Без проповіді слова Божого про спасіння не може бути ніякого народження згори. Зверніть увагу, що люди, які в наші дні найбільше говорять про народження згори, навіть не розповідають вам, як вони його отримали. Чи помітили ви це? Народження згори – Боже діяння, Бог перероджує грішника. А що має робити грішник для того, щоб Бог його переродив? Вам цього не сказали. А коли сказали, то це було зроблено ненормальними людьми, які гадають, що основою переродження було занурення у ванну.
Дозвольте сказати вам ще дещо, друже. У Книзі сказано: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:12-13). Бог не дарував народження згори, духовне воскресіння жодному грішнику на цій землі, поки цей грішник вірою не прийме Господа Ісуса Христа як свою праведність, своє спокутування, своє виправдання, своє спасіння. Усі ці нинішні розмови про різні народження згори нічого не означають, якщо це «народження згори» не було народженням, даним Богом на підставі кривавого спокутування Ісуса Христа.
У наші дні треба бути обережним. Коли я кажу «обережним», то це означає: ви повинні знати, що каже Книга і як каже. Ви живете в останні дні останньої церкви на цій землі, у дні Лаодикійської церкви. Ви живете в день і століття, коли церква хвалиться своїм «духовним відродженням», тоді як люди залишають звичайні конфесійні церкви і формують найбільшу з колись існуючих конфесій християн-відступників. Зараз в Америці відбувається найбільше з часів Середніх Віків відступництво. Люди відступають від стандартних конфесійних церков і засновують групу, чиїм абсолютним авторитетом є гуманізм, любов до людей і спілкування з ними. Авторитет слова Божого є присутнім в їх сповіданні віри, але відсутній у житті.
Народження згори – це віра, створена слуханням слова Божого, що спасає душі. У Євангелії від Іоанна 3:5-6, ми читаємо: «…якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух». Духовне життя породжується Святим Духом і не пов’язане з фізичним водним народженням. Вода дає життя, і будь-яке людське тіло на 80% складається з води. Ось чому термін «хрещення» ніколи не з’являється в Біблії у зв’язку з народженням згори. В обох Завітах немає жодного місця, де б водне хрещення згадувалося у зв’язку з відродженням або народженням згори. Що стосується Євангелія від Іоанна 3:1-8, то народження згори там не пов’язане з водним хрещенням: ні до, ні після цих віршів. Древній язичницький забобон, що проповідувався в північній Африці, про те, що 3-й розділ Іоанна має відношення до водного хрещення, було мерзотою і явною єрессю, що прирікає на засудження душу бідного, призначеного для пекла, грішника.
Діяння Святого Духа полягає в переконанні грішника і в наступному його наверненні шляхом поміщення в Тіло Христове через народження згори, що не може бути здійснено без прийняття Ісуса Христа як особистого Спасителя. Якщо грішник для свого спасіння покладається на добрі справи, то народження згори абсолютно неможливе, бо воно відбувається на підставі віри в Божу праведність, а не у вашу власну. Як сказано в посланні Павла: «А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність» (Рим. 4:5). З Божественного боку, метод відродження – це Сам Бог, Який здійснює діяння і вирішує дати вам відродження («народження від Бога»). Відродження – це творчий Божий акт, а не реформація з боку людського. В Іоанна 1:13 про народження згори сказано, що народжена згори людина народилася не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, але від Бога.
Хоча людина і не може бажати народження згори, не може його виконати і здійснити, але є щось, що вона має зробити перед тим, як Бог дасть їй народження згори. І, звичайно, це не має жодного відношення до водного хрещення: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12). Святий Дух ніколи не згадує водне хрещення в межах десяти віршів від слів «народження згори». Народження згори, про яке говориться в 1-му і 3-му розділах Євангелія від Іоанна, обумовлене вірою в Христа, а духовним народженням від Святого Духа повністю відокремлене від фізичного водного народження.
Автором відродження є Бог. Шлях до відродження – Ісус Христос. Виконавець відродження – Святий Дух. Засобом відродження є прийняття Христа вірою в слова Божі про вашу нездатність врятувати себе самого. «А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність» (Рим. 4:5). Ясніше сказати не можна, і тільки не спасенний старійшина або не спасенний проповідник можуть внести в ці слова плутанину, звернувшись до 2-го розділу Діянь. Ось чому кожен не спасенний проповідник у США проповідує Діяння 2 як план спасіння: народження згори там навіть не згадується, як і виправдання, благодать, звершене спокутування і духовне обрізання. Коротше кажучи, немає жодної новозавітної істини спасіння, яка була б відкрита в 2-му розділі книги Діянь. Ось чому кожен не спасенний проповідник у США і у всьому світі робить цей розділ своєю основою: він просто нічого не знає про новозавітне спасіння.
Коли Симон Петро проповідує в 2-му розділі Діянь, він не знає нічого про народження згори, про одкровення, яке ще не було йому дане. Про це напише Іоанн в Євангелії від Іоанна через 40 років після Петрової проповіді в Діяннях 2. Щоб народитися згори треба вірити слову Божому: «Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого» (Рим. 10:17). «Це є те Слово, яке проповідане вам» (1Пет. 1:25). Після того, як Симон Петро сказав ці слова, він записав їх після подій, описаних у 15-му розділі книги Діянь. Ми можемо сказати неспростовно, без жодного страху спростування, що книга Діянь є найбільшим каменем спотикання на шляху спасіння в XX столітті.
Через Діяння 2:38 більше людей пішло в пекло і горять навіки, ніж через будь-яке інше місце в Біблії, окрім Нагірної проповіді і Десяти Заповідей. Самовдоволений грішник намагається себе виправдати, гадаючи, що Євангеліє благодаті Божої – це Діяння 2:38, а це зовсім не так. Насправді, коли Симон Петро і Павло зібралися разом (Гал. 2) і вирішили, що є Євангелієм (Діян. 15:9,11), вони обидва погодилися, що жодна людина не може покаятися, хреститися в ім’я Ісуса Христа для відпущення гріхів і отримати дар Святого Духа. У Діяння 15 вони обидва прийшли до згоди в тому, що людина врятована благодаттю і нічим більше, і людина отримує Святого Духа вірою, і більше нічим (Гал. 3:14).
Як ми вже говорили раніше, усі ці питання вчення мають відношення до доктрини новозавітного спасіння, яка в систематичній теології правильно називається сотеріологія[1], що означає: в останні дні будуть врятовані люди, які не дотримуються здорового вчення, відкидаючи ці істини так само, як і не спасенні люди. Коли Павло сказав: «Бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух» (2Тим. 4:3), він говорив про людей, які знають різницю між здоровим вченням і псевдовченням. Інакше вони просто не могли б їх розрізнити, щоб відкинути здорове вчення. Оскільки не спасенна людина «не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно» (1Кор. 2:14), то найбільшими відступниками від здорового вчення в період Лаодикійської церкви перед другим Христовим Пришестям будуть немовлята в Христі, які прийняли Христа і намагаються працювати над своїм спасінням, взяти в ньому участь і заробляти своє спасіння на шляху, що залишився.
Вони відкинуть істину, про яку ви зараз читаєте. Чому? Бо вони все ще самовдоволені телепні. Стара плотська природа ще панує над ними. Прикидаючись духовними, вони увесь час говорять про Святого Духа, бо їх плотська природа все ще намагається заробляти спасіння. Ви запитаєте: «Спасенні вони чи ні?». Відповідь на це питання буде такою: «Бог знає, брате». Ви можете сказати, що 30% цих людей спасенні, 70% не спасенні, але незалежно від того, як ви підійдете до цього питання, залишається жахлива правда: ці люди не знають різницю між проповіддю єврейському народу в Діяння 2 і Євангелієм благодаті Божої, що проповідується для спасіння грішника. Вони не знають різниці, коли вони відкривають Біблію, то щось нехороше відбувається з їх раціональними і розумовими здібностями; і князь світу цього заплутує їх, щоб вони не могли думати правильно. Ці бідні люди навіть не розуміють, коли читають Діяння 2, що ніхто там навіть не запитує: «Що мені робити, щоб спастися?» (Діян. 16:30). Це питання міститься не в Діяння 2. Ви живете в ненормальний час! Можете собі уявити, що людина, яка проповідує Діяння 2:38 як план спасіння, у той час, як ніхто в цьому розділі навіть не ставить питання, що йому робити для спасіння? Невже це не фантастично? Як кажуть у наш час: «Це нереально». Євангеліє благодаті Божої, яке Симон Петро остаточно дізнався від Павла (Гал. 2), в якому вони прийшли до згоди (Діян. 15), нічого спільного не має з Діяння 2:38. Кожен може це довести впродовж 25 хвилин з Біблією в руках.
Які докази відродження? Перший доказ – ваша любов до Бога. Друге – ваша любов до братів: «Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів…» (1Ін. 3:14). Тут не сказано, що ми любимо людей, які відкидають слово Боже – ми «любимо братів». Далі, народжена згори людина живе життям, яке перемагає світ: «Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ…» (1Ін. 5:4). Народжений згори вірує, що Ісус є Христос «Всякий, хто вірує, що Ісус є Христос, від Бога народжений…» (1Ін. 5:1). Наша любов вирує для Бога, особливо для слова Божого. Любов радіє істині (1Кор. 13:6).
Доказом відродження є любов до Слова Божого. Люди не намагаються виправити його, не беруть усе, що їм потрапить, намагаючись змінити це слово і привести у відповідність з власними фантазіями. Вони люблять слово Боже і можуть сказати разом з Давидом: «Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм» (Пс. 118:103). Ці люди можуть сказати разом з Іовом: «Слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила» (Іов 23:12). Серце і життя відродженого змінені, гріх ненавидимий, а Христос улюблений. «Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове» (2Кор. 5:17). Як криниці живої води виникають у відродженого нові і святі бажання. Нове життя переповнене любов’ю і добрими справами для Бога та інших людей. Народження згори – це суверенне діяння Святого Духа, таємна, внутрішня дія (Ін. 3:8), яка стає очевидною з того факту, що людина не лише перевертає новий аркуш, але живе новим життям.
Більше того, відродження проявляється в бажанні вивчати слово Боже і любити його. Людина, яка була відроджена Святим Духом і не отримала хрещення від якогось «нечистого духу», людина, відроджена Божим Святим Духом, любить слово Боже. Христос сказав: «Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога» (Ін. 8:47); «Хто любить Мене, той слово Моє збереже» (Ін. 14: 23). Відродження проявляється, передусім, у любові до Бога, потім, у любові до слова Божого, а потім у любові до Божих людей: і тільки в такому порядку. Там, де любов до Божих людей поставлена вище за любов до Бога і Його слова, ми маємо сучасний відступницький фундаменталізм або єретичний консерватизм, який відкинув першу заповідь і став соціалістичним гуманізмом. Там, де любов до людини і любов до братів займає місце, що належить любові до Бога і Його Книги, з’являється сучасний відступник-фундаменталіст, який відкинув Божий авторитет і відступає назад до язичницьких умоглядних релігій Африки, які учать відродженню хрещенням і відкиданню Божого авторитету заради авторитету людського. Бережи вас Бог від такої долі. Нехай Святий Дух захистить вашу любов до Бога і Його слова, щоб ви шанували Його і те, що Він сказав, написав і зберіг.
[1] Сотеріологія – наука про спасіння душі, тобто отримання праведниками блаженства в потойбічному світі
