За ці дві тисячі років наш обов’язок як церкви – освятитися, щоб бути готовою до Його пришестя!
Бог вивів Ізраїлів народ з Єгипетського полону, щоб вони навернулися до Нього, і Він міг жити серед них. Ми це бачимо в словах, сказаних Ним Мойсеєві: «І дізнаються, що Я Господь, Бог їхній, Який вивів їх із землі Єгипетської, щоб Мені жити серед них» (Вих. 29:46). Пам’ятайте, що Він хотів не просто відвідувати їх, а жити посеред них.
А тепер розміркуйте над словами Петра в Новому Завіті (уважно прочитайте їх): «Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного, і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1Пет. 2:4-5). Бог бажає знайти Собі житло, яке Петро називає Його духовним домом. Ми – живі будматеріали цього житла, в якому бажає жити Бог.
Петро пов’язує наше покликання бути домом Божим зі священством. Чому він пов’язує ці два поняття? З людей до Бога можуть наближатися і не загинути тільки священики. Одна з найбільш важливих характеристик священика – він може наближатися до Бога і служити Йому (Єз. 44:13,15). Нам необхідно наблизитися до Нього, якщо ми хочемо бути Його домом. Ми маємо бути здатними бути в Його святій присутності.
Знову звернемося до 1 Петра, де прочитаємо: «Бо сказано в Писанні: “Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не осоромиться”. Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси, об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були» (1Пет. 2:6-8).
Дуже цікаву заяву читаємо ми в цих віршах. Петро каже: «Для вас, віруючих… а для тих, хто неслухняний». Він протиставляє слова «вірити» і «не слухатися». У наш час це важко зробити. У нашому понятті слова «вірити» і «непослух» не має нічого спільного між собою. Ось чому багато церков не акцентують увагу на послуху. Проте під час написання Нового Завіту ці слова були тісно пов’язані між собою. Вірити – означало не лише визнавати Його існування, але і бути слухняним Йому. Іншими слова, якщо ви вірите, ви слухняні. А непослух був доказом невірства. Павло пише, що Ісус «став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного» (Євр. 5:9).
Послух – це невід’ємний елемент спасіння. Сам Ісус говорив, що буде безліч людей, які віруватимуть у Нього і називатимуть Його Господом. Вони навіть творитимуть дива Його ім’ям, але їм буде відмовлено увійти до Царства Божого, бо вони не були слухняні Богові (Мф. 7:21).
Царствене священство, покликане в Його чудове світло
Діти Ізраїлеві не досягли свого покликання. Вони були неслухняні слову, для якого призначалися. Але далі Петро говорить вже про нас: «А ви – рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло» (1Пет. 2:9).
Ми – царствене священство і народ святий. Бог – Цар, Він – Монарх. Тому Йому може служити тільки царствене священство. Бо тільки ті, які належать до царського роду, можуть служити і спілкуватися з Монархом!
Його священики покликані з пітьми в Його чудове світло. Не просто світло, а чудове світло! Ми звикли до слів, що описують Божу велич, вони втратили для нас своє значення. І «чудовий» – одне з таких слів.
Я вивчив чотири слова: «чудовий», «приголомшливий», «дивний» і «прекрасний». Вони так часто вживаються для опису Бога, Його рис і справ. Подумайте про це: «чудовий» або «дивний» – повний чудес; «приголомшливий» – повний захоплення; «прекрасний» – повний краси. Ісуса називають «Дивним» (Ісая 9:6). У наш час люди користуються цими словами для опису звичайних подій. Їм сподобався фільм і вони говорять: «Приголомшливо, чудесно». На них справив враження спортсмен, і вони кажуть: «Класний». Тому коли сьогодні проповідник каже людям: «Бог прекрасний», люди не здатні сприйняти справжнє значення сказаного, оскільки часто чули це слово при описі відомого футболіста або знаменитої співачки. Молюся про те, щоб ця книга змінила наше розуміння!
Коли Петро говорив, що ми покликані з пітьми в Його чудове світло, він використовував дуже сильні слова для передачі величі Божої. Бог – абсолютне світло, у Ньому немає ні краплі пітьми. Велике світло свідчить про Його славу, і людська плоть не здатна наблизитися до Нього.
І, знову, як і в шостому вірші 2 Коринф’ян, ми не розуміємо повноту сказаного, бо не розуміємо усього контексту. Давайте повернемося до Виходу і продовжимо дослідження дії Божого обіцяння «жити серед і в Його народі».
