте про час, що минув. А тепер уявіть, що весь цей час ви витратили, щоб дістатися до нашого Сонця. Для тих, хто любить подорожувати машиною, це зайняло б приблизно 200 років безперервної їзди без зупинок для заправки або відпочинку. А скільки ж треба часу світлу, щоб долетіти до Землі? Відповідь: якихось вісім хвилин і двадцять секунд.
Давайте залишимо в спокої Сонце і візьмемо для прикладу ще одну найближчу зірку. Ми вже знаємо, що вона знаходиться від нас на відстані 4,3 світлові роки. Якби ми побудували модель Сонячної системи і найближчої зірки, і зробили б Землю розміром з горошину перцю, то Сонце було б діаметром у 20 сантиметрів. Згідно з такими пропорціями відстань від Землі до Сонця склала б 24 метри. Але літаку, зробленому в тих же пропорціях, знадобився б 21 рік, щоб пролетіти ці 24 метри.
Отже, узявши такі пропорції Землі і Сонця, вгадайте, яка відстань відділяє Землю, розміром з горошину, від найближчої зірки? Можливо, кілометр, два або більше? Не вгадали. Найближча зірка знаходилася б за 6436 кілометрів від землі! Тому, якщо ви помістите цю горошину в Києві, то Сонце знаходитиметься за 24 метри від неї, а найближча зірка – у Тюмені, десь у Сибіру. Щоб долетіти до цієї зірки літаком, знадобиться приблизно 51 мільярд років безпосадочного польоту! Проте світло досягає землі лише за 4,3 роки!
Більшість зірок, які ви бачите вночі неозброєним оком, знаходяться від нас на відстані від 100 до 1000 світлових років (і пам’ятайте, що це ще не найвіддаленіші зірки в галактиці). Я навіть не намагатимуся вичислити кількість часу, потрібного для досягнення цих зірок літаком. Але, дивлячись на зірку, що знаходиться від нас за 4000 світлових років, ми бачимо світло, яке вона випромінювала в ті часи, коли Авраам тільки одружився на Саррі. Це світло летіло із швидкістю 1078030000 км/год, не сповільняючись і не згасаючи відтоді, і воно тільки зараз досягло землі!
Ось які зірки є в нашій маленькій галактиці, званій «Чумацький шлях». Ми навіть не звернулися до мільярдів інших галактик. І не забудьте, що їх розділяє величезний простір. Наприклад, близька до нас галактика називається «Туманність Андромеди». Вона знаходиться на відстані 2,3 мільйона світлових років від нас. Тільки замисліться над цим. Світлу цієї галактики, що летить із швидкістю 1078030000 км/год, потрібно більше 2 мільйонів років, щоб досягти землі! Адже ця галактика – найближча наша сусідка. Існують мільярди інших галактик. Ну як, ми вичерпали здатність усвідомлювати чи ні?
Ісая заявляє, що Бог виміряв цей безмежний всесвіт Своєю долонею! Соломон робить висновок Духом Божим: «Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував імені Твоєму» (3Цар. 8:27).
Чи починаєте ви розуміти, Хто зійшов на ту гору?
З ким порівняєте Мене?
Може, нам варто обговорити щось маленьке в очах Божих? Ісая заявляє, що Він зважив гори на вагах і обчислив пагорби. Він зважив усю воду в океанах, морях, озерах, річках і ставках у Своїй долоні. Він наказав морям не виходити за їх межі (Ісая 40:12).
Чи замислювалися ви про силу морів? Якщо метеор діаметром у півтора кілометри впаде в океан за декілька сотень кілометрів від Лос-Анджелеса, штат Каліфорнія, створиться хвиля, здатна знищити людей і зруйнувати усе на усьому Західному узбережжі Америки, від Сан-Дієго до Анкоріджу, штат Аляска! Вона прокотилася б усім океаном і стерла б з лиця землі декілька азіатських країн. Проте ця хвиля не йде в жодне порівняння з товщею вод Тихого океану. Що б сталося, якби уся товща вод океанських спрямувалася на людство? Води океанів таять у собі величезну силу, але Бог зважив кожну краплю цієї води у Своїй долоні!
Навіть маленьке чудесне
Він створив велике і величезне, але і маленькі Його творіння дивовижні. Учені роками вивчають складові нашого світу і витрачають на це величезні суми грошей. Та все ж вони пізнали лише невелику дещицю мудрості, вкладеної Ним у творіння світу. Багато питань досі залишилися без відповіді.
Усі форми життя складаються з клітин. Клітини – це цегла, з якої складається людське тіло. Воно вже саме по собі є дивом творіння і складається з 100.000.000.000.000 клітин. Чи можете ви усвідомити цю цифру? По Своїй мудрості Він створив так, що клітини виконують різні завдання. Вони ростуть, діляться і помирають за розкладом.
Хоча клітини невидимі неозброєним оком, вони не найдрібніші складові, відомі людині. Клітини складаються з незліченних найдрібніших структур, званих молекулами. А вони, у свою чергу, складаються із ще дрібніших елементів, званих атомами, а атоми діляться на частки.
Атоми такі крихітні, що крапка в кінці цього речення містить у собі мільярди їх. Але атом майже повністю складається з порожнечі, а також з протонів, нейтронів і електронів. Протони і нейтрони тримаються разом і утворюють дуже щільне ядро атома в його центрі. Невеликі пучки енергії, звані електронами, обертаються навколо цього ядра із швидкістю світла. Ці найдрібніші будматеріали і складають матерію.
То де ж атом бере енергію? Яка сила скріплює його компоненти? Учені називають це силою атома. Цей науковий термін означає нез’ясовне.
«Цей, будучи сяєвом слави і образом іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті» (Євр. 1:3). І ми читаємо, що: «І Він є раніш усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:17).
Зупиніться і трохи розміркуйте над цим. У нас славний Творець, Якого навіть всесвіт не може вмістити. Бог долонею Своєю виміряв його, але в той же час Він настільки скрупульозний, що створив маленьку Землю і творіння, яке учені вивчають роками і дивуються.
Звичайно, про мудрість Його творіння можна написати багато книг, але не в цьому моя мета. Я прагну пробудити захват і здивування справам Його рук, бо вони сповіщають Його славу!
