«Я писав до церкви; але Діотреф, що любить бути першим у них, не приймає нас. Тому, коли прийду, то нагадаю про діла, які він чинить, обмовляючи нас лихими словами, і‚ не задовольняючись тим, сам не приймає братів і забороняє бажаючим та виганяє з церкви. Улюблений! Не будь подібним до лихого, але до доброго: хто робить добро, той від Бога; а хто чинить зло, той не бачив Бога» (3Ін. 9-11).
Замисліться лише на хвилинку, що, цікаво, думав про себе якийсь Діотреф, що дозволив собі шкодити апостолу Іоанну Богослову? Між іншим, цей Діотреф вважав себе пастором церкви, яку заснував Господь Ісус Христос і чиїм улюбленим учнем був той самий старець Іоанн, якого він гнав і обмовляв! Дійсно, гординя, а саме вона лежала в основі цих ганебних вчинків, забирає в людей рештки розуму.
Але хіба цей Діотреф був якимсь виключенням? – Скільки таких гордівників (і значно гірших) було протягом церковної історії! Але, слід зауважити, що поза Церквою їх було все ж таки значно більше. Проте це не скасовує того факту, що цій руйнівній ваді, гордині, підвладні і вірні. І часто її прояви можна відстежити за критикою: оточуючих людей, зокрема, інших вірних, духовенства, політиків, спортсменів, видатних історичних діячів, святих, і навіть… Господа Бога.
Зазвичай, така критика розпочинається з «малого»: хтось чимось не вгодив, а далі критика входить у звичку, і людина вже не може заспокоїтися, відшукуючи все більше і більше усіляких вад в оточуючих. Навіть у святих, які спочили в Богу, навіть у самому Богові… А що, фарисеї зникли, а от закваска їхня (див. Лк. 12:1) нікуди не поділася.
А змусили вдатися до таких роздумів нападки гордівливих розумників нашого або зовсім нещодавніх часів на апостолів Христових: ніби вони діяли не логічно, імпульсивно, багато помилялися і взагалі погано розуміли Господні шляхи. Певно, подібним чином свого часу мислив Діотреф, не помічаючи того, що коїть мерзенне речі, тим самим доводячи, що не знає Бога. Переконувати сучасних «діотрефів» у хибності їхніх поглядів загалом марна справа, куди краще пильнувати, щоб самим не вдаватися до критики зайвий раз.
