У цьому дослідженні ми обговорюємо страх Господній – теологічний предмет, який інтригує людей останні чотири або п’ять сотень років. Існує правильний і неправильний рід страху, якщо вірити слову Божому. Одне з дорогоцінних благовість Біблії – «не бійтеся». Ви виявите, що цей вираз використаний у Писанні близько п’ятдесяти разів. Наприклад, Бог каже «не бійтеся» в Бут. 15:1, Бут. 26:24, Лк. 2:10, Лк. 12:32, Діян. 27:24 і Одкр. 1:17. Ми знаходимо також варіації, коли Господь велів комусь не боятися, кажучи так, як в Іоанна 6:20: «Це Я, не бійтеся».
Але існує вид страху, який має бути в не спасенної людини, і вид страху, який повинна мати людина спасенна. Той же апостол, який настійно пише про те, щоб тішитися і не відчувати страху і тому подібне, одного разу сказав: «Зі СТРАХОМ і ТРЕПЕТОМ дбайте про своє спасіння; тому що Бог створює в нас». (Фил. 2:12-13).
Хоча ми і читаємо в 1Ін. 4:18: «…довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові», нам ніколи не слід забувати, що сенс твердження Іоанна обмежений християнським занепокоєнням про втрату спасіння. Якщо і існує певний вид страху, який не повинен дошкуляти жодному християнинові, так це страх дозволити якомусь єретикові засмутити себе цитатами, висмикнутими з контексту послання до Євреїв, розділів 3, 6 і 10, або з книг 2Петра і Діянь. Якщо і є щось таке, чим не треба зовсім займатися Божим людям, так це сумніватися у своєму спасінні і турбуватися про попадання в пекло, оскільки Іоанн сказав в 1Ін. 4:17: «Робимо в цьому світі, як Він». Народжене згори дитя Боже «обдароване в Улюбленому» (Еф. 1:6), і хоча вірний може боятися багато чого, потрапляння в пекло не в цьому числі. Зверніть увагу, як ясно це висловлено в слові Божому, в 1Ін. 4:17-18: «Любов досягає в нас такої довершености, що ми маємо дерзновення в день судний, бо робимо в цьому світі, як Він. У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові».
Трансцендентальні медітатори, буддисти, псевдобуддисти і псевдоіндуси висмикнули ці вірші з біблійного контексту, щоб доводити, що страх – нездоровий мотив, негативний, і тому його не треба терпіти в дружніх стосунках людини з Богом у будь-якому відношенні. Звичайно, це сатанинське вчення, що походить зі ставлення до Бога як до брехуна. Біблія в Псалмі 110:10 каже: «Початок премудрости – страх Господній». Біблія в Книзі Іова 28:28 каже: «Страх Господній є істинна премудрість». У 2Царств 23:3 сказано: «Хто володарює над людьми, буде праведний, володарюючи в страху Божому».
Знаменитою рисою сучасних гуманістів, які перекручують уривок 1Ін., щоб учити: «В усьому любов і жодного страху», є те, що вони одержимі дияволом, згідно Рим. 3:18. Вони досконало підходять під образ звироднілої людини, яка абсолютно опустилася і віддана дияволові. У Рим. 3:18 сказано, що їх знаменитою рисою є такий стан: «Немає страху Божого перед їхніми очима». Простіше кажучи, доктринальне вчення Слова Божого таке, що певний вид страху дуже і дуже корисний для спасенної або не спасенної людини. Не спасенна людина, яка боїться Бога, не намагатиметься робити те, що спонукає Бога прибити її. Спасенна людина, яка боїться Господа, не робить того, що може підірвати її свідоцтво, служіння, звести нанівець її корисність або укоротити їй життя.
Коли Павло каже народженому згори чаду Божому: «Зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння», то дуже обережно додає: «Тому що Бог створює в нас» (Фил. 2:12-13). Народжений згори вірний має в собі Святого Духа, що намагається уподібнити його Христу і зробити його угодним Богові. Зважаючи на це, християнинові краще б дбати про своє спасіння (не сказано «працювати над ним») «зі страхом і трепетом», тому що Бог працює усередині тіла вірного. Ця велика доктрина Біблії про страх Господній має бути засвоєна вірним своєчасно, і він має бути абсолютно упевнений в її істинній природі, бо люди, які не бояться Бога, завжди стурбовані можливістю втрати спасіння з якоїсь причини.
Поширена приказка визнає все ж правдивість того, що «людина, яка боїться Бога, не убоїться людей», а «людина, яка боїться людей, не убоїться Бога». Коли вам попадеться якийсь великий, розлючений бурмила, який так і пашить гнівом, бігаючи навкруги, примовляючи: «Ось я зараз дам цьому проповіднику і покажу їм, що я атеїст і цьому добробію зі мною так не можна говорити. Ось я зараз… тра-та-та», – чи знаєте ви, з чим маєте справу? Ви маєте справу з людиною, яка намагається похизуватися перед людьми, бо її хвилює, що люди про неї подумають. Він боягуз. Хіба ви ще не зрозуміли, що, коли людина по-справжньому боїться Господа, люди її не хвилюють.
Що ви про мене подумаєте, так само несуттєво для мене, начебто ви навіть не чули мій голос. Говорячи це, я звертаюся до будь-кого, хто слухає мій голос або читає мої книги. Наші книги і записи розходяться по усіх п’ятдесяти штатах і близько шістнадцяти зарубіжним країнам. І дозвольте вам щось сказати: людина, бажаюча догодити Богові і зробити очікуване від неї Богом, і саме так, як Бог від неї цього хоче, зовсім не хвилюється про те, що ви про це подумаєте. І ви можете думати собі усе, що вам заманеться. Якщо вам це не подобається, відкладіть книгу геть. Я не збираюся хвилюватися з приводу вашої думки або ваших друзів.
Поширена приказка вірна: якщо людина боїться Бога, вона не боїться людей; і якщо людина боїться людей, вона не боїться Бога. Коли ви виявляєте людей, які завжди хвилюються, як показатися перед людьми, то це люди, які не бояться Бога. Вони бояться, що подумають про них люди.
Страх Господній або страх Божий, який знаходимо в Притчах 14:26-27 і який викладається в Книзі Притч неодноразово, означає, що людині перед лицем святості і праведності Божій треба боятися. У примітках Скоуфілда сказано, що цей страх означає «благоговіючу довіру з ненавистю до прояву зла». Звичайно, вірш означає зовсім не це. У вашій Біблії вам сказано, що благоговіння і страх Божий – дві абсолютно різні речі [зверніть увагу на це, будь ласка] – викладені в Новому Завіті і викладені так виразно, що це, мабуть, неможливо упустити: «Будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом, тому що Бог наш – вогонь‚ що поїдає» (Євр. 12:28-29). Господь сказав у Второзаконні 4:10: «Збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої, з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі». Істотним для страху Господнього є те, що людина настільки боїться Бога, що звертає увагу на те, що Він каже. У Второзаконні 6:13 сказано: «Господа, Бога твого, бійся, і Йому одному служи». Мудрець в Еккл. 12:13 сказав: «Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся».
Є певні речі, яких слід боятися, і певні речі, яких боятися НЕ слід. У 4Царств 17:38 сказано: «І завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших». Не слід вам хвилюватися через убогість, хворобу або брак освіти – цих богів язичників. Не слід вам боятися богів язичників: миру, безпеки, процвітання та інших ідолів. Не слід вам боятися людини. Помилкою Саула, визнаною перед Самуїлом, було: «Я боявся народу» (1Цар. 15:24). Ось чому Ірод відрубав голову Іоанну Хрестителю – побоявся відступити від своєї ж клятви. У Притчах 29:25 сказано: «Острах перед людьми ставить тенета».
Не слід вам боятися людей. Петро сказав у Діяннях 5:29: «Богові треба коритися більше, ніж людям». Нам не слід боятися земних лих. Нам велено дивитися увись. Нам велено поглядати на Ісуса. Христос сказав у Матфея 10:28: «І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні». Отже ми сміливо говоримо: «Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?» (Євр. 13:6) Істинний вірний не боїться прийдешнього вічного засудження. Ми не хвилюємося, що потрапимо в пекло. «Довершена любов проганяє страх». Тому ми хоробрі в день суду.
Нам не треба боятися страху. Маю на увазі ідею Франкліна Делано Рузвельта, який у 1941 р. вимовив: «Нам нічого боятися, окрім самого страху». Нісенітниця. Краще б вам боятися Божого суду над гріхом. Краще б тобі боятися Божої святості, якщо ти людина не спасенна, і не покладатися на свою власну праведність. «І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні» (Мф. 10:28). «Нам нічого боятися, окрім самого страху». О, припини це, чоловіче! Перестань мене обдурювати. Біда і страждання устрашають не спасенну людину, вірний же перекладає усі свої земні страхи на Господа. Симон Петро говорив про вірного в 1Петра 5:7: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас».
Залишається тільки один законний страх, і це святий страх перед Самим Господом Богом. Хтось скаже: «Ти засмучуєш цих людей і учиш їх боятися Бога і вселяєш у них страх Божий». Страх Божий – це найздоровіший страх, який у тебе колись у житті був, лицеміре. Деякі з вас (лицемірів), з якими я зараз розмовляю, боїтеся автокатастроф, чи не так? Через те у вас і є гарантії і страховки від зіткнення? Так чи ні? Ну, відповідайте ж! Не стійте там собі з великим пальцем у роті і не просторікуйте про «психологічний збиток, що заподіюється негативним проповідуванням» і «залякування цих дітей біблійними уривками про пекло». Злізь зі свого улюбленого коника, дурню. Відповідай мені прямо! Люди, чи не бояться деякі з вас захворіти і тому мають страховки і всілякі амулети? Так чи ні? Люди, хіба не вірно, що деякі з вас стурбовані тим, що ви не одружитеся? А деякі тим, що одружитеся? Гаразд, не обдурюйте мене. Обдурюйте свою бабусю.
Суть справи в тому, що деякі з вас бояться старіння. Деякі з вас бояться раку. Деякі з вас бояться лейкемії. Деякі з вас бояться, що не отримають надбавки до зарплатні. Деякі з вас бояться, що їх виженуть з роботи. Так чи ні? Як ви втрачаєте страх Господній, і що ви робите, встаючи і кажучи біблійним вірним-проповідникам, що «страх – нездоровий мотив» і шкідливий, якщо ти сам зводиш по ньому усе своє життя. У тебе є соціальне забезпечення, бо ти турбуєшся про свою старість. Ти придбав страховку від вогню, турбуючись, що твій будинок може згоріти. Ти дістав гарантії і страховку від зіткнення, бо стурбований, що потрапиш в аварію. І в тебе вистачає нахабства сидіти там і говорити біблійному вірному, що ти не віриш у страх Божий? Ти божевільний! Ти з’їхав з глузду, чоловіче.
Ти розповідаєш мені, що не боїшся Того, Хто праведний і святий, Хто закинув у космос зірки, Хто створив галактики, туманності і зоряні скупчення; Того, Хто створив твоє тіло і дав тобі життя і дихання для продовження життя і живив тебе до цього дня, був милосердний до тебе тисячу разів і позбавляв тебе від всіляких згубних бід! Ти Його не боїшся? Але ти турбуєшся з приводу раку, чи не так? Уявіть собі, що деякі з вас (психіатри), кажуть про нас, проповідників, як про фанатиків. Сміх і годі! І уявіть, що деякі з вас (язичницькі гуманісти), кажуть, що ми «екстремісти». Ну, хіба ви не розумники? Ця Книга свідчить у Второзаконні 13:4: «За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся».
Симон Петро каже про християн у 1Петра 2:17: «Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте». Давид сказав: «Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!» (Псалом 21:24).
У Діяннях 9:31 сказане про християн Нового Завіту (під благодаттю) у помісній церкві, що вони «навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; i, втiшенням Святого Духа, примножувались». Про Корнилія було сказано, як про людину, яка боялася Господа (див. Діян. 10:2). У 2Кор. 7:1 нам сказано, що страх Божий учить нас жити обачним життям: «Очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому». Людина, яка не боїться Бога, – це не християнин; і людина, яка не боїться Бога, не має здорового глузду. Окрім цього вона може бути дуже високоосвіченою і релігійною. Безліч таких крутиться навколо.
