Я часто чую як лідери використовують слово «відвідування», коли говорять про зустріч з Божою присутністю під час служіння, як це було, наприклад, у церкві, про яку я розповідав у попередньому розділі, або особисто. Але Бог не хоче просто «відвідувати» нас, навпаки, Він хоче постійно перебувати в нас. Я хочу показати вам різницю. У мене є сусіди, мої добрі друзі, і я часто ходжу до них додому в гості. Але коли час спілкування закінчується, я повертаюся до себе додому, туди, де я живу. Бог дав вірним одне з найбільших обіцянь: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом» (2Кор. 6:16).
О це заява! Бог, Який створив всесвіт і усе в ньому, виражає Свій намір жити в нас і серед нас. Згідно з цією обіцянкою Павло пише: «Ви будуєтесь Духом на оселю Божу» (Еф. 2:22). Це Його обіцянки нам. Але будь-яка обіцянка в Біблії містить у собі умову. Якщо її не виконати, обіцянка не виконується, не тому, що Бог невірний, ми невірні. Бог не може збрехати, але людина може звести до нуля Його слово (Мк. 7:13), ігноруючи його або перекручуючи. Це включає і обіцянку Бога жити в нас і серед нас.
Павло продовжує: «І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, – говорить Господь, – і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас» (2Кор. 6:17).
Умова: ми повинні вийти із системи цього світу. Бог сказав, що прийме нас, якщо ми виконаємо цю умову. І, навпаки, якщо ми не вийдемо, Він не прийме нас. Чому Він нас не прийме? Щоб відповісти на це питання, нам треба розуміти, що Бог – це чисте світло, і в Ньому немає ні краплі пітьми. Пітьма не може перебувати в присутності світла.
Далі в цій книзі ми побачимо, що Його світло говорить про Його святість. У Біблії не говориться, що Він має святість, а стверджується, що Він святий (Лев. 19:2)! Світська система – це пітьма, і ті, хто тягнеться до пітьми, не може перебувати у світлі.
Бог заявляє: «Освячуйте себе і будьте святими, бо Я Господь, Бог ваш, святий» (Лев. 20:7). Відокремити себе – означає відмовитися від всяких взаємин зі світом. У Новому Завіті Яків ясно каже нам: «Хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4).
Петро підкреслює Боже бажання, щоб Його народ був чистий. Він пише: «Самі будьте святі в усіх вчинках. Бо написано: “Будьте святі – Я бо святий”» (1Пет. 1:15-16). Бути святим – це не вибір. Бог не мешкатиме в нас, якщо ми не виконаємо Його умову відокремити себе від світської системи. У сучасному перекладі це звучить так: «Отже залиште розбещення і компроміси, залиште це назавжди», – каже Господь. «Не зв’язуйтеся з тими, хто розбещує вас. Я хочу, щоб ви були Мої» (2Кор. 6:17, переклад з англ.).
Велич Божих обіцянь бути нашим Отцем і мешкати в нас і з нами посилює важливість того, щоб ми поставилися з особливою увагою до Його умов. Враховуючи серйозність цієї умови, Павло заявляє: «Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому» (2Кор. 7:1).
У цьому вірші приховано стільки сенсу, що про нього можна було б написати томи. Але більшість вірних обмежена у своєму розумінні написаного. Багато хто взагалі не розуміє його, оскільки не розуміють самого контексту. Тут Павло цитує сказане в Старому Завіті Ізраїлю. Чинячи так, Він дає нам знати, що Божа воля стосовно нас не змінилася і в Новому Завіті. Нам необхідно розуміти ситуації і обставини, що призвели до такої заяви. Коли ми розуміємо контекст, тоді ці слова набувають духовного значення, яке Він вклав у них. Уявіть собі фільм, в якому автор, режисер і актори ретельно розробили сюжет, апогеєм якого стане фінальна сцена. Багато що показане, щоб підвести вас до цього моменту, і простеживши за драматичним перебігом подій, ви захоплені кінцівкою. Якби ви почули завершальні слова головного героя без попередніх цьому подій, вони не справили б на вас жодного враження.
Зі мною таке сталося в молодості. Я зайшов у вітальню тоді як мої сестри і батьки дивилися фільм. Сюжет захопив їх і вони не хотіли відриватися від екрану. Вони навіть не помітили, як я увійшов до кімнати. Я подивився на екран, коли головний герой фільму сказав щось дуже важливе. Мої сестри почали плакати. Але на мене його слова не справили жодного враження. Я подумав: «Ну і що?» Його слова зовсім не торкнулися мене, але в той же час вони глибоко торкнулися моїх сестер і пробудили в них шквал емоцій.
У наведеному вище місці діє такий же принцип. Багато вірних читають ці ключові слова з Божих вуст і не уловлюють їх сенс, бо не знають подій, що передували цьому уривку. Щоб по-справжньому зрозуміти значення звернених до нас Божих слів, нам треба знати і розуміти події, які передували цьому. Для цього нам треба прочитати не окремо взятий вірш, а декілька розділів. Спершу звернемося до книги Вихід.
Я піду і побачу
Книга Вихід починається з того, що нащадки Авраамові перебувають у полоні. Вони прожили в Єгипті майже чотириста років. Спочатку обставини сприяли їм, але з часом вони стали рабами, і з ними дуже погано поводилися.
Попри те, що Мойсей був євреєм, він уникнув жорстокого поводження. Він був узятий у фараонів дім ще немовлям, зростав і виховувався в ньому як фараонів онук. Проте коли Мойсеєві виповнилося сорок років, йому довелося тікати в іншу землю, ховаючись від фараонового гніву за вірність власному народу.
Ще через сорок років, коли Мойсей був у пустелі, де пас овець свого тестя, Бог відкрився йому. Це сталося на горі Синай, званій Хорив, горі Божій. Господь явився йому у вогні із середини куща. Коли Мойсей побачив кущ, що горів, але не згорає, він сказав: «Піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща» (Вих. 3:3-4).
Поки Мойсей не пішов, щоб наблизитися до Божої присутності, між ним і Богом нічого не відбувалося. Але коли Бог побачив, що Мойсей залишив свій намічений план дій, щоб наблизитися до Бога, Він звернувся до нього і продовжував відкриватися Мойсеєві через Слово. Якби Мойсей не звернув уваги на цю подію, вважаючи її чимось незначним, можливо, Бог відійшов би, не сказавши йому нічого. У Новому Завіті нас перестерігають: «Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас» (Як. 4:8).
Хто має зробити перший крок? Бог або ми? Бог закликає нас, але доки ми не наблизимося до Нього, Він не наближається до нас, щоб відкрити Себе. Ось головна тема цієї книги. І це – мета нашого призначення.
