Це не було подією двох-трьох хвилин. Так тривало більше години! Можливо, ви думаєте про те, як неприємно було слухати так довго плач і крик маленьких дітей, але це був незабутній момент явлення слави Божої. Багато дорослих стояли в заціпенінні з повними сліз очима, спостерігаючи за роботою Божою в їх дітях. У той же час і вони отримали могутній дотик Божий. Здавалося, що за однією хвилею присутності Божої накочується інша хвиля, ще сильніша за колишню. Коли вже здавалося, що діти більше не можуть плакати, кричати і здригатися, накочувалася нова хвиля Божої присутності, і інтенсивність ще більше розжарювалася, піднімаючи нас на новий рівень. Час від часу я опускав голову на подіум через повноту Божої присутності.
Я спостерігав за однією маленькою дівчинкою не старше 7 років. Вона широко махала руками, ніби вони горіли вогнем. Її підняте обличчя було залите сльозами. На дітях була така сильна присутність Божа, що група порядку вже не чіпала їх. Вони просто стояли, спостерігали і плакали.
Дорослі стояли і в благоговінні спостерігали за усім, приголомшені, з вологими від сліз очима. Кілька разів я озирався назад і бачив пастора. Він закрив обличчя руками і плакав. Його дружина заливалася сльозами, стоячи на помості для хору.
Через певний час пастор написав мені лист, описуючи події того вечора зі свого погляду. Хоча його опис схожий з моїм, мені здалося важливим навести його тут, щоб ви побачили події в іншому ракурсі.
«Неділя, третього листопада 1996 року – це день, який я ніколи не забуду. Я вірю, що це прообраз того, що Бог незабаром робитиме по всій землі. Джон проповідував на вечірньому зібранні про страх Господній, а потім проголосив: Ми повинні дозволити Ісусу бути Господом у кожній сфері нашого життя. Сьогодні ми повинні повністю підкорятися Йому, як нашому Господу».
Ми поклонялися Богові, але не довго, а потім Джон сказав: «Я відчуваю, що Дух Святий рухається тут». У цей момент я почув схлипування дітей, молоді і дорослих. Дорослі почали виходити до сцени, плачучи і зітхаючи. Потім Джон сказав: «Зараз Бог торкається дітей. Він торкнеться їх дуже сильно». Після цього він призвав дітей, яких торкнувся Бог, вийти вперед.
Я побачив як діти біжать до сцени і нестримно ридають. Серед них були троє моїх синів і дочка. Всюди біля сцени лежали або стояли навколішки діти, волаючи до Ісуса. Деякі з них здригалися і сильно махали руками, неначе вогонь Божий горів усередині них. Близько сотні людей заповнили простір біля сцени, тоді як хвилі Духа Божого одна за однією пробігали залою. Я спостерігав, як деякі діти, один за другим, падали один на одного. Ніхто до них не торкався. Це було схоже на падіння карткового будиночка. Півтори години (насправді минула година з чвертю, але я не хочу змінювати написане їм), ми наповнювалися присутністю Божою. Під кінець служіння діти і батьки плакали і обнімалися, бо Бог зв’язав їх серця.
Один хлопчик 10 років сказав нам, що лежачи на підлозі бачив сяючі промені світла, що струмують крізь стелю і осяюють усіх. Декілька чоловік у зібранні і хору підтвердили це. Ніхто не розходився до 11 години вечора. Дітей, які все ще плакала, виносили додому.
Я досі отримую свідчення про змінені сім’ї. Діти стали слухняними, вони свідчать про Ісуса і т. ін. Як пастор, я теж можу зізнатися, що моя сім’я і діти також змінилися».
Доктор Ол Брайтс, Пастор сімейної церкви «Завіт любові»
Моя увагу привернуло свідоцтво хлопчика, що бачив сяйво променів через стелю. У книзі пророка Аввакума ми читаємо: «Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. Бог від Фемана гряде і Святий – від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля. Блиск її – як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!» (Аввакум 3:2-4)
Я упевнений, що малюк нічого не чув про те, що Аввакум описував подібні події, які сталися так давно. Ми бачили на власні очі те, про що пророкував Іоїль: «І будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші… і юнаки ваші будуть бачити видіння» (2:28). Десятирічний хлопчик описував видіння, про яке вже написано в Писанні, хоча він про це нічого не знав.
Інший хлопчик сміливо проголосив: «Мама, піст ще не закінчився». Його слова стали не лише пророчими, але він висловив бажання багатьох інших. Ці діти відчули на собі присутність живого Бога, і їх життя змінилися. Вони хотіли йти далі, не зупиняючись.
Пізніше того вечора дружина пастора поділилася з нами місцем з Писання, яке їй показав Бог з приводу того, що сталося: «Але і нині ще говорить Господь: наверніться (і продовжуйте приходити) до Мене усім серцем своїм у посту, плачі і риданні (поки всяка перешкода не буде зруйнована, поки не будуть відновлені розірвані взаємини). Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого». (Іоїль 2:12-13, пер. з англ. з допов.)
Коли вона читала ці вірші, моє серце просто палало. Фраза «продовжуйте приходити» виразила рішення церкви. Люди твердо вирішили шукати Його серця. Вони не відступлять.
Бог наставляє нас роздирати наші серця, а не одяг. Я бачив вірних і церкви, в яких зовні усе було прекрасно, проте вони не змогли торкнутися серця Божого так, як це зробила ця церква. Чому? Вони можуть постити, проводити молитовні зібрання і утримуватися від зовнішніх задоволень для того, щоб виглядати зовні добре, тоді як під зовнішнім одягом ховаються уперті серця. Богові більше подобається внутрішнє підпорядкування, ніж зовнішні ознаки християнства.
Пророк Іоїль продовжує говорити: «Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання. Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці» (Іоїль 2:15-16).
Тоді як вона продовжувала читати, вогонь все більше розгорався в моєму серці. У цьому місці з Писання описувалося в точності те, що Бог сказав цій церкві сорок днів тому. Коли звучить пророче слово від Бога, кожен має шукати Його: як лідери, так і діти, без виключення. Вона продовжувала читати: «І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого» (Іоїль 2:28-29).
«І буде після того…», – я часто чув, як цитували цей вірш. До речі, відколи я прийняв спасіння, ці вірші з книги пророка Іоїля 2:28-29 дуже часто згадувалися багатьма вірними і служителями. Дуже багато говорять про синів і дочок, які пророкують і бачать видіння, про чудеса і знамення Духа Святого, але так часто в проповідях пропускають слово «після». Якщо пророкуватимуть про великі справи «після» чогось, означає цьому має передувати щось дуже важливе: раніше церква повинна, почувши заклик труби, наблизитися до Бога.
Бог діє могутньо, коли ми наближаємося до Нього. Нам необхідно наблизитися, коли Він закликає нас. Величезне значення також грає час. Саме це випускають з уваги багато вірних. Читаючи цю книгу, ви зрозумієте, що вірні повсякчас можуть приходити до Бога в молитві і спілкуватися з Ним, але буває також час або період, коли Він закликає нас для досягнення певної мети. У цей період правильний час стає особливо важливим, і якщо ми не відгукнемося вчасно, то пропустимо благословення, приготоване Богом для нас.
Вирішальним фактором у цей час є наш послух, а не наші бажання. Богу значно більш угодний послух, ніж жертва. Я знаю церкви, де вірні проводять у посту і молитві багато годин, встановлюючи цілодобовий графік. Ці дивовижні люди жертвують сном заради своїх годин молитви. Але це не гарантує Його силу і присутність. Як часто мені доводиться бачити, що цим церквам бракує те, чим у надлишку володіє ця церква. Вони наслідують форму, а Бог шукає серце.
Так само буває і з окремими людьми. Я бачив багатьох релігійних людей, які постять і моляться фанатично, але їм бракує свободи, сили і особистого пізнання Бога. А все це я бачив в інших, які не жертвували так багато, але були слухняні водійству Духа Божого. Церква почула заклик Божий. За наступні півтора роки вони виросли удвічі. Тоді як ми проводили служіння в цій церкві, вони тільки закінчили будівництво залу, але вже через шість місяців їм довелося зводити більшу будівлю.
Ми з пастором часто говорили про це. Він сказав: «Джоне, наше друге недільне служіння, що починається о 10 ранку, постійно закінчується не раніше другої, третьої години дня». Одного разу він зателефонував мені в неділю і сказав, що йому довелося сказати людям: «Будь ласка, йдіть додому». Він розповідав, що люди дивилися на нього і не хотіли розходитися. Бог виконав Своє слово. Ці служіння були найсильнішими з усіх, що я пережив. Бог зробив усе по Своєму, завдяки нашим стосункам з Духом Святим і послуху Його водійству. З того часу минули три роки, але пастор все ще отримує свідоцтва про те служіння. Такий плід залишається. З того часу я служив у цій церкві ще кілька разів і бачив, як у серцях людей все більше зростає вогонь і спрага пізнавати Бога.
Передчуття прийдешнього
За рік до того я побував у Куала-Лумпур, Малайзія. Я увесь тиждень учив у найбільшій Біблійній школі. На восьмому занятті сталося щось подібне, але це тривало тільки п’ять-десять хвилин. Божий Дух зійшов на учнів та інших людей, які були присутніми в залі. Це ще одне зібрання, яке я ніколи не забуду. Наступного ранку, коли я молився, Бог сказав мені: «Те, що ти бачив учора, відбуватиметься всюди, оскільки цей один рух Мого Духа в церкві останнім часом». Він показав мені, що цей рух Духа приносить плід справжньої святості в церкві і готує її до прийдешніх жнив. Бог запалить Свій народ вогнем любові, як ми ніколи ще не бачили.
Я не вірю, що ця книга потрапила до вас випадково. Швидше, ви тримаєте її за Божественним провидінням. Вона у вас, щоб зародити жадання і підготувати ваше серце до того, що Він збирається робити незабаром. Ми повинні приготувати себе до Його другого пришестя. Апостол Іоанн написав: «Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе» (Одкр. 19:7).
Ми – наречена Христова. І на нас покладена відповідальність підготуватися до з’єднання з Ним. Я хочу ще раз акцентувати вашу увагу на цьому: ми повинні підготувати себе. Ця божественна співпраця з обох боків. Він не робить усього за нас! Він забезпечує нас усім, але ми повинні прийняти це. Він дає благодать, а ми приймаємо вогонь. Він йде не за церквою, забрудненою і спаплюженою світом. Він повернеться за чистою нареченою, чиє серце палає справжньою святістю.
