Що таке виправдання? Це зарахування Христової праведності. Зарахувати означає вважати чимось або пред’являти звинувачення в чомусь, або приписати щось. У результаті зарахування грішник отримує праведність Христову, а Христос – гріхи грішника. Якщо ви дотримуватиметеся цього вчення, то ви знатимете різницю між харизматичним досвідом, почуттям і біблійним відродженням. Якщо ви дотримуватиметеся цього вчення, то ви знатимете, коли людина бреше вам або намагається обдурити, цитуючи Писання. Дотримуйтеся цього вчення, здорової новозавітної біблійної істини, що полягає в тому, що віруючому грішнику, який повірив Ісусу Христу, дана Божа праведність, і його гріховне минуле обміняне на Ісуса Христа.
Христос стає носієм, заміною людських гріхів, несучи їх на Собі; Праведний несе на Собі гріхи неправедного, а ваше гріховне минуле, що складається з провини, сорому і покарання в пеклі, приписується Сину Божому і записується на Його рахунок. Це і є зарахування. Це означає, що «Того, Хто не знав гріха, Він зробив для нас гріхом, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом» (2Кор. 5:21, KJV). Якщо ви колись зрозумієте це, то ви ніколи не сумніватиметеся у вашому спасінні. Якщо ви зрозумієте це, то ви знатимете, коли якийсь негідник, цитуючи Діяння, послання до Євреїв, Євангеліє від Матфея, намагатиметься відвернути вас від спасіння. На додаток до цього, незаплямоване, досконале, безгрішне життя Ісуса Христа приписується вам, і на ваш рахунок записується Його життя, хоча ви і не жили ним.
Саме це і є одним з найбільших тверджень новозавітного вчення про спасіння, яке ви не знайдете в книзі Діянь. Про виправдання сказано в Діяння 13:38, а про зараховану нам Христову праведність – у посланні до Римлян. Ось чому кожен не спасенний проповідник у США проводить свій час з книгою Діянь, замість послання до Римлян. У посланні до Римлян говориться про абсолютне, досконале спокутування, коли грішник виправдовується, і йому дається Христова праведність. Прощений грішник відрізняється від звільненого ув’язненого, який відбув свій термін і вільний від подальшого покарання. У Христі грішник прощений, звільнений, і йому дані усі права громадянства в Царстві Небесному (Рим. 3:22). Це означає, що досконала свята праведність безгрішного Спасителя зараховується грішнику. Ви зрозуміли це? Це і є новозавітне, теологічне біблійне вчення, про яке в Біблії сказано, що в останні дні відступники-християни не дотримуватимуться здорового вчення (2Тим. 4), опиратимуться новозавітному, біблійному вченню про спасіння, яке я вам розповів.
Що стосується мене, то я не узяв це вчення з книги, що описує період становлення, коли вчення міняються і тільки відкриваються людям, як це відбувається в перших розділах книги Діянь. Я дав це вчення вам, ґрунтуючись на завершених твердженнях Нового Завіту, на твердженнях спасенних християн, за якими язичникам-християнам було сказано слідувати, на твердженнях апостолів, що проповідували язичникам, на твердженнях Апостола Павла, який замінив Симона Петра перед 12-м розділом книги Діяння.
Вам не подобається коли вам це кажуть? А знаєте чому? Бо через ваше власне самовдоволення ви вже вирішили, що ви повинні щось робити, щоб заробити спасіння, і тому ви повинні використовувати Писання для підтвердження ваших висловлювань. Чи не так? Звісно, так. Але Книга не була написана тільки для спасіння людей. Вона була написана ще і для того, щоб ламати людям шиї. У Книзі сказано, що невіруючі спотикаються об Слово Боже, не підкоряючись йому, на що вони і були призначені (див. 1Пет. 2:8).
Ви спасенні? Тільки не кажіть мені про Христа, Який приходить у ваше життя, бо Він є присутнім і в житті диявола. Насправді Він контролює життя диявола, який може діяти тільки з Його дозволу (Іов 1:12). Я не говорю про Христа, Який приходить у ваше життя. Він є присутнім у житті кожного демона на землі. Якби Христос не дав життя демонам, вони не могли б існувати (Кол. 1:17). Тому я не говорю про цю сучасну, психологічну, патологічну ідею, відповідно до якої ви дозволяєте Христу прийти у ваше життя. Дозвольте вас запитати: «Чи проголосив Бог вас праведним на підставі досконалого діяння Його Сина?»
Давайте доки не говоритимемо про народження згори, це Божа справа. Давайте поговоримо про те, що ви повинні робити. Чи прийняли ви Того, Хто може дати вам народження згори? Якщо ви прийняли Його, чи довірилися ви Його досконалому діянню в справі вашого спасіння, або ви все ще морочитеся з вашими добрими справами? Коли ви прийняли Його, чи повірили ви в те, що Його пролита кров дає вам Божу праведність, або ви звернулися до послання Якова, 2, і послання Євреїв, 6, намагаючись довести, які ви розумні? Давайте покінчимо з цим зараз, дорогий християнине. Якщо ви спасенні, то ви виправдані, а якщо ви не спасенні, то ви і не виправдані. Грішник кричить: «Як я можу прийняти дар праведності?» Відповідь: «вірою». Павло сказав у посланні до Галатів 2:16: «…дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа». «За час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса» (Рим. 3:26). «А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність» (Рим. 4:5). Найкращий з людей потребує спасіння вірою в Ісуса Христа. Злісні і нечестиві грішники також можуть отримати виправдання цим способом.
Бог виправдовує і є Автором виправдання. Виправдання – це судовий процес, здійснюваний благодаттю Всемогутнього Бога Отця. Павло сказав: «Виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі» (Рим. 3:24). Зверніть увагу, як виправдання, освячення, усиновлення, спокутування, спасіння, відродження вказують на великі новозавітні вчення про спасіння, які не обговорюються в книзі Діянь, що є історичною книгою. У посланні до Тита 3:7 сказано: «Щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя», а в посланні до Римлян 5:9: «Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву».
Христос був народжений для спокутування наших злочинів, воскреснув для нашого виправдання. Тому виправдання ніде не пов’язане з водним хрещенням, ні в Старому, ні в Новому Завітах. Це унікальне новозавітне вчення має справу з новозавітним спасінням і ніде не зустрічається в межах 10 віршів до або після згадки про водне хрещення. Виправдання – це діяння, згідно з яким Бог проголосив віруючого грішника праведним і приписав гріхи грішника Своєму Сину, Господу Ісусу Христу.
Що відбувається з людиною в результаті виправдання? Передусім, вона набуває миру і спокою. «Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1). Ми набуваємо миру для нашої совісті, за допомогою милосердя Божого. За допомогою любові Божої, ми набуваємо миру в серці. За допомогою істини Божої, ми набуваємо миру розуму. Завдяки присутності Божій, ми маємо мир у душі. Ми набуваємо спокою, який недоступний світу, спокою, про який Ісус Христос сказав: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається» (Ін. 14:27). Ми маємо доступ до Бога для поклоніння, прославлення і звернення. «Через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої» (Рим. 5:2).
Зверніть увагу, як часто ці великі вчення про новозавітне спасіння, які говорять нам істину, зустрічаються в посланні до Римлян (Рим. 5:1, 8:33). Ось чому водне хрещення ніде в посланні до Римлян не згадане. Святий Дух поміщає вірного в Христа і в Христову смерть (Рим. 6:4), але водне хрещення не пов’язане з великими новозавітними вченнями, які пояснюють події спокутування, відродження, освячення, зарахування і виправдання.
Ці великі теологічні вчення, які відносяться до сотеріології, вивчення питання про спасіння, завжди написані безвідносно до водного хрещення будь-якого виду, а в посланні до Римлян безвідносно також і до духовного хрещення. Ці вчення пов’язані із наверненням грішника до Ісуса Христа і з вірою в звершені Його діяння, звершене криваве спокутування Христа на хресті, Який поніс покарання замість грішника. Це вчення називається вченням заміщення. Заміщення, умилостивлення, освячення, спокутування, відродження, усиновлення, виправдання – усе це великі новозавітні біблійні слова, що описують подію спасіння. На 99% радіо або телестанцій, які транслюють проповіді і лекції, присвячені вивченню Біблії, ви не зможете відшукати ці слова, бо вони відбивають істину, що полягає в тому, що дійсно відбувається, коли грішник набуває спасіння.
Сатана хоче, щоб після отримання спасіння грішник покладався на свої почуття або досвід, а потім позбувся слова Божого, почавши читати 30 різних перекладів Біблії і намагаючись привести їх у відповідність зі своїм досвідом. Сатана не залишає грішника після отримання ним спасіння. Його наступна хитрість полягає в тому, щоб ввести грішника в оману і направити його хибним шляхом, щоб той не зрозумів, що з ним сталося після отримання спасіння. Ця подія описана в посланні до Римлян. Ми виправдані Божим судом (Рим. 8:33). Ми виправдані вірою (Рим. 5:11). Ми виправдані Христовими заслугами (Іс. 53:11), а віруючий грішник набуває Божу праведність. А Божа праведність – це Ісус Христос (1Ін. 5:12-13).
Алілуя, брате, тут є від чого закричати! І це не має нічого спільного з почуттями. Це науковий факт. Це істина встановлена і непорушна, як Скеля Віків. Це не має нічого спільного з тим, що я відчув, подумав, сказав, або зробив. Це славний і благословенний факт, що полягає в тому, що коли я потраплю додому в славі, я виявлю, що мої гріхи, моя жорстокість, моє нечестя були приписані моєму Спасителю, Господу Ісусу Христу, Який заплатив сповна, а Його славна, свята праведність була зарахована мені і приписана мені. Отже: «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є» (1Ін. 3:2).
«Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого» (Рим. 8:29).
