Сотника Корнилія, про якого ми дізнаємося з 10-го розділу книги Діянь святих апостолів, можна вважати відповідним відомому виразу: «Чужий серед своїх, свій серед чужих», де «своїми» будуть виступати римляни, а «чужими» – юдеї. Але така відповідність є лише ілюзорною, про що пригадаю вкінці допису, а спочатку пильніше придивимося до його особи.
Взагалі, що нам відомо про цю людину? Одночасно багато і зовсім мало: «Сотник з полку, званого Італійським, побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові» (Діян. 10:1,2). Отже, ми знаємо його військову посаду, знаємо, що він був богобійним, молився і займався разом з родиною добродійністю. Здається, нічого не пропустили. Так… і ні. Подібне відбувається, коли забуваєш, що мова йшла про офіцера армії-окупанта, який відкрито допомагав поневоленому народу, а також шанував і молився Богу того самого народу!
І тут перед нами постає надзвичайна, а зовсім не тривіальна картина, як могло здатися на початках. І щоб збагнути це, нам треба пригадати Христовий вислів: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас» (Мф. 5:44). Зауважте, Спаситель казав чинити так поневоленим римлянами юдеям, але Корнилій сам був римським офіцером, язичником, окупантом, і він чинив так, як казав Спаситель! Тобто, він любив юдеїв, які цілком небезпідставно ненавиділи римлян, допомагав їм, і можна не сумніватися, молився за цей народ Богові. До того ж не треба забувати, що в ті часи в кожного з народів були свої боги (втім, таке буває і зараз), але цей римлянин молився саме Богу ізраїльтян. Подібного і за великого бажання не вигадаєш…
Добре, що на світі є такі люди, і не треба дивуватися, що «Бог не дивиться на особу, але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому» (Діян. 10:34,35), адже «Бог є любов» (1Ін. 4:8). А любов… вона така чудова і зовсім нелогічна, звісно, що з людського погляду, а не з Божого. А Корнилій був не «своїм» для юдеїв чи «чужим» для римлян, або навпаки. Він був своїм Богові.
