Нікі сховався під сходами біля чорного входу в себе вдома в Пуерто-Рико. Він у жодному разі не бажав бачити людей, які мали приїхати. Це були люди, що тримали змій.
– Твій тато змусить їх танцювати зі зміями? – запитував друг Нікі. – Я хотів би побачити ті зміїні танці.
Тремтячи, Нікі відповів:
– То йди та дивися! Щойно двері за ними зачиняться, я піду подалі звідси. Тато вб’є мене, якщо побачить, що я підглядаю у вікно.
– Але він не посміє торкнутися мене, – хизувався інший хлопчик. – Мій татко тут – закон.
Нікі посміхнувся:
– Що таке закон порівняно з чаклуном! Кажу ж тобі: я ліпше був би тобою. Чи ти думаєш, що це весело, коли всі твій будинок називають відьмарським?
Двері зачинилися. Він почав бігти, зупинившись лише раз, щоб гукнути:
– А ти спробуй! Спробуй там пожити! Побачимо, чи сподобається тобі!
Йому було лишень десять, проте Нікі вважав, що йому вже були відомі жахливі речі. Хлопчик був переконаний, що матір ненавидить його. Чому ж іще вона називала б його дитям сатани? А ще він знав, що ненавидить свого батька. Власне, він ненавидів кожного, хто намагався ним командувати.
– Забіяка Круз, – кричали до нього діти з безпечної відстані, і мали рацію.
– Тебе або вб’ють, або ж ти сам станеш убивцею, – неодноразово казали йому.
Коли ж у Нікі з’явився пістолет, щоб убивати птахів, ніхто до нього вже й близько не підходив. Ніхто не почувався в безпеці, коли він був поруч. Злий на весь світ, він не міг дочекатися, коли ж вибереться з Пуерто-Рико й потрапить до великого міста – Нью-Йорка. Його старші брати вже жили там, і Нікі нетерпляче чекав своєї черги.
* * *
Нарешті великий день настав. У п’ятнадцять років юнак покинув сім’ю, стрибнувши на борт літака, що прямував до США з надією більше ніколи не повертатися назад.
«Батько наказав зателефонувати Френку, коли долечу, – бурмотів сам собі Нікі. – Нізащо! Годі з мене цієї сімейки. Тепер я сам собі господар! Ніхто більше не буде мною командувати!»
* * *
«Холоднеча! – думав Нікі, простуючи вулицями міста тієї ночі. – О, схоже, є надія зігрітися».
Хлопець витягнув зі смітника ганчірку, яка виявилася старим, уже без ґудзиків, пальтом, котре ще могло послужити закоцюблому безхатьку ковдрою. «Саме для мене!» – загиготів Нікі.
Однак йому було вже не до сміху, коли за день-другий він сидів, зіщулившись, біля якихось дверей.
«Що за..?» – підскочив Нікі, витираючи свої гарячі сльози.
Облізлий пес пригорнувся до нього й лизнув його руку. Хлопчик обхопив його й заридав… Аж ось він помітив перед собою черевики поліцейського.
Менше ніж за годину Нікі уже слухав лекцію у квартирі Френка. Він добре знав, що школа, яку пропонував брат, не була для нього варіантом. Йому з головою вистачило школи в Пуерто-Рико. А через два місяці нью-йоркській школі, в яку брат таки віддав його, із головою вистачило Нікі… і його складаного ножа.
* * *
– Віддай! – вимагав Нікі.
Хлопчик завагався.
– Зараз же! – голос Нікі звучав погрозливо.
Почулося клацання, і лезо відкрилося, відкрилося прямо перед обличчям хлопчика.
Кинувши гроші та їжу, яку ніс, він перечепився й почав напівбігти, напівповзти якомога далі від божевільного підлітка з ножем.
Нікі підняв гаманець, схопив яблуко й зник.
«Скільки того діла, – мовив він сам до себе. – Зможу вкрасти все, що мені потрібно, а якщо хтось відмовлятиметься, – Нікі витягнув ножа, – я маю переконливі аргументи».
Чого Нікі Круз не знав, це того, що за ним стежила не лише поліція. «Мау Маус», одна з найнебезпечніших нью-йоркських банд, теж пильнувала за ним. Він був саме тим хлопцем, якого вони шукали.
Нікі було шістнадцять, коли він уперше взяв до рук револьвер, який ідеально ліг у його руку.
– Ти – наш хлопець, – сказав ватажок банди. – З тебе буде користь. Тепер ти один із «Мау Маус», і дороги назад уже немає. Ти назавжди один із нас.
Зброя – це лише холодний метал, доки не починає стріляти. Перші свої постріли – а він робив їх один за одним – Нікі зробив у маленького хлопчика з іншої банди. Після тієї сутички він став найпопулярнішим у банді «Мау Маус», тож почувався просто на вершині.
Минуло всього шість місяців, як Нікі Круз очолив банду: ось яким жорстоким він був. До того часу поліція вже добре знала його.
У відділку було відомо, що він винен у багатьох злочинах. Сам Нікі теж це добре знав. Проте ніхто нічого не міг на нього «повісити». Попри те, що популярності серед членів банди йому не бракувало, щасливим це Нікі не робило, особливо в ті ночі, коли йому снилися жахіття. Протягом наступних двох років він навіть боявся лягати спати. Нікі Крузу, головорізу, якого жахалися всі довкола, було страшно засинати.
* * *
Минало спекотне літо 1958 року, Нікі з іншими членами банди сидів наприкінці вулиці, коли повз пробігли якісь молодики.
– Ідете до цирку? – запитав один із них.
Нікі підвів голову:
– Що там відбувається?
– У школу приїхав цирк, – уже з віддалі почувся голос.
– Ми йдемо, – виголосив Нікі, а коли Нікі щось заявляв, усі кидалися виконувати вказівки.
Поруч зі школою трубач вигравав одну й ту ж саму мелодію. А біля нього стояв худорлявий охлялий чоловік. Нікі не вірив власним очам. Трубач припинив грати, а той худий виліз на табурет і розгорнув книгу.
– Кричіть! – скомандував Нікі, і ватага «Мау Маус» почала гучно й довго кричати.
Чоловік був спантеличеним. Він стояв, схиливши голову.
Це не подобалося Нікі, адже раптом не лише той чоловік був наляканим, але й сам Нікі Круз злякався.
Коли натовп відчув атмосферу, у повітрі зависла напружена тиша. Чоловік розгорнув книгу й прочитав уголос:
– Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
Потім він продовжив говорити до членів банди, що стояли мовчки.
– Ви такі кремезні й міцні, чи не побоїтеся підійти потиснути руку слабкому проповіднику? – закінчив він.
Дехто з присутніх виходив, вітався з промовцем за руку й падав на коліна прямо тут, на вулиці!
– Вони соромлять тебе, Нікі! – вигукнув хтось.
Вулична репутація Нікі Круза опинилася під загрозою. Тоді ватажок зі своїм найкращим приятелем попрямував наперед і, ставши перед проповідником, не простягнув руки для вітання, а почав погрожувати вбити його.
– Ісус тебе любить, – мовив той. – Ісус тебе любить.
* * *
Наступного дня Девід Вілкерсон, той самий проповідник, сам знайшов Нікі.
– Я просто прийшов сказати тобі, що Ісус любить тебе. Це справді так.
Нікі Круз міг одним ударом зрівняти його із землею (вони обидва це знали).
– Одного дня ти припиниш втікати, – промовив Вілкерсон. – І почнеш бігти до Ісуса.
Саме так і трапилося. Нікі таки припинив тікати й прийшов до Ісуса. Проте найбільш вражаюче те, що Сам Ісус бажав, щоб він прийшов. Ісус любив Нікі Круза, попри те, що той чинив невимовні речі. Ісус хотів простити йому.
* * *
«Більше це мені не знадобиться, – подумав Нікі й пожбурив куртку банди “May Маус” у смітник. – Тепер усе буде інакше».
Банда спостерігала за ним, очікувала, що ж трапиться далі. Адже всі вони були присутні, коли Нікі Круз публічно заявив, що вирішив слідувати за Ісусом.
– Отже, всі ви… візьміть пістолети, ножі й кулі, і зустрінемося в парку Вашингтон.
Члени банди з полегшенням зітхнули: усе лишилося, як і раніше.
– Ми підемо до поліцейського відділка й все здамо.
Члени бандитського угрупування переглянулися, а потім втупили свої погляди в Нікі. Однак він був надзвичайно спокійним. Тому всі вчинили саме так, як звелів ватажок, на превеликий подив поліцейських, які думали, що це точно якась підстава.
– Я хочу, щоб ти вступив до біблійної школи, – невдовзі запропонував молодому християнинові Девід Вілкерсон. – Це змусить тебе покинути Нью-Йорк, і я переконаний, що Бог має задум щодо тебе в біблійній школі.
«Школа» – у Нікі починалася алергія лишень від самого цього слова. Пішовши туди, він почувався як риба без води. Англійською він володів погано, адже, будучи пуерториканцем, Нікі розмовляв іспанською. Він не знав, як йому поводитися. А коли йому давали завдання, він інстинктивно хотів зробити протилежне. Проте молодий християнин відчайдушно намагався вписатися в колектив, однак це було надзвичайно складно. Але Бог не залишив його напризволяще, Він допоміг йому в особливий спосіб: подарував кохання. Глорія також навчалася в біблійній школі, тож вони вирішили чекати, щоб дізнатися, як Бог хоче використати їхні долі.
– Доброго вечора, Девіде, – сказав Нікі в телефонну слухавку. – Маю для вас новини.
Девід Вілкерсон тяжко зітхнув. У Нікі в цей час був вечір, проте в Девіда була ніч.
– Це не може почекати до ранку?
– Ні! Я телефоную, щоб повідомити, що приїду на літо працювати з вами в Нью-Йорку.
Ця звістка розбудила Девіда остаточно:
– Та це ж чудово! Просто неймовірно!
Так і було. Дехто з давніх друзів Нікі з «Мау Маус» впізнавав його, попри те, що він був чистим і вбраним в інший одяг. Вони слухали свідчення Нікі про Ісуса, і дехто з них теж став послідовником Христа.
* * *
На початку того літа Нікі мав новини для Девіда, наприкінці ж – Девід здивував Нікі звісткою:
– Мені передали кошти для того, щоб відправити тебе додому в Пуерто-Рико побачитися з рідними.
Нікі мало не зомлів. Відтоді як став християнином, він дуже хотів знову побачити родину. У його серці зовсім не залишилося ненависті до близьких. Тому подорож було сплановано, і Нікі вирушив на батьківщину.
Доки він був у Пуерто-Рико, його попросили виголосити проповідь. Наприкінці богослужіння, коли Нікі Круз запросив тих, хто вирішив слідувати за Христом, вийти наперед, його матір підвелася, вийшла і, впавши на коліна, просила Ісуса стати її Спасителем.
– Цього року мені значно більше подобається в школі, – розповідав Нікі Глорії, повернувшись до Нью-Йорка після відвідин родини. – Тепер, знаючи, як Бог може використати мене, я бачу сенс у навчанні.
* * *
Саме через це рік минув надзвичайно швидко. Нікі й не помітив, що спливло вже кілька місяців, коли він отримав лист від Девіда Вілкерсона.
– Глоріє! – вигукнув Нікі, прочитавши його. – Девід хоче, щоб я повернувся до Нью-Йорка, коли закінчу навчання, до центру «Тін Челендж», щоб працювати з бандами, нарко- й алкозалежними людьми, такими ж самими, яким був і я. Тепер я носитиму з собою Біблію, а не револьвер чи ніж.
Дівчина думала, спостерігаючи за його запалом: «Так, саме для цього Нікі й створений. Усі ці роки Бог готував його до цієї праці».
Коли Нікі Круз повернувся до Нью-Йорка, вони з Глорією побралися. Праця, яку молодята звершували через служіння центру «Тін Челендж», була нелегкою. Вони працювали з найскладнішою молоддю. Часто сумували, коли вуличні сутички між бандами закінчувалися вбивствами, коли діти помирали від передозувань наркотиками, коли хтось закінчував життя самогубством. Але й водночас відчували неймовірну радість, коли підлітки звільнялися від наркотичної залежності, більше не брали участі в бійках, покидали бандитські угрупування й починали слідувати за Ісусом.
Цікаві факти
Нью-Йорк. Нью-Йорк розташований на Атлантичному узбережжі Америки, біля гирла ріки Гудзон.
Кожен турист, прибуваючи до міста чи покидаючи гавань Нью-Йорка, бачить величну статую Свободи, що стоїть на острові Свободи. Її спорудив Ф. О. Бартольді, і вона стала подарунком Франції Америці 1886 року. Ще однією особливістю Нью-Йорка є велика кількість хмарочосів, що височіють над Манхеттеном у самому серці міста.
Примітка. Життя в сім’ї навчило Нікі лише ненависті, а період перебування в нью-йоркській банді змінив його злість на жорстокість. Нікі ніколи не відчував любові.
Поглянь, як любов Ісуса пробилася крізь стіну ненависті в серці Нікі й повністю змінила його життя. Завжди вір у те, що Божа любов здатна зробити це ж саме і сьогодні.
Поміркуй. Можливо, у твоїй школі є забіяки, бунтівники, що зляться й не переймаються тим, що ображають інших. Поміркуй, який вплив вони могли б справляти, якби їхнє серце було сповнене любов’ю до Бога, а не ненавистю до навколишніх.
Ухвали рішення молитися за цю людину. Молися, щоб Бог змінив хулігана, і вір у те, що Він може це зробити.
Молитва. Господи Ісусе, дякую, що Ти так сильно полюбив нас, що помер за нас. Допоможи мені виявляти Твою любов не лише до друзів, але й до ворогів. Використай мене, щоб звіщати Твої любов і прощення також і їм. Амінь.
