Часто вивчаючи біблійні коментарі, стикаюсь з думкою, що багато речей Христос говорив особисто Своїм учням, і тому ці речі не стосуються особисто нас. А якщо не стосуються, то і не треба брати їх до уваги. Але чи дійсно це так? У жодному разі не намагаючись комусь нав’язати власну думку і бачення, просто вирішив поділитися своїми думками з цього приводу.
Так, у деяких випадках Христос звертався особисто до когось з апостолів. Як, наприклад:
- «Блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; і Я кажу тобі: ти Петро, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Мф. 16:17,18), – тут Спаситель звертається особисто до апостола Петра. Між іншим, невдовзі Він назве Петра «сатаною» (див. в. 23). Теж особисто.
- «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися». (Мф. 20:22,23), – тут Христос звертається вже до синів Зеведеєвих, які просили разом зі своєю матір’ю сісти по правий та по лівий бік у Царстві Його.
- «Що робиш, роби швидше» (Ін. 13:27), – а ці Христові слова звернені до Іуди Іскаріотського. Як мовиться, без коментарів.
З цим начебто зрозуміло, але є багато випадків, коли все не так однозначно. Наприклад:
- «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:27-29), – здавалося б, слова ці звернені до апостола Фоми, але всі (надіюсь, що всі) розуміють, що Христові слова звернені до всіх і кожного особистого. Христос запрошує нас переконатися в істинності Його воскресіння. Як це зробити? – Попросити Його засвідчити це. Здається, у більшості з цим не виникне труднощів як вони можуть виникнути в наступних випадках.
- «І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Мф. 28:18-20), – тут, здавалося, усе теж ясно: Христос каже Своїм учням, щоб вони ширили світом Благу Звістку. Саме учням, а не комусь з нас. Про це свідчать і Його наступні слова:
- «Будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:8). – Чи все ж таки це запрошення стати Христовими свідками світу не тільки апостолам, але всім охочим?
І з цього приводу думки людей розділяються: хтось згоден з цим твердженням, а хтось – ні. На мою особисто думку: кожен має вирішувати сам особисто, пам’ятаючи, що «слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день» (Ін. 12:48). Як сприймете це слово, так воно вас і судитиме. Отже, все у ваших руках, а також думках і справах.
А наостанок хотів нагадати собі і вам біблійні слова: «Знання надимає, а любов будує. Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього» (1Кор. 8:1-3). Надійтесь на Бога Живого, і Він обов’язково вам допоможе. А стосовно ж обіцянки: «Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові» (Мк. 16:17,18), – можу поділитися наступним: якщо певна людина повторить шлях апостолів, стане Христовим свідком буквально аж «до краю землі», то ця обіцянка матиме стосунок і для цієї людини, як свого часу мала відношення до апостолів Христових.
