«Один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток, зібравши їх та інших ремісників, сказав: “Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут; проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги…» (Діян. 19:24-27), – от з такими людьми і ситуаціями доводилося стикатися апостолу Павло під час його місіонерського служіння.
Тут же мені хотілося звернути увагу на Димитрові слова, сказані згодом: «Храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт». Уявіть собі, виявляється увесь всесвіт шанує храм Артеміди Ефеської! А ви хоч чули про цей храм? Особисто я дізнався про цей храм з цього уривку. Гадаю, більшість людей дізналися про нього так само, хіба окрім тих, хто цікавиться археологією. Вони б і розповіли, що цей храм належав до семи чудес античного світу (з яких залишились лише піраміди в Єгипті, і то в поганенькому стані). От так загалом «шанує» увесь всесвіт храм Артеміди Ефеської.
Як часто люди вважають, що вони зайняті ніби надзвичайно важливою справою, яка насправді не варта нічого. Минає час і про їх справу, як і про них забувають, а якщо і згадують, то хіба таким іронічним чином… Зважаючи на це, ми повинні в житті керуватися принципом не важливості нашої справи, а її корисності, – для себе і для ближніх: «Завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом» (1Кор. 15:58). Адже займаючись дійсно корисною справою, ми чинимо угодне Богу, Котрий завжди підтримає в цьому: «Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло» (2Кор.9:8).
І наостанок. На фото представлене все, що залишилось від храму Артеміди Ефеської: одна відновлена з уламків колона, на якій гніздиться лелека. Погодьтеся, хоч якась користь від такого «величного» храму.
