У цій лекції ми розглянемо одне з великих питань сотеріології[1], яке називається «Упевненість у спасінні» і є одним з головних вчень Нового Завіту, спасіння благодаттю Божою. Це питання настільки важливе, що можна сказати, що навряд чи в Новому Завіті знайдеться питання важливіше. Услід за отриманням спасіння через Господа Ісуса Христа, народженням згори, відродженням, які ми вже обговорили, найбільш важливим є знання вірним того, що він був навіки спасенний і став володарем вічного життя, яке ніколи не згасне, ніколи не помре і ніколи не буде відібране в нього. Бог не має нічого спільного з тими, хто дає, а потім відбирає. Він ніколи так не чинить. «Бо дари і покликання Божі непорушні» (Рим. 11:29). А життя вічне – це один з Божих дарів: «Дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:23). Питання упевненості в спасінні є питанням надзвичайної важливості, причому настільки, що відділяє назавжди віруюче в Біблію християнство від світових релігій, від так званого «християнства» і від релігійного досвіду християн-харизматів.
Існує величезна різниця між народженим згори, віруючим у Біблію християнином, який знає ясно, куди він потрапить після смерті, і послідовниками юдаїзму, «протестантизму», даоїзму, буддизму, брахмаїзму, індуїзму та інших «-їзмів». Основною ознакою, яка відрізняє великі релігії світу, є відсутність в їх послідовників знань про те, куди вони потраплять після смерті. Це їх відмінна риса. Відмінною рисою кожної світової релігії є те, що жоден послідовник не може надати письмового доказу, що дає йому абсолютну упевненість у вічному житті після смерті заради Бога. Тільки стосовно християнина, який вірить у Біблію, сказано, що Бог «обдарував нас в Улюбленому» (Еф. 1:6) і «визначив бути подібними до образу Сина Свого» (Рим. 8:29).
Це навіки визначає різницю між людиною, яка «покладається на свій досвід і ділиться своєю вірою з розрадою, любов’ю і вихвалянням Господа і не знає напевно, куди вона піде після смерті», і народженим згори, віруючим у Біблію християнином, чиє народження згори не було засноване на плотському досвіді, але на прийнятті досконалого діяння Христа, померлого на Голгофському хресті. Якщо вірний хоче допомогти іншим людям у духовному плані, то упевненість у спасінні абсолютно потрібна. Те, що в сучасній Америці називається «відродження», насправді є великим розколом тіла Христового, коли християн учать «ділитися» досвідом, замість того щоб учити свідчити про смерть, поховання, воскресіння і криваве спокутування Ісуса Христа. Одного разу одна людина сказала: «У моїй церкві деякі люди гадають, що вони християни, більшість людей на це тільки сподівається, деякі тільки говорять так, і лише деякі знають, що вони спасенні». Ви можете знати про своє спасіння. Біблія каже: «Це написав я вам, що віруєте в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне» (1Ін. 5:13).
Спасіння – це чудодійна зміна. Чи сталося це диво у вашому житті? Так чи ні? Я не про те, що ви відчували, коли Святий Дух оволодів вами, а після цього мурашки у вас пішли по шкірі, волосся встало дибки і ви відчули цей дивовижний захват, і відтоді вже боялися казати щось погане. Я не про це, я не маю на увазі ваші відчуття, коли ви несподівано відчули, що помираєте, спливаєте кров’ю, щось примушує вас покинути власне тіло і несподівано з того часу ви полюбили усіх, окрім незгодних з вашим вченням. Я говорю не про це.
Ви одружені? Ви в цьому упевнені? Ви або одружені, або ні. Так і людина, або спасенна, або не спасенна. Ви або перебуваєте в Христі, або ні. Я знаю, що одружений, бо живу з моєю дружиною. Я дав їй клятву біля вівтаря і в мене є свідоцтво про шлюб, підписане урядом і скріплене печаткою. Звідки я знаю, що спасенний? Я знаю що спасенний, бо сповідував Христа біля вівтаря, живу з Ним, і в мене є документ, підписаний і скріплений печаткою третьої Особи Трійці, Святого Духа, Який написав Біблію.
Якщо ми в Христі, то в нас має бути повна упевненість у спасінні. Багато людей, які відвідують церкву, не вірять, що можливо мати упевненість у спасінні прямо зараз, бо завдяки своїм учителям і проповідникам, вони назавжди заплуталися в Євангелії від Матфея, книзі Діянь і посланні до Євреїв. Тому багато християн відчувають, що блюзнірськи говорити про свою здатність знати про власне спасіння. Вони так гадають, бо наслідують вождів сліпих, які самі не знають куди йдуть. Коли ви дійсно зрозумієте це, то що може бути більш блюзнірським, ніж грошові пожертвування служителю, який не знає, куди він йде після смерті? Ви говорите про святотатство і богохульство, брате! А самі думаєте про зарплату релігійному лідеру, який не знає, куди він йде після смерті і не здатен навчити вас впевненості в тому, що ви потрапите на небеса після своєї смерті. Ви говорите про святотатство і богохульство брате! Це божевілля. Якби людина могла бути спасенна справами, то тоді ці люди були б праві, сумніваючись у власному спасінні, бо жодна людина не може зробити досить справ і бути упевненою в спасіння. Ви повинні були б продовжувати працювати і крім того, якість справ мала б відповідати певному стандарту, а стандарт мав би змінюватися.
Ми розуміємо чому ви, люди, які розраховують на свої справи в питанні спасіння, не знаєте про те, що ви спасенні. І ніколи не знатимете. Якщо ви усе своє життя покладатиметеся на те, що сказано в посланні Якова 2, посланні до Євреїв 6, то ви ніколи не будете нічого знати напевно про своє спасіння. До людей, які усвідомлюють своє спасіння, відносяться ті, які не довіряють своїм справам у цьому питанні, але вірять у досконале діяння Ісуса Христа. Спасіння – це дар (Еф. 2:8), який людина отримує, а потім володіє ним, володіє Христом, а Христос володіє нею, і вона не збирається відпасти від Христової руки, стати відступником, або відданим Богом перекрученому розуму. Такий вірний не має жодного відношення до вірша в Біблії, що говорить про не спасенних релігійних учителів і проповідників. Цей вірний – частина Тіла Христового, від плоті Його і від кісток Його (Еф. 5:30), той, кого Він визначив бути подібними до образу Ісуса Христа (Рим. 8:29).
Усі ці віровчительні питання мають відношення до сотеріології. Але ви ніде не почуєте і згадки про них. Причина цієї обставини полягає в тому, що ті, хто бажає тримати усіх зосередженими на власному досвіді, хочуть, щоб люди перебували в рабстві самим собі. І коли ви викладаєте це здорове вчення, люди починають страшенно засмучуватися і звинувачувати вас у розколі Тіла Христового, бо ви привертаєте їх увагу до їх власної невіри в слова Божі. До цих людей відносяться ті, хто керується своїм особистим досвідом замість слова Божого і розглядають свій особистий досвід, як остаточний, непогрішний авторитет, а слова Божі як щось вторинне за значимістю.
Бог сказав, що якщо ви прийняли Його Сина, то ви стаєте частиною Його тіла, від плоті Його і від кісток Його, і ваше кінцеве призначення, відповідно до Божого завіту, полягає в уподібнені до образу Ісуса Христа. Упевненість у спасінні полягає в абсолютному знанні того, що ви спасенні і у випадку раптової смерті ви негайно потрапите на небеса. Ця упевненість є відмінною рисою, яка відрізняє Біблійне християнство від так званого «християнства». Упевненість у спасінні – це володіння спасінням, володіння Господом Ісусом Христом. Спасіння – це вічне життя, це життя Боже, це божественне життя, яке не може мати кінця, бо не має початку. Якщо людина має вічне життя, то вона спасенна. Вона спасенна навіки, оскільки божественна природа, причасником якої вона стає, – це життя вічне. Христос сказав: «І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї» (Ін. 10:28). «Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8:38-39).
Хто може мати упевненість у спасінні: євреї, «протестанти», даосисти, буддисти? Звісно, ні! Вони вважають, що власні справи врятують їх. Хто може мати упевненість у спасінні: комуністи, атеїсти, агностики? Звісно, ні! Вони теж покладаються на свої справи в питанні спасіння. Жодна людина, яка покладається на свою праведність у справі виправдання, ніколи не матиме упевненості в спасінні, бо власна совість свідчить проти неї в тому, що вона не каже правди. Господь сказав Каїну: «Якщо ти робиш добро, то чи не будеш прийнятий?» На що Каїн відповів: «Я роблю усе, що можу». А Господь сказав: «Гаразд, тоді чому Я тебе не приймаю?» (Бут. 4). Чи знаєте ви чому Господь не прийняв Каїна? Бо той не робив усе від нього залежне. Каїн брехав. Пропонувати як приношення свої справи, в якості вирощених у власному саду овочів, ще не означає робити усе від тебе залежне. Найкраще, що Каїн міг зробити, це принести кров як жертву. «Тому що душа тіла в крові» (Лев. 17:11). Життя плоті в крові стада, яке Бог дав Авелю. Усе, що мав зробити Каїн, це попросити вівцю в Авеля. «Просіть, і дасться вам…» (Мф. 7:7). Але він був занадто гордий, щоб так вчинити. Тому Каїн сказав: «Я не думаю, що ти можеш знати, спасенна людина чи ні».
Ви знаєте, чому людина так говорить? Бо вона – не спасенний грішник, що покладається на власні справи в питанні виправдання. Совість такої людини заважає їй стверджувати про свою упевненість, бо вона говорить грішникові, що той ще не приніс таке жертвопринесення, якого вимагає Бог. Бог не вимагав чарки спиртного і шматочка хліба. Він вимагав єдине, закінчене, досконале, ефективне криваве спокутування на Голгофському хресті, яке здійснювалося безгрішною людиною, а не грішником. Ті, хто прийняв Ісуса Христа як свого особистого Спасителя, можуть мати упевненість у спасінні. Біблія каже: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12). В 1Іоанна 5:13 ми читаємо: «Це написав я вам, що віруєте в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне». В Іоанна 3:36 сказане: «Хто вірує в Сина, має життя вічне».
Що є основою нашої упевненості в спасінні? Чому багато з нас, народжених згори, віруючих у Біблію людей знають про своє спасіння, а багато з тих, хто стверджує про свою віру в Біблію, не знають? Різниця між цими людьми і складає основу нашої упевненості. Чи може наша упевненість ґрунтуватися на почуттях? Звісно, ні. Наші почуття мінливі, сатана може контролювати їх або впливати на них. Наприклад, сатана може підробляти Святого Духа, хрещення Святим Духом або апостольські дари. Ви марно гаєте час, якщо ваша упевненість у спасінні ґрунтується на ваших почуттях. Ваші почуття так само перемінливі, як і погода. На наші почуття впливають здоров’я, погода, обставини, довкілля. Ви може пробудити в собі відчуття, що ви не спасенний, і це не означатиме абсолютно нічого, якщо ви насправді спасенні. Для одних людей прийняття Христа є справжнім емоційним підйомом. В інших людей немає жодних почуттів, пов’язаних з цим актом. Люди бувають різними.
[1] Сотеріологія – наука про спасіння душі, тобто отримання праведниками блаженства в потойбічному світі
