Нам треба омити одяг
У попередньому розділі ми дізналися, що Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту, що сьогодні є прообразом нашого звільнення зі світу. З Єгипту він повів їх до гори Божої Синай. Він залишив їх біля підніжжя гори і зійшов до Бога. Бог сказав йому:
«Ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля, а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим» (Вих. 19:4-6).
Тепер ми знаємо, звідки узяли слова Петра. Спочатку вони призначалися синам Ізраїлевим. Бог не сказав ці слова тільки Аарону і його синам. Вони не призначалися тільки коліну Левієвому. Він сказав їх усьому народу: чоловікам, жінкам і дітям: «Ви будете у Мене царством священиків». Тепер розумієте: Бог хотів, щоб усі, подібно до Мойсея, увійшли до Його присутності. «І сказав Господь Мойсею: піди до народу, оголоси й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай» (Вих. 19:10-11).
Нам важливо уважно проаналізувати сенс цих двох віршів. Передусім ці події мають пророче значення. Ці слова відносяться не лише до них, але також і до нас. Бог сказав Мойсеєві, що через два дні він відвідає народ. За цей час Мойсей повинен був освятити народ, що також включало обмивання одягу.
У 2 Посланні Петра розділі 3 вірші 8 ми читаємо: «Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день». Автор псалмів написав: «Бо тисяча літ перед очима Твоїми – як день учорашній» (Пс. 89:5). Один день Божий як тисяча років. Так скільки ж часу минуло відколи Ісус воскрес з мертвих? Правильна відповідь: майже два дні. Ми наближаємося до кінця другого дня. Історики стверджують, що Ісус воскрес з мертвих приблизно в 28-му або 29-му році нашої ери. Згідно з пророчим годинником ми дуже близькі до Його приходу! Враховуючи це, ми можемо побачити зв’язок між тим, що Бог сказав Ізраїлю, і тим, що Він каже нам. Ми, Його церква, повинні були освятити себе за ці дві тисячі років підготовки до Його приходу!
Що означає освятити? Сьогодні ми так рідко чуємо це слово. Освятити, означає «стати святим». А це означає відокремити. Хорошим прикладом може послужити жінка, яку вибрали в дружини царю. Її приводять у палац, де залишають на піклування царських євнухів. Євнухи повинні підготувати її для царя. Вона вже не живе звичайним життям, як інші жінки, бо вона освячена, присвячена або відокремлена для царя. Але якщо вона буде слухняна євнухам, то це відділення від звичного для неї життя буде нікчемною ціною, у порівнянні з величезними привілеями, які вона отримає. Вона насолоджуватиметься близькими взаєминами з царем, недоступним іншим людям. Усе, що належить йому, належатиме і їй. Ну, а що ж цар чекає натомість? Вона повинна належати йому і тільки йому. Цей приклад прекрасно ілюструє бажання Боже, коли Він сказав: «Будьте переді Мною святі, бо Я святий Господь [Бог ваш], і Я відокремив вас від народів, щоб ви були Мої» (Левіт 20:26).
Бог повелів народу Ізраїлевому освятитися, при цьому сказавши: «Я вивів тебе з Єгипту. А тепер викинь Єгипет із себе. Це приготує тебе до Мого приходу на початку третього дня». Він заявив: «І нехай омиють одяг». Їх одяг був забруднений брудом Єгипту.
І сьогодні Бог каже нам: «Я вивів тебе зі світу, а тепер викинь світ із себе! Це приготує тебе до Мого приходу на початку третього тисячоліття». Омиваючи одяг, ми повинні позбутися бруду світу цього. Згадайте Павлові слова: «Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому» (2Кор. 7:1).
Павло каже нам очистити одяг нашої плоті і духу так само, як Мойсей повелів дітям Ізраїлевим омити їх одяг. Тут я хочу особливо відмітити, що ми повинні омивати себе. Це не Божа відповідальність! Павло не пише: «І кров Ісуса омиє вас від усякої скверни плоті і духу, тому просто довіртеся Його любові». Чи очищає нас кров Ісуса від всякого гріха і скверни? Відповідь: безумовно, так! Але з Писання ми бачимо, що ми теж беремо участь у процесі очищення.
Дві помилкові крайнощі
Останні сто років у церкві учили двом крайнощам відносно святості про освячення. Перша з них визначала святість як щось зовнішнє. Якщо жінка нафарбована, значить вона не свята. Якщо вона носить сукні завдовжки до коліна, значить вона не чиста. Але знаєте, жінка може носити сукню до п’ят, стягувати волосся на потилиці, не фарбуватися і не носити прикрас, і в той же час мати дух спокуси! Чоловік може хвалитися тим, що жодного разу не скоїв перелюб і не розлучився з дружиною, але все таки він може відчувати похіть до кожної жінки, що зустрічається йому на шляху. Це не святість. Така крайність сконцентровує нашу увагу тільки на плоть, а святість – це не плотські справи. Таке розуміння привело багатьох у церкві до законництва, легалізму.
Друга крайність, що отримала ширше поширення в другій половині ХХ століття, це віра, що нам не треба відділяти себе від світу. Християни нічим не відрізняються від світу за винятком того, що вони прощені. Нещодавно один дуже популярний християнський співак заявив: «Християни звертаються до психологів, у них бувають сімейні проблеми, християни стають алкоголіками. Єдина різниця між вірними і невіруючими – це проста віра в Бога Творця, Який любить нас і допомагає нам щодня». Таке мислення стало результатом вчення, що відкидає нашу відповідальність у тому, щоб очистити себе від скверни світу. Але це повністю суперечить тому, що сказано в Писанні. Петро перестерігає нас: «Але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках» (1Пет. 1:15).
Істина знаходиться десь між цими крайнощами. Коли йдеться про святість, то має бути співпраця між людиною і Богом. Ісус – наше освячення (1Кор. 1:30). «Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду; щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі… Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости» (1Сол. 4:3-7). Ісус дає нам благодать для освячення, але ми повинні брати участь у цьому процесі, очищаючи себе силою цієї благодаті. Тільки так ми зможемо бути у світі, але не від світу.
Щоб ми жили перед лицем Його
Бог сказав Мойсеєві освятити народ. Вони мали приготувати себе, бо на третій день Господь зійде на гору Синай перед лицем народу! Зійти до народу перед їх очі для Бога означало з’явитися у Своїй славі! Пророк Осія також вказує нам на відрізок часу у дві тисячі років для підготовки народу Його пришестю в славі. Він волав: «У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: “ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив – і Він зцілить нас, поразив – і перев’яже наші рани; оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його» (Осія 6:1-2).
Через два дні, через дві тисячі років, Він оживить нас, і в третьому тисячолітті Він візьме нас до Себе, щоб ми жили разом з Ним. Це третє тисячоліття і є тисячоліттям правління Христового. (Це час, коли Христос прийде на землю і у Своєму прославленому тілі правитиме тисячу років (Одкр. 20:4). Осія продовжує описувати Його пришестя: «Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря – явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю» (Осія 6:3).
Його прихід подібний до ранку. Ранок або світанок настає щодня в певний час. Ви ніяк не можете вплинути на цей час або змінити його – абсолютно ніяк! Готові ви чи ні, він настає. Прихід Ісуса в Його славі вже визначений, і ніщо не змінить призначеного часу. Питання в наступному: чи будемо ми готові? Народ Ізраїлів гадав, що він готовий. Але чи так це? Вони ніколи раніше не бачили Його слави. Вони бачили Його великі чудеса, знамення, і були раді їх результатам. Але чи така Його слава? Чи може статися так, що вам приємно знаходитися в атмосфері чудес, але все таки ви не готові до Його слави? Давайте продовжимо і дізнаємося це.
