«Тепер послухайте ви, що говорите: “Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток”; ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає. Замість того, щоб вам говорити: “Коли угодно буде Господіві і будемо живі, то зробимо те або інше”» (Якова 4:13-15), – вчить-попереджає Біблія самовпевнених людей, тобто всіх нас. Але що робити, коли людина, яка в усьому покладається на Бога, звіряє свої плани з Ним, намагається усе робити на славу Божу, стикається з численними труднощами на шляху втілення своїх задумів? Як, наприклад, це сталося свого часу з апостолом Павлом: він «задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: “Коли буду там, то я маю побачити і Рим”» (Діян. 19:21).
Рим Павло побачив… але лише через кілька років після задуманого, зазнавши дворічне ув’язнення абсолютно за хибним звинуваченням, багатоденний шторм, який ледь не погубив корабель, яким він плив, а також кількамісячне перебування на острові Меліт (Мальта), коли вони очікували сприятливої погоди, доки нарешті не вирушити в Рим. Втім, і в Римі не все було гаразд, адже Павлове перебування в цьому місті розтягнулося на дворічне очікування розгляду його справи, під час якого він і містом пересуватися не міг! І це не має дивувати, адже апостол Павло був ув’язненим, до того ж за хибним звинуваченням. Якось усе це не дуже схоже на Боже сприяння виконанню задуманої справи…
Але стривайте, Господь пообіцяв Павлу: «“Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі”» (Діян. 23:11), – і Він виконав обіцянку. А от саме виконання Господь залишив на власний розсуд. І не нам вирішувати: чи правильно зробив Господь у тій чи іншій ситуації, – для нашого ж блага. Куди краще скористатися наступною біблійною порадою: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7) і пам’ятати, що Христос буде поруч з нами «по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Звісно, якщо визнаватимемо Його своїм Спасителем.
