Наступні дні були найстрашнішими з усіх пережитих Беєм раніше. Батько дійсно пішов з друзями, які пригощали його опіумом. З його відходом зникла і остання надія…
Мати взагалі не розмовляла, а тільки плакала. З дітьми теж ніхто в селі не хотів більше спілкуватися. І Бей втратив всяку надію, що Ісус його чув…
Залишалося вісім днів, і тоді «помре» місяць; потім сім, шість, п’ять… Коли залишалося лише чотири дні, несподівано з’явився батько. Вигляд його був нещасніший, ніж минулого разу. Зате цього разу він відразу заговорив, щойно переступив поріг будинку:
– Мати, ти згодна, щоб нам спробувати піти шляхом Ісуса? Іншого виходу я більше не знаю. Я намагався обійтися без опіуму, але не витримував більше двох днів. В останні дні я зрозумів, що я поганий, жалюгідний, ні на що не здатен. Одне з двох: або цей Ісус мені і усім нам допоможе, або насправді краще, щоб і я помер, коли «помре» місяць. Залишилося мало часу. Підемо, сходимо до старшого дядька і попросимо його запросити до нас тих чужоземців, щоб вони допомогли нам стати християнами.
Таку тривалу промову батько мав уперше. Усі мовчки слухали його. Беєві здалося, ніби важкий тягар впав з його плечей, і він полегшено зітхнув.
– Все-таки Ти мене чув, Господи Ісусе! Дякую! – тихо промовив він.
А далі усе було як уві сні.
Шлях знайдений!
Мати і батько вирушили до старшого дядька, а той відразу запросив іноземців. Білі люди прийшли до них у хатину і розмовляли з батьками. Вони розповідали, як Бог створив весь світ і людину, як непослух людини Богові погубив її і як Ісус прийшов у світ і переміг усе зло; і багато що інше вони розповідали їм.
Бей не міг по-справжньому зосередитися, його серце тріумфувало і співало: «Ісус переміг сатану!» Те, чого він з таким нетерпінням чекав, нарешті стало дійсністю! Він міг тепер повірити в Ісуса! І що ще важливіше, батько теж хотів покластися на допомогу всемогутнього Господа.
Спочатку батько, потім мати і діти зняли з шиї бісівські амулети. Бей наслідував їх приклад. Чи був це сон або дійсність? Це мало бути дійсністю, оскільки таке зробити уві сні не додумаєшся!
Одне було дуже ясне: неможливо вірити в Ісуса як у свого нового Господа і одночасно просити демонів про захист. Вони все одно не допомагали, тому геть зі шнурами!
Без коливань він зірвав з шиї товстий шнур, який нібито оберігав від хвороб. Цей шнур був зовсім чорний, і Бей носив його відколи кілька місяців тому демонам принесли курку в жертву. Як добре, що з цим можна покінчити!
Радісно він кинув свій амулет у вогонь, де вже палахкотіли полум’ям дерев’яні і солом’яні талісмани і усі інші предмети, що висіли над дверима і під стелею для захисту від злих духів.
Отже, усе, чим вони досі користувалися для служіння демонам у жертвопринесенні, було знищене вогнем. При цьому місіонери співали: «Ісус переміг сатану!» Бей несміливо підспівувачів. Нарешті батьки, Нанг, Джо і навіть молодші діти стали підспівувати.
Потім спочатку батько, потім мати звернулися до Ісуса і попросили Його звільнити їх від всякого зла, від демонів і прихильності до опіуму. Вони дякували Йому за те, що Він їх покарання узяв на Себе, помер і воскрес і що Він через Духа Святого пошле нове життя і допоможе їм.
Цього ж дня батько, старший дядько і місіонер пішли до старости села. Батько сказав, що жалкує за крадіжками, що Ісус звільнив його від пристрасті до опіуму. Дядько і місіонер підтвердили це і попросили старосту залишити батька в живих і переконатися у вірності його слів.
Староста сумнівався:
– Це зовсім не просто – залишити паління опіуму. Декілька днів – так, але чи допоможе тобі Ісус, коли знову нападе ця пристрасть і друзі спокушатимуть?
– Адже ти знаєш, як воно зі мною було, – сказав дядько. – Я ніколи більше не палив, хоча часто боротьба була жорстокою. Я співчуваю зятеві.
Після довгих умовлянь староста погодився повірити словам і обіцяв розповісти старійшинам про те, що сталося, щоб вони ще раз дали батькові можливість почати нове життя.
Ніч, в яку «помер» місяць
Ніч, в яку «помре» місяць… Ось вона, та ніч, якої так боялися Бей і уся сім’я. Але сталося диво, і тепер боятися було нічого! Замість обтяжливого мовчання в домі панувало пожвавлення. Після вечері до них прийшли старший дядько із сім’єю і місіонери. Розташувавшись навколо вогню на підлозі, вони славили Бога за Його допомогу і позбавлення.
Місіонер розповів цікаву історію з книги, яку Бей вже раніше бачив і яку вони називали «Божественною книгою».
А на терасі зібралися багато жителів села. Вони прийшли з цікавості подивитися, що відбувається на християнських зібраннях. Навіть староста був серед них.
Зовсім іншою була ніч, в яку «помре» місяць! Як раді були друзі і сусіди, що їм не доведеться почути постріл у людину… Замість цього вони бачили зовсім іншого батька сімейства, який тепер радісно співав про свого нового Господа і молився Йому!
Найщасливішим у ту ніч був Бей. Сидячи біля відкритих дверей, він знову і знову дивився на місяць, тонкий сріблястий серп якого ставав ледве помітним, поки не зник зовсім. І щоразу, коли він піднімав очі до неба, серце його тріумфувало і співало: «Дякую, дорогий Ісусе, дякую!»
