«Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”. Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх» (Діян. 13:2,3), – саме з цих подій розпочалися місіонерські подорожі апостола Павла та його нечисленних супутників. Але ці подорожі були зовсім не розважальними прогулянками, як багато хто уявляє подорожі іншими народами та країнами, адже світ повний небезпек і лихих людей. Особливо, коли ви проповіддю про Спасителя кинули виклик всім «силам пекельним» (див. Мф. 16:18).
Певно, більшості з нас, сучасним християнам, послідовникам Христовим навряд чи доведеться зазнати стільки поневірянь на місіонерській ниві серед своїх родичів і знайомих, серед людей, які оточують нас, ніж те, що випало на долю Павла і його супутників хоча б в одній з місіонерських подорожей. Але нам так само доведеться зіткнутися з неприйняттям, а часом і відвертою ворожістю оточення як з цим свого часу довелося зіткнутися Павлу. Але найбільше все ж таки буде байдужості. І стосовно неї хотілося сказати кілька слів, бо саме вона, байдужість оточення, найбільш гасить прагнення вірного ширити світом євангельську звістку.
Бог всемогутній, Він здатен з найзапеклішого ворога зробити найпалкішого прихильника як це колись сталося з апостолом Павлом, тобто Бог здатен перетворити знак «-» на знак «+», але Бог не здатен перетворити «0» на знак «+», як це стається у випадку з людською байдужістю. Лише згадайте Христові слова: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх». (Мф. 13:15), – щоб збагнути це. Через це кожному вірному на його місіонерській ниві треба зважати на людську байдужість, щоб не плекати надмірних надій стосовно дієвості проповіді.
І тут мимоволі виникає питання: які ж люди більш схильні до байдужості? А щоб відповісти на це, краще звернути увагу на людей, які навпаки більш схильні до сприйняття проповіді. І під цей опис підпадає дві умовні категорії людей: моральні люди і люди, які не «вписалися» в оточуюче суспільство. Втім, моральність може стати причиною неприйняття певної людини оточенням, через що вона не може вписатися в його рамки. Але це не обов’язково, адже людина може не вписатися в оточуюче суспільство якраз через свою аморальність або ж невідповідність моральним принципам і устоям суспільства.
Отже, якщо підсумувати написане, найбільш сприйнятливими до євангельської проповіді є моральні (чесні, порядні) люди та ізгої суспільства: часом це є «білі» ворони, які через свої моральні принципи не можуть йти на поступки суспільству та люди, які кидають виклик суспільству своєю поведінкою та життям. До цієї останньої категорії підпадають і наркомани, і кримінал, і люди, які провадять антисоціальний образ життя. Лише згадайте численні ситуації, які були під час земного життя Спасителя: «Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його…» (Лк. 15:1), – щоб збагнути це.
Отже, ми з’ясували, які категорії людей більш схильні до сприйняття євангельської проповіді. Пояснюється це тим, що моральні люди нарешті відкривають те, що чекали/шукали все життя. От як їхній стан описує Спаситель: «Хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі» (Ін. 3:21). Навіть, якщо вони до часу нічого не відали про Бога Живого… Ну, а стосовно другої категорії: таким людям нема куди діватися від свого остогидлого життя, окрім як не довіритися (кинутися в обійми) Богу. Часто відчай приводить до Бога Живого, а ще часто – до самогубства. Тут уся справа у виборі.
А стосовно решти люду? А більшість людей, як на їх думку, Бога не потребують (часом вони задовольняються релігією). І ці люди нагадують багатого юнака, який звернувся до Христа з питанням: «Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?» (Мф. 19:16). Але коли почув у відповідь: «Піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною» (в. 21), – пішов геть. Хрест слідування за Христом виявився для нього надто тяжким. Такої думки тримається багато людей: і тих, хто виконує Божі заповіді, як було з багатим юнаком, і тих, хто гадає, що виконує, і хто взагалі не переймається цим.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Які люди більш схильні до євангельської проповіді?
