Сучасні християнські проповідники і цілителі, що йдуть на компроміс, намагаються змусити не спасенних людей думати, що Бог любить їх так само, як Він любить Своїх власних людей. Це єресь. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав [минулий час] і Сина Свого Єдинородного» (Ін. 3:16). Але уся любов, яку Бог мав до цього світу, явилася на Голгофі, де помер Христос. З того часу стає яснішою молитва первосвященика Христа, бо Він молився так: «Я за них благаю, – не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені» (Ін. 17:9).
Коли Біблія каже, що «Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї» (Еф. 5:25), то вона має на увазі близькі стосунки між Христом і Його Тілом, тілом вірних, стосунки, які відсутні між тим, хто ненавидить Бога, відкидає Бога, світом не спасенних грішників, що перекручує Біблію, і Отцем слави, Отцем світла. Сучасною тенденцією фундаменталістів є ліберальна позиція. Сучасна тенденція полягає також у тому, щоб змусити не спасенних людей думати, що Бог настільки без тями від них, що нічого проти них не має і прощає їх просто так. Але без Голгофи не існує прощення ні для кого. Скажемо ще ясніше: без пролиття крові не буває прощення (Євр. 9:22), а без Голгофи ви ніде в Книзі не знайдете Божої любові.
Коли ви говорите про любов Божу і забуваєте про кров, хрест, піт, сльози, батіг, цвяхи, прокляття, біль, богохульство, страждання, то ви проповідуєте перекручене Євангеліє, самі будучи при цьому духовним дегенератом, що намагається представити Слово Боже в такому вигляді. Як ці хлопці потрапляють у таку халепу? Вони потрапляють у неї, намагаючись ладнати зі світом і підвищувати свій дохід. «Бо корінь усього лихого є сріблолюбство» (1Тим. 6:10). Коли людина хоче бути і завжди залишатися в добрих стосунках зі світом з фінансових причин, вона не наважується бути критичною або негативною.
Євангеліє, що проповідується сьогодні по всій Америці з тисяч радіостанцій і кафедр, є євангелієм тільки благих звісток, без всяких негативних тверджень. Подібна практика випускає з уваги той факт, що Євангеліє передусім говорить, що: «…Христос помер, [негативне твердження], за гріхи наші [негативне твердження], за Писанням, і що Він був похований [негативне твердження], і що воскрес на третій день [позитивне твердження], за Писанням» (1Кор. 15:3-4). Відповідно до того, що каже людина, якій було дане євангельське одкровення (1Кор. 15:1-6), Євангеліє на 75% складається з негативних тверджень. Те ж саме стверджує і людина, якій було дано новозавітне одкровення (Гал. 1:11-12).
Людина, яка сказала: «Хто благовістить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема» (Гал. 1:9), також стверджує, що Євангеліє на 75% негативне. Євангеліє – це не Іоанна 3:16, оскільки цей вірш є загальною схемою прояву Божої любові, про яку сказано в Євангелії. Іоанна 3:16 – це не Євангеліє, там не сказано про Христа, вмираючого за гріхи. Ви скажете: «Ну, там сказано…». Це ваша проблема, ви розумієте. Ви бачите, які люди, вони так прагнуть уникнути переслідувань, так заклопотані власною удаваністю і хорошими стосунками зі світом, що якщо перед ними постане вибір між двома віршами, то вони виберуть той, який найменше засмучує людей. Павло сказав, що Євангеліє, яке проповідується ним, полягало в наступному: «Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням». Він також сказав, якщо людина проповідуватиме якесь інше євангеліє, то Бог її прокляне. Ось, що таке Євангеліє – воно на 75% складається з негативних тверджень. Євангеліє не проповідується зараз, а те, що проповідується – це позитивне євангеліє, любов Божа. Вони не проповідують істинне Євангеліє. Божа любов до світу відрізняється від Його любові до тіла Христового, до вірних, які були прийняті в Божу сім’ю. Якщо ви звернете увагу на цю різницю, то хтось звинуватить вас у дискримінації, егоїзмі і ще в багато чому, тому проповідники просто про це умовчують.
Отримуючи благословення усиновлення, чадо Боже стає об’єктом Божої особливої любові, яка виражається в близьких стосунках, зовсім несхожих на стосунки між Господом і не спасенною людиною. Народжене згори чадо Боже стає об’єктом батьківського піклування Бога Отця. Бог Отець стежить за її життєвими засобами, тобто за тим, що вона їсть і носить, за її професією і здоров’ям. Усиновлені чада Божі мають ім’я, що вказує на приналежність до Божої сім’ї. Їх називають «дітьми Божими» (1Ін. 3:1). Сини Божі мають сімейну подобу (Рим. 8:29): вони стануть подібними до образу Христового. Чадо Боже відчуває любов сім’ї. У 1 Іоанна 3:14 сказано: «Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів». Чадо Боже має синівський дух, дух синівства. Вірний вигукує: «Авва, Отче!» (Рим. 8:15). Чадо Боже в сім’ї піддається Батьківському покаранню (Євр. 12:5-11), яке доводить, що він – істинне чадо Боже. «Бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає”. Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, якого не карав би батько?» (Євр. 12:6-7). Це зовсім не схоже на стосунки Бога з не спасенними людьми.
Ця порція так званої «любові-миру» походить від боязких християн, які стурбовані своїм становищем і хочуть уникнути переслідувань. Боже дисциплінування не спасенних не має нічого спільного із стосунками Отця і сина. Це лише «милосердя Боже», яке «веде тебе до покаяння» (Рим. 2:4). Бог карає не спасенних людей, щоб показати їм, що вони повинні довіритися Господу, покаятися і відвернутися від своїх гріхів. Це не має жодного відношення до їх дисциплінування, щоб вони навчилися краще цінувати небеса, стати покірливими, приносити плоди, співчувати тим, хто страждає. Причини, за якими Бог дисциплінує чадо Боже і не спасенну людину, абсолютно різні. Але розмовами про любов і мир сучасний боягуз-проповідник приховує цю різницю, і тому не спасенна людина гадає, що вона перебуває в сім’ї, хоча насправді це не так.
Якщо ви не спасенна людина, то Бог не влаштовує вам прочуханку, щоб змусити приносити плід для Христа і більше цінувати небеса. Якщо ви не спасенна людина, Бог не влаштовує вам прочуханку, щоб показати, що Його благодаті достатньо вам, або що Його обіцяння істинні, хоча Своїх дітей Він карає саме з цими цілями. Бог карає не спасенну людину, щоб показати їй, що вона сама себе спасти не може і намагається підштовхнути її до прийняття Христа, намагаючись захистити її від пекла. Розумієте, як деякі з вас були обдурені? Ви сприйняли цю дивну ідею, що Бог любить кожного і змиряється з усім, добрий з усіма і шмагає кожного з однакових причин. Це невірно. Ви перекручуєте живе Слово живого Бога. Усе це має відношення до усиновлення і прийняття в сім’ю. Усиновлений син Божий приймає батьківське покарання, а не вирок судді. Чадо Боже отримує батьківську розраду (2Кор. 1:4), і приймає Отчу спадщину: «Благословен Бог… Який з великої Своєї милости відродив нас… для спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, яка зберігається на небесах для вас» (1Пет. 1:3-4).
Зверніть увагу, що сказане вище має відношення тільки до народженого згори чада Божого, яке було відроджене Святим Духом і поміщене в тіло Христове. І жодні благословення спасенного не мають відношення до не спасенної людини. Не спасенний не має сімейного імені, він не перебуває в сім’ї, він не має сімейної подоби, сімейної любові і синівського духу, він не збирається з сім’єю, не отримує батьківського покарання, не є об’єктом Божої особливої любові, не отримує батьківської розради і не має жодного спадку. Насправді йому було сказано: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41). Отже, 90% сучасних проповідей націлені на приховання жахливої істини, яка полягає в тому, що два типи людей зовсім не схожі, – вони повністю різні. І тому жодними іншими, як сатанинськими, є зусилля проповідників, які спрямовані на заспокоєння грішника, який відкидає Христа, нехтує Богом, перекручує Біблію, і вселяє йому думку про те, що він улюблений Богом, Який є його Отцем. Усе це не має нічого спільного з Божою істиною.
Разом з усиновленням з’являється відповідальність. Члени царської сім’ї на небесах повинні поводитися подібно до дітей Царя. Щоб відповідати своєму стоновищу, вони повинні жити гідно цього високого покликання. Вони повинні любити і служити один одному, як брати і сестри в одній сім’ї. Вони повинні любити один одного і, передусім, свого Отця і Його Слово. Подібно до того, як дитина насолоджується свободою бігати домом, має привілеї грати в присутності батька в будь-який час, так і вірний може наблизитися до Бога і бути в Його присутності в будь-який час, – і усе це для людини, яка усиновлена в Божу сім’ю і ведена Духом Божим. Ми повинні володіти нашим майном і жити як сини Божі і Його спадкоємці. Ми повинні володіти нашим майном і жити як сини Божі, бо ми усиновлені і прийняті в Божу сім’ю, а Бог є нашим Отцем.
Я вам розповім історію про одну дитину, яка знала про своє усиновлення і яку дратували із цього приводу. Діти казали: «Ти усиновлена дитина». Але дитина гордилася цим і казала: «Так, я усиновлена. Мої батьки вибирали і вибрали мене з багатьох інших дітей. Ваші ж батьки повинні були брати те, що в них було».
Тому становище усиновленого – велике становище, почесне становище. Я не знаю, чи знаєте ви про це чи ні, але закони про усиновлення в США такі, що ви ніколи не зможете позбавити спадку усиновлену дитину. Раз ви в сім’ї, то ви в сім’ї. Це істина, якщо ви спасенні, ви були усиновлені в сім’ю Божу. Якщо ви спасенні і Господь вибрав вас Своєю дитиною, хваліть Його ім’я, радійте в Ньому, будьте гідні імені, в яке ви покликані.
