Ми вже розглянули багато питань сотеріології[1], вчення про спасіння. Одним з великих вчень новозавітного спасіння є вчення про усиновлення, яке ми вивчатимемо в цій лекції. З відродження починається нове життя в душі. Коли людина народжується згори Святим Духом, то народжується згори не її душа, а її дух, бо «народжене від Духа є дух» (Ін. 3:6). Виправдання означає нове відношення Бога до цієї душі: ця душа оголошена праведною на підставі звершеного діяння Ісуса Христа. Усиновленням язичник допускається в Божу сім’ю. Відродження – це зміна природи; виправдання – це зміна ставлення; освячення – це зміна характеру, усиновлення – це зміна стану.
Абсолютно необхідно, щоб серйозний студент, який вивчає Біблію, розумів ці конкретні вчення, які мають відношення до спасіння. Коли ми говоримо про спасіння, ми говоримо про щось реальне. Відродження – це змінена природа, народження духу згори. Проте стара природа ще є присутньою, разом з новою людиною. Виправдання – це зміна ставлення, грішник оголошений праведним перед Богом. Освячення – це змінений характер, з певною долею реформування, чистота, очищення і розподіли, які йдуть за відродженням. Усиновлення – це зміна стану, положення. Народжене згори, віруюче чадо Боже, народжений згори дух і врятована душа забрані зі світу, над яким володарює диявол, і поміщені в Ісуса Христа в якості одного з Його синів. З відродженням вірний стає чадом Божим. При усиновленні дитина отримує положення дорослого сина. «Щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення» (Гал. 4:5). «Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа» (Гал. 4:7). Усиновлення включає наше зростання в Христі і отримання нового статусу.
Грецьке слово «усиновлення» означає введення в синовій статус. Зверніть увагу, що ці новозавітні вчення містяться головним чином у посланні до Галатів і Римлян, а не в книзі Діянь і посланні до Євреїв. «Тому що ви …прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: “Авва, Отче!”» (Рим. 8:15). Слово «Авва» – старозавітне слово. Перед отриманням спасіння ви не перебували в Божій сім’ї. «Ви були в той час без Христа відчуженими від громади ізраїльської, чужі завітам обітниці, не мали надії і були безбожниками в світі» (Еф. 2:12). Ви були зумовлені до усиновлення. «Наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі» (Еф. 1:5).
Зверніть увагу, що призначення саме по собі не має нічого спільного із спасінням. Призначення як таке має відношення до уподібнення вірного образу Христовому (Рим. 8:29) і усиновленням вірного в сім’ю Божу (Еф. 1:5). Зверніть увагу, що ніколи слово «призначення» не має відношення до акту прийняття Христа вірою. Призначення застосоване тільки до людини, яка вже прийняла Ісуса Христа.
У біблійні часи слово «усиновлення» мало подвійне значення. По-перше, це особистий акт прийняття чужої людини в сім’ю як сина. По-друге, це слово означало публічну, правову церемонію або акт визнання сина спадкоємцем; щось на кшталт до торжества в день повноліття. До моменту цієї церемонії дитина мало відрізнялася від слуг у домі. Слово пов’язане не з нашим стосункам з Богом, але з нашим становищем перед Ним. Усиновлення – це Божий акт, за допомогою якого Він визнає виправданого вірного як дорослого сина, який тепер може насолоджуватися привілеями і відповідальністю сина Божого. Наприклад, у 2-му розділі Виходу Мойсей став прийомним сином дочки фараонової, з усіма правами і привілеями цього становища, які набувають чинності в день його повноліття. У Євреїв 11:24 сказано: «Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової».
Усиновлення має лише одну умову – союз людини з Христом. Цей союз не може бути здійснений, поки грішник не прийме Ісуса Христа, не народиться згори і не буде поміщений у Христа Духом Святим. Ми не повинні чекати свого освячення рік або 10 років, будучи спасенні, ми негайно отримуємо благословення повністю визнаного спадкоємця Божого. «Бо всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса» (Гал. 3:26). Через віру в Христа Ісуса, а не водне хрещення.
Про час усиновлення в посланні до Римлян 9:11 сказано: «Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні». Ще перед створенням світу Господь зумовив до усиновлення кожну людину, яка перебуває в Ісусі Христі. Зверніть увагу на те, що ви були обрані не «поза Христом», але «в Христі». Жодна людина ніколи не була зумовлена до прийняття Христа, і жодна людина не була обрана перед прийняттям Христа. Кожен обраний був у Христі (Рим. 9:11, Еф. 1:5). Як ви можете бути поміщені в Христа? Ви не перебуваєте в Христі, поки ви не приймете Його як свого особистого Спасителя. Коли ви прийняли Ісуса Христа як свого особистого Спасителя, тоді ви поміщені в Христа, і з цієї миті ви зумовлені до усиновлення в Христі. Усиновлення – це благодатне діяння Боже, засноване виключно на милосерді до того, хто вірить у Христа, і відбувається в момент отримання віри в Ісуса Христа.
У 1-му посланні Іоанна 3:2 сказано: «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є». Чому? Бо ми призначені бути подібними до образу Його Сина (Рим. 8:29). Наше синівство – це те, що ми маємо вже зараз. Ми дійсно можемо сказати: «Я Царське чадо». І ми не просто діти, що перебувають під наглядом вихователів і учителів, ми – дорослі члени сім’ї. Наше усиновлення буде завершене при воскресінні, коли ми перебуватимемо в Його присутності. Ось чому Павло каже в посланні до Римлян 8:23, що «ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого».
Часто в цьому світі ми не визнані синами Божими, бо ми ще грішні. Але в день, коли Христос прийде і спокутуватиме наші тіла, ми займемо належне нам місце. Ми станемо повнолітніми. А тим часом нас можуть вважати покидьками суспільства. Але одного разу ми скинемо наше маскування, це тіло, і вдягатимемося в нове тіло, і тоді відкриється, ким ми станемо. Ось чому Іоанн сказав: «Але ще не відкрилося, що будемо». Це не відкрилося і ще не явилося світу. Коли світ дивиться на нас, народжених згори людей, відроджених Святим Духом, усе, що вони бачать – це грішника, який або подобається або ні, залежно від смаку. Але правда полягає в тому, що коли будь-який грішник набуває віри в Христа як свого Спасителя, Святий Дух поміщає його в Христа, він народжується згори, він відроджується, стає духовно обрізаним, він звільняється від плоті, він виправданий Богом, Він відроджений Святим Духом. Його гріхи прощені, він поміщений в Ісуса Христа і усиновлений як один з Божих синів. Як сказав Іоанн: «Бо робимо в цьому світі, як Він» (1Ін. 4:17). Звичайно, це неочевидно, поки не прийде Христос і в нас не з’являться наші нові тіла. Павло сказав: «Ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого» (Рим. 8:23).
Ознакою усиновлення є те, що ми стаємо ведені Святим Духом. «Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини» (Рим. 8:14). Водійство Святим Духом завжди перебуває у зв’язку із словом і ніколи поза словом. Водійство Святим Духом – це шлях до синівства і доказ його наявності. Святий Дух наставляє віруючого на Божу істину із Слова Божого, а Слово Боже – це стандарт істини. Тому, якщо у вас немає слова Божого, Святий Дух не може вами управляти. Ісус сказав: «Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину» (Ін. 16:13).
У Євангелії від Іоанна 17:17 сказано: «Слово Твоє є істина». Це означає, що сучасний християнин, який сповідує водійство Духом, розмовляє з Духом, направляється Духом, але той, хто направляється «Духом» на противагу тому, що каже Бог, насправді управляється сатаною. Чудовий тому приклад міститься в 1 посланні до Коринф’ян 14:37, де Павло сказав: «Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні». У цьому розділі Павло також сказав, що коли доходить до говоріння мовами, то жінки повинні зберігати мовчання в церкві (вірш 34), а коли говорять чоловіки, то тільки по двоє або троє, і тільки по черзі, і коли є присутнім тлумач (вірш 27). Павло каже, якщо людина гадає, що вона духовна, то вона має підтвердити, що висловлювані нею заповіді йдуть від Бога, а не є чиєюсь думкою, вченням або спробою розхитати чиюсь віру.
Якщо ви гадаєте, що ви ведені Святим Духом, керовані Святим Духом і не вірите цим заповідям, то ви керовані дияволом, друже. Залиште це. Сам факт, що ви говорите про управління Святим Духом, про направлення Святим Духом, а потім відкидаєте те, що Святий Дух сказав, свідчить про вашу віру в нісенітницю, якою ви обдурені. Невже цього не вистачає? Такий християнин стає пихатим, тоді як Біблія виправляє його особисті почуття, кажучи, що він неправий і ставить досвід вище за слова Божі, а потім говорить про управління Святим Духом. Ви ведені нечистим духом, друже. Книга каже: «слово Твоє є істина» (Ін. 17:17), і: «…хто любить Мене, той слово Моє збереже» (Ін. 14:23).
«Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога» (Ін. 8:47). Скільки нісенітниці з’являється в сучасному світі, коли ці так звані християни, які вірять у Біблію і користуються 35 віршами, які суперечать один одному, говорять про бажання «поділитися своїм досвідом», про прославу Господню, тоді як самі вони відкидають Слово Боже. Вони не ведені Духом, принаймні Тим, Який написав Книгу.
Крик усиновлення: «Авва, Отче!» показує, що ви перейшли з язичницької сім’ї в єврейську. «Авва» – це єврейське слово для Отця (Рим. 8:15, Гал. 4:6, Мк. 14:36). Авва – це арамейське слово для Христового синівства, яке означає «батько». Отже, ви були усиновлені і прийняті в сім’ю Божу, «утверджені на основі апостолів [євреї] і пророків [євреї], маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа» (Еф. 2:20). Оскільки перед отриманням спасіння ви були «язичники плоттю… без Христа відчуженими від громади ізраїльської, чужі завітам обітниці, не мали надії і були безбожниками в світі» (Еф. 2:11-12). Одні без надії, без Бога, відчужені від заповітів Ізраїлю і від ізраїльського товариства, – усе це вже для вас у минулому. Ви стали частиною сім’ї Господньої, частиною генеалогії, що сходить до Авраама, Ісаака і Якова. Звичайно, ви не є євреєм у буквальному, фізичному сенсі, оскільки в Христі немає ні юдея, ні язичника. У Христі всі – юдеї за духом (Рим. 2), а духовний юдей формально не є ні юдеєм, ні язичником, він – щось абсолютно інше. Як сказано в Біблії, він – нове створіння. «Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2Кор. 5:17).
Наше усиновлення в сім’ю Божу дає нам великі благословення. Усиновлена людина стає об’єктом особливої Божої любові. Ми знаємо: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав…», але в Іоанна 17:23 Ісус сказав про тих, хто вірить у Нього, що Бог «полюбив їх, як полюбив Мене». Ці слова свідчать про близькі стосунки між Отцем і Сином, які подібні до стосунків між Богом і вірними, але не між Богом і не спасенними.
[1] Сотеріологія – наука про спасіння душі, тобто отримання праведниками блаженства в потойбічному світі
